Les Pois de Senteur de Chez Moi Caron
Терпкість та щільність не визначеного компоненту нагадує чорно-білу фотографію. І те, і інше відправляє у далеке минуле, але і парфуми, і фото привертають увагу все більше і у мить втрачається межа між байдужою цікавістю та глибоким інтересом.
Ніби це фото розглядаю на сучасному гаджеті і повільно розвожу пальці по екрану. Загальна картина розтягується, розпадається на безліч фрагментів, у яких знаходжу свою сюжетну лінію.
Ледь вловима маслянистість мускусу з тихими тваринними ознаками та мильністю змінюються ванільною солодкістю. Промайнула помадність, але відразу помітно стало сандалову гірчинку.
Чи знаєте ви як пахнуть квіти абрикосу? Солодко-медова-фруктовість змінюється кислувато-індольно-водянистими відтінками, які нагадують трохи характерну рису неролі. Цей тихий, ледь помітний запах інколи звучить голосно, вимагаючи уваги до себе. Але це не втомлює ні на мить: ні розглядання ніжних біло-рожевих квітів, ні вдихання запаху весни.
Так ось, я чітко чую ці запашні ознаки у Les Pois de Senteur de Chez Moi Caron.
Гіркота зелені, фруктова помадність, квіткова свіжість, кислинка деревини, гірка борошнистість. Парфуми розкриваються не квапливо протягом дня, постійно привертаючи до себе увагу, як і квітуча гілочка абрикосу.
Троянда здається мармеладно-персиковою, кремовою, а інколи восковою. Не можу позбутися враження, що пахне кислуватим яблуком.
Сьогодні звучання Les Pois de Senteur de Chez Moi у мене переплітається з настроєм роману "Ніжна ніч" Фіцджеральда. Парфуми пасують, як мені здається, головній героїні Ніколь. І за хронологією і випуску композиції (1927), і подій роману (1925-1929) вона спокійно могла б ними користуватися. І замість не існуючих Chanel №16 автор міг би спокійно вкласти в руки Ніколь флакон Caron. "Вона одягла довгу, до щиколотки сукню, яку не носила вдень вже багато років, ревно перехрестилася декількома краплинами "Шанель N_16". До першої години, коли автомобіль Томмі загальмував перед віллою, вона була точно квітучий, добре доглянутий сад."(с)
Я так прониклася атмосферою роману, думками, переживаннями, а потім випадково підсилила емоційне сприйняття кремово-пудровим вишуканим ароматом духмяного горошку, що в якийсь момент відчула у себе де-які ознаки шизофренії. Чи то завдяки фантазії, яка давно занудьгувала, чи із-за закритого простору...
Рідкісний зразок Les Pois de Senteur de Chez Moi Caron із елегантного флакону, власницею якого є колекціонер Наталя. До речі, у фільмі 1962 року за мотивами роману Фіцджеральда у сцені у туалетній кімнаті для декорацій використовували багато флаконів парфумів, серед яких не зустріла жодного знайомого. Чи я була не дуже уважною?
Фото Наталі
10.01.2019
На волоссі ще "живе" духмяний горошок. Його запах такий ніжний і прекрасний, що не має бажання переключитися на якийсь інший. Логічним продовженням буде лише знайомство з вінтажним варіантом, який у мене з'явився завдяки колекціонеру Наталі. На фото саме її флакон з далеких 1950 років. Зверніть увагу, будь ласка,- назва парфумів дещо відрізняється від звичної, не Pois de Senteur (Солодкий Горошок), а Les Pois de Senteur de Chez Moi (Мій Солодкий Горошок).
Відрізняються і самі парфуми. Не можу сказати, що гарніші чи складніші, сучасний варіант славний, але точно розкриваються витонченіше і ще більше невловиміше. Вони мені нагадують навіть не самого крихкого метелика, а помах його крил.
Розпочинається Les Pois de Senteur de Chez Moi гірко-терпко-зелено-квітково. Виразний запах гіацинту з характерною несолодкою вершковістю та горіховим присмаком. Прохолода цикламену змінюється мускусом, а той в свою чергу - зеленим листям конвалії. Фон створює деревина сандалу, яка з часом стає дуже сухою.
З самого початку звучання чітке, без хаотичного "розігріву", як в сучасних парфумах. Своїм гірко-зеленим голосом нагадує мені Chamade Guerlain. Ця гірчинка стає ще більш терпкою, здається, що розжував нестиглі зелені стручки горошку, чи навіть листя.
Солодкуватість ванілі делікатніша, ніж я спостерігала вчора. В цій ароматній палітрі більше кремовості на деревному фоні. Солодко-гіркий, аж до першіння в горлі, запах меду з'являється несподівано. Помічаю його лише тоді, коли відчуваю липкість. Але це враження миттєве.
Завдяки поєднанню різних компонентів та таланту парфумера запашний горошок звучить дуже природно. Переплетені відтінки польових та садових квітів створюють пронизливо-ностальгічний, одночасно і яскравий, і найніжніший аромат. Невловимий і реальний десертний запах, з відтінками повітряного вершкового крему та пісочного печива.
Далі я не знаходжу слів, щоб передати всю красу. Це ніжно, рожево фруктово-квітково, солодкувато-гірко, прозоро, акварельно, повітряно, помадно-трояндово, борошнисто...
Звичайно, фірмовий пухкий мускус, вже не такий терпкуватий, як на початку, з часом стає "скрипуче-чистим". Ледь вловима індольна чуттєвість та тілесність.
Les Pois de Senteur de Chez Moi Caron - трохи літа серед лютих морозів. Трохи яскравих метеликів серед крижаних сніжинок. Трохи ніжності та витонченості серед буднів.
Немає коментарів:
Дописати коментар