Miya Shinma Sakura

 Miya Shinma Sakura

У музеї Вікторії та Альберта 

   Я не знаю про що варто у першу чергу розповісти. Чи про ніжно-кремово-квіткову композицію, яка зачаровує своєю розкішною витонченістю та збирає компліменти? Чи про оригінальне пакування, яке вже не можу повторити, щоб показати парфумерним друзям? Чи про те, як влаштувала фотосесію у лондонському музеї Вікторії & Альберта? Чи про мій цьогорічний вересень, який пахнів рожевими квітами сакури та сумну констатацію, що запашна рідина вже закінчується?

Davies St, Mayfar, London

   Я планувала неодмінно зайти у Fortnum & Mason у Лондоні аби поповнити колекцію одним із ароматів Grossmith. Та плани трохи нагадали джазову імпровізацію й я вже отямилася, коли робила фото на згадку на тлі невідомого маленького та дуже затишного парфумерного магазина десь у елітному районі Мейфер.

   І ось у руках флакон із чудовою рідиною, яка реалістично передає аромат сакури. У чарівному лакованому пакуванні з посланням від дизайнерки на традиційному японському папері washi.

  Та особливістю того придбання було кімоно, яке огортало лаковану скриньку. Саме із-за техніки пакування я й не відкрила у мить новий аромат, щоб напахнітися. Крім усього іншого, не хотіла порушити досконалу гармонію.

   Кремово-солодкувата квітковість повільно чи то розпорошуються, чи розтікається, створюючи рожеву ілюзію. 

   Фруктові ознаки стиглої соковитої вишні з кислинкою, терпкуватістю та солодкістю. Борошнисто-пряна деревина, яка з часом стане масною. Невагомий пухкий мускус. Зацукрені пелюстки фантазійної троянди з довгим посмаком помадного нюансу запаху піонів.

   Вишукана японська стриманість та невимовна ніжність, створена у Парижі та придбана у Лондоні - дивне поєднання, від якого хочеться посміхатися та пригадувати ті щасливі миті, які подарувала мені доля у такий драматичний час.

 

Ароматний образ Лондона

   Вже кілька днів мені не сниться Лондон. Та світлини у телефоні нагадують ті щасливі та насичені на події дні, які я провела у столиці Великобританії.

   До цього часу мені не віриться, що все це сталося саме зі мною і з кожним спогадом все більше ціную, що мала туку чудову можливість, що побачила все те, про що багато чула та читала, що пережила купу естетичних шоків, що наблизилася до британської культури.

   Перші дні я все внюхувалася у холодне та вологе повітря мегаполісу і, здавалося, не мала жодного виразного нюансу, у який можна було б вчепитися та хоч якось схарактеризувати ольфакторний образ міста. Навіть не запах чистоти чи стерильності, а взагалі ніби повна відсутність будь чого.

   Але ж такого бути не може!

   Так, це відчуття не залишало ні на секунду та нагадувало більше якесь розслідування без жодних доказів, ніж ольфакторний експеримент.

   З іншого боку - докази були навколо у великій кількості: зелено-соковиті галявини та пишні вічнозелені падуби з червоними плодами. А скільки квітів!!! Лаванда, троянди, герань, фуксії, морозник.... Багато абсолютно невідомих. Та найбільше зачарували мене цикламени, які наприкінці осені та на початку зими вирощують як у кадках, так і у відкритому грунті. І це справжня не просто прикраса міста, а саме Різдвяна прикраса. Одночасно є відчуття святково-зимової радості та весняної втіхи.

   Я старанно нахилялася до квітів і тамувала подих, щоб не заважати аромату проявити себе. І таки моя наполегливість перемогла! Коли я почула водянисто-гіркувато-трав'янистий запах цикламенів, зрозуміла що це і є аромат Лондона. Тихий, лаконічний, аристократично-стриманий, з оманливим ефектом відсутності та досконалими манерами.

   Я просто закохалася у ці квіти, як закохалася у місто. І тепер маю два палких бажання: придбати додому пару квітучих вазонів та неодмінно відвідати ще раз Великобританію.

   Потім, коли я познайомилася з майже акварельними, прохолодними, ледь вловними, але такими витонченими ароматами Jo Malone London, зрозуміла, що вони також повною мірою передають ольфакторний образ Лондона. Це і чисте та прозоре звучання Lime Basil & Mandarin, й English Pear & Freesia - шляхетний аромат фрезії, такий характерний та винятково англійський, й східний трояндово-помадно-шоколадно-деревний Velvet Rose & Oud, який має має британську стриманість - рису, яка мені сьогодні найбільше подобається не лише в парфумерії, й пряно-ніжний запах деревини, гіркуватий, теплий, магічний та меланхолійний у Myrrh & Tonka. Величне Вестмінстерське Абатство у готичному стилі зі своїми однаковими квадратними вежами й розкішними арками відразу пригадалося мені. Сонячний ранок, мелодія дзвонів Собора Святого Павла, як благословення, душевний спокій та відчуття щастя у день мого народження. А ще особливо атмосферна католицька церква у Кембріджі. Не можливо не пригадати й Vetiver & Golden Vanilla з димним, з відтінком сіна та сухофруктів, освіжаючим  ароматом чаю, який тонізує та освіжає.

Вестмінстерське абатство

Католицька церква у Кембриджі

Собор Святого Павла

      Тому аромат Лондона - це неодмінно фужер з багатогранною трав'янисто-рослинною, деревною палітрою відтінків, з ніжним квітковим серцем, доповнений запахами смирни, чаю, сухофруктів, ірисовим фаджем, мафінами та марципанами. До слова, найсмачніші марципани, які я колись куштувала, привезла саме із Лондона. Ольфакторний образ міста неодмінно з естетичною вишуканістю творів мистецтва та глибиною історії та традицій.

   На перший погляд, може видатися блідим, холодним й відстороненим та це лише спочатку, далі - душевно та щиро, гармонійно та мінливо, магічно-привабливо. У якийсь момент у порівнянні все французьке видається банальним, вульгарним та розв'язним... Та це, напевно, я занадто захопилася...