Diamond Jubilee Bouquet Grossmith

   Вишнева соковита кислинка та гірко-солодко-терпка пильна борошнистість. Грайлива кислинка цитрусів та колючість, на зразок, бульбашок шампанського. З щільного запаху пудри поступово відокремлюється кремовий аромат фіалки, згодом - витончена гіркота ірисів та шляхетна помадність троянди. Місцями аромат звучить тягуче п'янко-лікерно, іншим разом апетитно-десертно.

   Не залежно від загального розкішного букета у повітрі в'ється вологий з індольністю запах жасмину.

   Після "квіткового гобелена", як вдало схарактеризували Diamond Jubilee Bouquet Grossmith на офіційному сайті компанії, аромат розкривається густою маслянистістю карамельної амбри з краплиною анімалістичності та солоним посмаком. Та це звучання стримане, без надмірної чуттєвості. Прозора мильність мускусу. Смолисто-димна та вершкова тягучість тонка бобів. Пухка осяйна солодка ваніль. Гірко-терпко-деревні ознаки глоду.

   В черговому акті композиції заявляє про себе землисто-гірко-деревний сухий ветивер.

   Здається, що ще можна додати про омріяний Diamond Jubilee Bouquet Grossmith, адже детально розповідала й про багатогранну квітково-пудрову красу, й про моє захоплення нею? Ну, хіба що те, що у мене є повноцінний флакон, який був куплений у знаменитому Fortnum & Mason, у магазині, у якому скупляються члени королівської родини.

   Додам, що я намагалася сфотографувати пляшку у Віндзорі, але, на жаль, було так мало часу, що зроблені нашвидкуруч світлини не передають ні краплі духу композиції, ні моїх емоцій від побаченого. Згодом я пошкодувала, що не взяла флакон з собою, коли відправилася у Кенсінгтонський палац. Саме там, у кімнатах, де проходило дитинство майбутньої королеви ВікторіЇ, серед чисельних творів мистецтва, особливої атмосфери, яку створювали музика, розставлені скрізь мініатюри людей та інтер'єри, органічно б не лише виглядав сам флакон на тлі історії, але й аромат був би вдалим розкішним доповненням.

Фото з Кенсінгтонського палацу

   Не втомлююсь повторювати, що Diamond Jubilee Bouquet Grossmith - урочистий та романтичний, шляхетний та елегантний, пишно-квітковий та оксамитово-теплий у базі аромат. Та мушу визнати, що ніхто із моїх парфумерних друзів не зміг перейнятися так його красою, як я та Вікторія, завдяки якій я і пізнала його.

   Часом думаю, що моє палке захоплення Diamond Jubilee Bouquet і привело мене у Лондон. Така собі нейрографіка.

Букінгемський палац

   

 

Ароматний образ Лондона

   Вже кілька днів мені не сниться Лондон. Та світлини у телефоні нагадують ті щасливі та насичені на події дні, які я провела у столиці Великобританії.

   До цього часу мені не віриться, що все це сталося саме зі мною і з кожним спогадом все більше ціную, що мала туку чудову можливість, що побачила все те, про що багато чула та читала, що пережила купу естетичних шоків, що наблизилася до британської культури.

   Перші дні я все внюхувалася у холодне та вологе повітря мегаполісу і, здавалося, не мала жодного виразного нюансу, у який можна було б вчепитися та хоч якось схарактеризувати ольфакторний образ міста. Навіть не запах чистоти чи стерильності, а взагалі ніби повна відсутність будь чого.

   Але ж такого бути не може!

   Так, це відчуття не залишало ні на секунду та нагадувало більше якесь розслідування без жодних доказів, ніж ольфакторний експеримент.

   З іншого боку - докази були навколо у великій кількості: зелено-соковиті галявини та пишні вічнозелені падуби з червоними плодами. А скільки квітів!!! Лаванда, троянди, герань, фуксії, морозник.... Багато абсолютно невідомих. Та найбільше зачарували мене цикламени, які наприкінці осені та на початку зими вирощують як у кадках, так і у відкритому грунті. І це справжня не просто прикраса міста, а саме Різдвяна прикраса. Одночасно є відчуття святково-зимової радості та весняної втіхи.

   Я старанно нахилялася до квітів і тамувала подих, щоб не заважати аромату проявити себе. І таки моя наполегливість перемогла! Коли я почула водянисто-гіркувато-трав'янистий запах цикламенів, зрозуміла що це і є аромат Лондона. Тихий, лаконічний, аристократично-стриманий, з оманливим ефектом відсутності та досконалими манерами.

   Я просто закохалася у ці квіти, як закохалася у місто. І тепер маю два палких бажання: придбати додому пару квітучих вазонів та неодмінно відвідати ще раз Великобританію.

   Потім, коли я познайомилася з майже акварельними, прохолодними, ледь вловними, але такими витонченими ароматами Jo Malone London, зрозуміла, що вони також повною мірою передають ольфакторний образ Лондона. Це і чисте та прозоре звучання Lime Basil & Mandarin, й English Pear & Freesia - шляхетний аромат фрезії, такий характерний та винятково англійський, й східний трояндово-помадно-шоколадно-деревний Velvet Rose & Oud, який має має британську стриманість - рису, яка мені сьогодні найбільше подобається не лише в парфумерії, й пряно-ніжний запах деревини, гіркуватий, теплий, магічний та меланхолійний у Myrrh & Tonka. Величне Вестмінстерське Абатство у готичному стилі зі своїми однаковими квадратними вежами й розкішними арками відразу пригадалося мені. Сонячний ранок, мелодія дзвонів Собора Святого Павла, як благословення, душевний спокій та відчуття щастя у день мого народження. А ще особливо атмосферна католицька церква у Кембріджі. Не можливо не пригадати й Vetiver & Golden Vanilla з димним, з відтінком сіна та сухофруктів, освіжаючим  ароматом чаю, який тонізує та освіжає.

Вестмінстерське абатство

Католицька церква у Кембриджі

Собор Святого Павла

      Тому аромат Лондона - це неодмінно фужер з багатогранною трав'янисто-рослинною, деревною палітрою відтінків, з ніжним квітковим серцем, доповнений запахами смирни, чаю, сухофруктів, ірисовим фаджем, мафінами та марципанами. До слова, найсмачніші марципани, які я колись куштувала, привезла саме із Лондона. Ольфакторний образ міста неодмінно з естетичною вишуканістю творів мистецтва та глибиною історії та традицій.

   На перший погляд, може видатися блідим, холодним й відстороненим та це лише спочатку, далі - душевно та щиро, гармонійно та мінливо, магічно-привабливо. У якийсь момент у порівнянні все французьке видається банальним, вульгарним та розв'язним... Та це, напевно, я занадто захопилася...

Винюхуючи шлях або прогулянки серед запахів Чорногорії

 Винюхуючи шлях або прогулянки серед запахів Чорногорії

   "Чорногорія непристойно гарна!" - в один голос описували цю балканську країну мандрівники. Цей факт лише підігрівав нестримне бажання переконатися самостійно і побачити все на власні очі.

   І ось я відкрила очі та побачила дивовижний світанок у горах. Мій улюблений час доби співпав з першим враженням про країну. Це було таке магічне видовище, що я потрапила у якийсь транс. Коли оговталася, ранок активно набирав обертів і рухався синхронно з нашим авто крутими гірськими серпантинами, стрімко наближаючись до найчистіших у Європі вод Адріатичного моря. До слова, це буде єдиний рожево-малиновий світанок, бо у всі інші ранки у Чані сонце сходитиме за горою і його пробудження я не спостерігатиму, проте буду милуватися не менш чарівними синіми сутінками та заходами.

   Перший аромат, який я вловила і чітко зафіксувала, - квітково-свіжий. Згодом я дізналася, що саме так пахне олеандр. Хоча ця рослина не дивина у наших краях та все ж у середземноморському кліматі квіти мають більш яскравий аромат. Я описувала звучання олеандра як свіжо-фруктове, з ледь помітною мигдалевою гірчинкою, з тоном, який нагадує запах флоксів. Моя подруга схарактеризувала як медовий. Шкода, що така гарна рослина має у собі смертельний яд. Сподіваюся, що винюхування аромату не зашкодило здоров'ю.

   Літній квітковий букет Чорногорії доповнюють різноколірні канни з ледь вловимим запахом, чарівні помаранчеві квіти кампсиса, гірко-зеленкувато-терпкі чорнобривці, кислувато-трав'янисті, мускусно-пряні гібіскуси, строкаті бугенвілії зі свіжо-цитрусовим звучанням. Навіть улюблений жасмин я зустріла, як на замовлення. Від магнолій залишилося лише соковите листя та шишкоподібні плоди.

   У вуличних горщиках я бачила квіти, які дуже нагадували джаністу зі свіжо-медово-акацієвим ароматом, яку я купувала у крамницях взимку.

    А ось ці квіти прикрашають квітники біля кафе та магазинів. Вони видаються мені особливо радісними та усміхненими. Та назви я так і не дізналася...

   Наступний відтінок багатогранного ольфакторного образу Чорногорії - запах моря. Він особливий, хоча теж солоно-свіжий. Та запах Адріатичного моря відрізняється від запаху Чорного. Є у ньому якась делікатність та ніжність, як і у якості води м'якість та виняткова прозорість, а у кольорі - небесний тон. Зовсім не чула ознак йоду, риби та водоростей. Швидше, запах чистоти та ранкової свіжості. А аромат вітру, змішаний із морськими акордами, пробуджував фантазії, коли каталася на кораблику по мальовничій Бока Которській затоці.

   На березі сонячного Бару до запаху моря додається бальзамно-хвойний запах сосен. Не ідентифікувала запах пальми, але бачила чудернацькі плоди.

   Аромат Будви запам'ятався з делікатними відтінками устриць та лимону. До розвитку ольфакторних знань додалися ще й смакові враження, що викликало особливо радісні емоції.

   Чорногорія пахне сизо-зеленими кронами оливкових гаїв. От би потрапити восени, щоб надихатися маслянисто-фруктовим запахом олив!

   А також у запашній карті країни є терпко-сухий аромат вина. Ще проїжджаючи повз виноградники закарпатського Чизаю, я загорілася бажанням потрапити між ряди кущів лози, а на Балканському півострові моя мрія стала ще більш палкою.

    Чорногорія пахне пряно-трав'янисто-м'ятним, кафорно-бальзамним розмарином. А ще абрикосами, персиками та сливами, тому цей апетитний фруктовий аромат спонукає дістати щось на зразок SpellBound Estée Lauder.

   Чорногорія пахне пильною історією, старезним  камінням, романтичними історіями та казковою атмосферою у Которі. І як не дивно, абсолютно не пахне котами, хоча їх там стільки ж, скільки і туристів.

   У Тіваті пахне розкішними парфумами та гламуром, стильним вбранням, дорогими магазинами та сучасним мистецтвом.

   Країна пахне щастям! Яскраво та радісно, кольорово-строкато! За легендою, коли світ був лише голою сірою землею та мінливим океаном, кожна його частина мала одержати собі або родючі землі, або повні риби водойми, або приголомшливої краси міста. От тільки роззява, який ходив по світу з величезною торбою цих набутків, випадково розсипав майже всі на одному з берегів Адріатичного моря. Так і з’явилася на світ Чорногорія, де море і гори, густі ліси, запаморочливо блакитні озера, на вигляд лялькові міста і люди, які вірять у цю легенду створення своєї країни.

    І таки Чорногорія не просто гарна, а напрочуд гарна, чи непристойно гарна, як розповідають мандрівники. І дуже запашна. Якби я складала парфуми із назвою Чорногорія, то це був би неодмінно фужер з квітковим серцем.

   На пляжі я читала "Нюх. Захопливе занурення у науку про запахи" Паоло Пелосі. Це було таке органічне сплетення того, що я бачила та про що читала. Вкупі це впливало на мої емоції з подвійною чи навіть потрійною силою. Між стрінками тепер я знаходжу засушену квітку олеандра та листочок жасмина. Подумалось, що такий своєрідний гербарій потрібно зробити традиційним.

    При поверненні додому виявила, що здатність чути запахи загострилась. Що б це могло бути? Відпочила, напевно...