Jicky Guerlain

   Як не дивно, мій зразок туалетної води Jicky Guerlain із рефіла 2010 року так мене зачарував, що в останні дні стався справжній "запій", як це називають парфумерні маніяки. Я все заглядала на вінтажні парфуми, а тут під носом така краса. Як ніколи я пройнялася чергуванням крижаної прохолоди та огортаючого тепла. А реалістично змальований ольфакторними засобами аромат лаванди викликав особливе захоплення. А я ще з літа мріяла саме про такі квіткові парфуми.

   Багатогранність та мінливість Jicky доповнюються глибиною, яка видається то бездонною, то шаленою до нестями. А кремово-вершкова лірично-романтична частина вносить чуттєвості та "розповідає" про кохання.

   Роздивлятися відтінки окреме задоволення. Справа не у тому, що ніс вміє чи ні виділяти окремі компоненти, які складають піраміду. Радість приносять саме запашна палітра, в якій окремі нюанси то видають соло, то виступають у дуеті, то у загальній компанії вплітаються в ароматні візерунки.

   У Jicky Guerlain цьго разу я віднайшла раніше не помічені, а можливо вже забуті ароматні "кольори".

   Димність товстої шкірки баргамоту та потужний запах розмарину з камфорністю, лікарськими нюансами та бальзамністю.

   Гіркувато-кислий з прохолодою, терпкістю, мильністю, атласним блиском, шершавою колючістю аромат лаванди. Якщо колись єдиним доступним джерелом знайомства з запахом цієї рослини був кримський базар, то сьогодні можливості значно розширилися. Лавандовими полями я не лише милувалася у Болгарії, а навіть з плантацій, які знаходяться всього за 20 км від Рівного, привозила як величезні букети, так і яскраві враження та емоції. Думаю, потрапити у Прованс, справа часу.

   Тим часом Jicky змінюється солодкістю, карамельністю, ванільно-смолистим звучанням. Грайлива ментольність, хвойні акценти, липка від смоли деревина, борошниста пряність, краплина масної анімалістичності, а потім та чарівна тягуча кремовість та густа вершковість, що нагадує мені історію про кохання.

   Напевно, якби у мене були лише ці парфуми Jicky Guerlain, я була б щасливою, оскільки не набридають, не втомлюють, а навпаки, викликають все новий інтерес та залежність. Я навіть тішилася, що не вистачає часу оформити захоплення у слова та продовжувала носити аромат, відтягуючи момент.