Kingdom Alexander McQueen

   23.12.2018

   Коли я зустрічала у колекціях оригінальні, не подібні абсолютно ні на які інші флакони Alexander McQueen, натикалася лише на схвальні відгуки, які автоматично викликали повагу. Колись неодмінно потрібно познайомитися, але далі цієї думки справа не заходила. Не довелося читати про дизайнера Олександра чи то просто не звертала увагу. Аж поки не трапилась нагода подивитися документальний фільм новинку 2018 - «Макквін», який викликав купу протиріч. Якийсь смур, депресія, наркотики, збочення - з одного боку, а з іншого - джерело натхнення, можливість подивитися на світ під іншим кутом. Ну, не всіх же нагороджують "орденом Британської імперії"!

   Я відкрила для себе шокуючі колекції та нешаблонні покази моди. Скандальні, провокаційні і одночасно з глибоким соціальнм підтекстом. Це все абсолютно не моя тема, але не можу не визнати, що захопилася інтузіазмом, пошуками та сміливістю, безмежною уявою та польотом фантазії модельєра. Його гіперболізовані образи та розміри, складні конструкції викликають шок та захват. І якраз вчасно, бо я почала втрачати інтерес до своєї творчості.

   З того часу почала шукати можливість познайомитися з ароматами Alexander McQueen і відразу ж отримала зразок edp Kingdom - Королівства. Це перший аромат бренду, який вийшов у 2003 році.

   При нанесенні Kingdom в мить згадую всі аромати 1990 років одночасно, але нічого конкретно. Інтерес зашкалює, але несподівано щось дратує і я відкладаю знайомство до наступного разу. Після чергової спроби вирішила не ризикувати з "виходом у світ", а дочекатися вихідного. І ось він настав.

   Пряна терпкість та гіркота, маслянистість, але не можу стверджувати, що чую запах тмину, як всі пишуть про його наявність. Я люблю цю спецію і в кулінарії, і в парфумерії, тому добре знаю. І забігаючи наперед, додам, що також не помітила нічого спокушуючого чи еротичного.

   Димність бергамоту та якась приглушена дивна ментольність. Насичено, щільно, голосно. Щось в звучанні нагадує металеве бряжчання і навіює холод.

   Камфорність та пряність перцю і м'яке тепло ніби відділяються від загальної картини, відшаровуються і відчужуються. Залишається карамельність амбри, а потім трав'яниста квітковість, кислинка та ще щось солоне та характерно-чоловіче (ніби освіжаючий ментольно-деревний бальзам після бриття).

   Різкуваті лікарські відтінки охолоджують і викликають сумні думки. Сіро-похмуро-депресивно, неспокійно і хаотично. Стійке відчуття незадоволення.

   І ось на цьому пригніченому фоні з'являється лірична квіткова частина композиції. Свіжість та легкість неролі першими порадували своєю появою, компенсували розчарування. Приємна вершковість швидко зникла, як і натяк на індольність, напевно, жасмину. Помадно-лікерна троянда і ще щось невловиме, але дуже манке, що нагадує Hiroko Koshino, і це мені дуже подобається.

   Потім солодкувата ваніль і деревина сандалу. 

   Я збита з толку, якщо чесно. Здається, парфумеру Jacques Cavallier у Kingdom вдалося передати стиль Alexander McQueen. Так само театрально і драматично. Дика краса, яка притягує і відштовхує одночасно. Ловлю себе на думці, що цікаво спостерігати за цим ароматним дійством, але не більше.