Joy Jean Patou

   18.04.2020
   Якщо раніше я раділа можливості не виходити з дому і навіть похід на пошту за черговим приїхавшим флаконом відкладала на потім, коли буде по дорозі, то тепер користуюся нагодою при найменшій потребі вийти на вулицю.

   Так сьогодні у мене в планах "урочисте" відвідування Нової Пошти і для такої радісної події я обрала розкішні парфуми - Joy Jean Patou, що в перекладі означає РАДІСТЬ.

   Льодяниково-радісно-квітковий старт на тлі мускусу. За "льодяниково" відповідає іланг-іланг - яскравий, сонячний голос якого звучить голосніше за всіх.

   Медова помадніть троянди, а за нею - кремова вершковість туберози, яка чергується якийсь час з фруктово-індольним провокаційним звучанням жасмину. Та згодом саме жасмин став солістом у Joy Jean Patou. Тільки й чути було то металевий присмак, то кришталеву дзвінкість, то п'янке спокусливе нашіптування.

   Доповнюють Радість пряно-терпкі нюанси, анімалістичність, вишукана мильність, гіркота деревини, солодка ванільність. З часом аромат стає помадно-кремовим. Його грайливість та мінливість нагадують мені бурштин. Можливо, саме із-за медового сонячно-золотого розкриття.

   Напахнена парфумами Joy Jean Patou я повернулася з пошти радісною та окриленою. Цьому сприяло ще й те, що мій шлях проходив через парк. Це саме той парк, у якому я бігаю щоранку, але на світанку він має іншу ауру та запахи, а в сонячний день барви весни набувають насиченої яскравості. Особливо бентежать колоритні поєднання у природі, неначе дизайнерські винаходи. Жовто-сині, біло-блакитні, жовто-зелені, червоно-трав'янисті, ще - рожеві, фіолетові, бузкові, коричневі, лаймові...

   А потім я поринула у читання улюбленого блогу "Рейдери втраченого часу" і дізналася, що мій флакон Joy Jean Patou випущено у період з 1950-1972 роки, так як на коробці код з трьома цифрами 713, а точніше перші цифри вказують, що це саме 71 рік. До речі, це був мій перший вінтажний флакон у колекцій, я тоді вперше власноруч знімала бодрюш (тонку мембрана на горлі пляшки) і навчалася виймати стопер.