L'Heure Bleue Guerlain Eau de Parfum

   4.03.2019

   Згадала вчора про сучасну парфумовану воду L'Heure Bleue Guerlain та прийшла до висновку, що не має огляду до цього часу. З тієї миті, як у мене з'явилися вінтажні парфуми, я втратила інтерес до випуску 2011 року. З флакону чую ніби добре знайомий аромат, а на шкірі все ж від гурманського вишуканого десерту лишилося лише пригощання для анорексиків.

   Лікарський пряно-ментольний, з часом солодкуватий запах анісу, підсилений кислувато-гіркими нюансами коріандру чи якоїсь іншої спеції. Димність бергамоту та зацукрені цитруси швидко зникають.

   Льодяниковість іланг-ілангу додає веселості та яскравих сонячних відтінків, а ще бальзамно-деревних тонів.

   Пікантна пряність гвоздики характеризується суворістю та строгістю. На її фоні ледь помітна помадність фіалки.

   Лише з часом з'являється аромат ірису, із-за якого я і дістала L'Heure Bleue. Гіркувато-борошнистий квітковий запах ввібрав в себе ознаки пряно-лікарських пертусинових сусідів, тому здається гордовитим та серйозним. Пильний запах паперу та щось подібне до сигаретного диму. Потім в ароматі ірису з'являться трав'янисто-водянисті нюанси та прохолода, а ще через трохи - солодкувата вершкова кремовість та ніжна помадність.

   В сучасному варіанті L'Heure Bleue значно більше, ніж очікуваних ірисів, трав'янисто-кислуватих гвоздик. Водянисто-сірий мускус заважає розкритися запашному ванільно-вишневому геліотропу. Пильна суха пряна деревина так би нічим не зацікавила, якби на ній не розквітли помадні троянди.

   Якщо чесно, то виникло бажання негайно розпрощатися з ароматом. Все те, про що я раніше читала і не розуміла, коли мова йшла про сучасні випуски "золотих" Guerlain, тепер чітко усвідомлюю, "чую" і "бачу". Але з розвитком кремово-вершкова помадність мене заспокоїла і приспала пильність. Я стала добрішою та не такою категоричною.