Аромати Болгарії

    Я люблю подорожувати будь-куди. Навіть мандрівка у сусіднє село викликає радість та пішохідна прогулянка якоюсь атмосферною вулицею Рівного для мене є велика приємність. Не зважаючи на це, я ніколи не хотіла у Болгарію. Ні на море, ні на екскурсії, ні з колективом, ні приватно. Не аналізувала чому, просто не мала ні бажання, ні інтересу. Тепер думаю, що у мене Болгарія уявлялася пролетарсько-монументальною та асоціювалася з соціалістичним режимом, до естетики якого я абсолютно байдужа.

   Хоча ні, все ж таки про одне місце у Болгарії я завжди марила і тепер це бажання є ще більш палким - це Долина троянд, Казанлик.

   Та рік пандемії вніс свої корективи, змінив свідомість та вплинув на бажання. Ну, нехай вже буде Болгарія, ніж нічого іншого, як перефразований вираз про "синицю у руці та журавля у небі".

   Необхідною умовою мати враження - потрібно побачити на власні очі. А те, що я побачила, зовсім не відповідало очікуванням. Дуже тішить, що все відбулося у кращу сторону.

   Так, ознаки соціалізму та пролетарської естетики все ж були помітні, але за яскравими фарбами, емоційною природою та виразними ароматами їх можна було проігнорувати та удати, що не помічаєш.

   З перших хвилин перебування Болгарія видалася соковито-зеленою, з величезними смолисто-бальзамними, трохи димними та пряно-солодкуватими кипарисами, міцні та стрункі стовбури яких обвиті плющами та ліанами. Ягідно-фруктовою, бо навіть серед міста ростуть не лише інжир, персики та хурма, а й ожина та суниці. Екзотичною, бо велика кількість пальм не лише у парках, а й серед вулиць у великих та малих горщиках та діжках. А ще різноманітні сорти винограду, у зарослях яких потопають болгарські села.

    У подорожі по Болгарії було кілька родзинок, однією з яких - ботанічний сад у Балчику, який був закладений на території літньої резиденції румунської королеви Марії "Тихий кут" у 20 роках 20 століття.

   Яскраві та ніжні, солодкі та терпкуваті, кислі та пряні, свіжі та запаморочливо-насичені аромати створюють ольфакторний рай та величезне задоволення для любителя запахів. Магнолії, жимолость, жасмин, лілії, бромелії, пальми, квітучі кактуси, колекція яких є другою за величиною у Європі, секвоя, каучук, ялівець, "паперове" та "солодке" дерево, гінкго білоба та багато інших дерев та кущів. Взагалі, понад 3000 рідкісних рослин. Ціла галерея троянд.

   

    Троянди скрізь, не лише у ботанічному саду. Біля будинків, на квітниках у парках, біля готелів, біля майстерень, на набережній... Повітря Албени просочене ароматом троянд, його чути постійно, у якому б напрямку не рухався. Навіть відсутність можливості побувати у Долині троянд компенсує ось ця дивовижна запашна краса.

   Аромат болгарської троянди складний і трохи специфічний. Солодко-гіркуватий, свіжо-фруктовий, помадно-кремовий з зелено-терпкуватим підтоном. Я завжди була шанувальницею цієї квітки, а тепер зараховую себе до фанатів. Звичайно, я придбала і ефірну олію, і парфуми та ловлю себе на думці, що неодмінно потрібно розширити колекцію трояндових ароматів.

   Велика кількість троянд навколо і їх аромат - це була ще одна апетитна родзинка мандрівки. До цього ольфакторного задоволення потрібно ще додати і смакові радощі: трояндові цукерки, лукум, варення, мед, сироп...

   Наступним естетичним задоволенням та відкриттям були лавандові поля. Кажуть, лаванди у Болгарії більше, ніж у Провансі. Не можу прокоментувати цей факт та наші маршрути супроводжувалися весь час фіолетовим морем квітів. А скільки було радості коли вдалося пройтися між рядами квітучих кущів, вдихнути свіжо-мильний запах! Вже по приїзду я дізналася, що саме в районі Варни-Добрича-Албени лавандових плантацій найбільше.

   Так, лавандова олія та мило нагадують мені ті щасливі миті та шкодую, що не розшукала лавандовий мед.

   Звичайно, потрібно додати про запах моря. Делікатно-солоний, без рибних нюансів та водостей. Хоча море велике-превелике та глибокого синього кольору з безліччю відтінків блакитного, небесного, бірюзового, зеленого, було присутнє постійне відчуття затишку та комфорту. Море у Албені пахне вітром та мокрим піском, рожево-карамельними сонячними променями та має посмак тихого щастя.

   Ось така була у мене Болгарія! Зелено-бальзамна на старті, з трояндово-лавандовим серцем та солоно-амброво-морською базою. Враження вийшли як закінчена парфумена композиція, емоційності якій додали часті дощі. А у мене стала асоціація: якщо дощі, то неодмінно шипр. Отже, ольфакторний образ Болгарії - це чарівно-чуттєвий квітковий шипр!