Винюхуючи шлях або прогулянки серед запахів Чорногорії

 Винюхуючи шлях або прогулянки серед запахів Чорногорії

   "Чорногорія непристойно гарна!" - в один голос описували цю балканську країну мандрівники. Цей факт лише підігрівав нестримне бажання переконатися самостійно і побачити все на власні очі.

   І ось я відкрила очі та побачила дивовижний світанок у горах. Мій улюблений час доби співпав з першим враженням про країну. Це було таке магічне видовище, що я потрапила у якийсь транс. Коли оговталася, ранок активно набирав обертів і рухався синхронно з нашим авто крутими гірськими серпантинами, стрімко наближаючись до найчистіших у Європі вод Адріатичного моря. До слова, це буде єдиний рожево-малиновий світанок, бо у всі інші ранки у Чані сонце сходитиме за горою і його пробудження я не спостерігатиму, проте буду милуватися не менш чарівними синіми сутінками та заходами.

   Перший аромат, який я вловила і чітко зафіксувала, - квітково-свіжий. Згодом я дізналася, що саме так пахне олеандр. Хоча ця рослина не дивина у наших краях та все ж у середземноморському кліматі квіти мають більш яскравий аромат. Я описувала звучання олеандра як свіжо-фруктове, з ледь помітною мигдалевою гірчинкою, з тоном, який нагадує запах флоксів. Моя подруга схарактеризувала як медовий. Шкода, що така гарна рослина має у собі смертельний яд. Сподіваюся, що винюхування аромату не зашкодило здоров'ю.

   Літній квітковий букет Чорногорії доповнюють різноколірні канни з ледь вловимим запахом, чарівні помаранчеві квіти кампсиса, гірко-зеленкувато-терпкі чорнобривці, кислувато-трав'янисті, мускусно-пряні гібіскуси, строкаті бугенвілії зі свіжо-цитрусовим звучанням. Навіть улюблений жасмин я зустріла, як на замовлення. Від магнолій залишилося лише соковите листя та шишкоподібні плоди.

   У вуличних горщиках я бачила квіти, які дуже нагадували джаністу зі свіжо-медово-акацієвим ароматом, яку я купувала у крамницях взимку.

    А ось ці квіти прикрашають квітники біля кафе та магазинів. Вони видаються мені особливо радісними та усміхненими. Та назви я так і не дізналася...

   Наступний відтінок багатогранного ольфакторного образу Чорногорії - запах моря. Він особливий, хоча теж солоно-свіжий. Та запах Адріатичного моря відрізняється від запаху Чорного. Є у ньому якась делікатність та ніжність, як і у якості води м'якість та виняткова прозорість, а у кольорі - небесний тон. Зовсім не чула ознак йоду, риби та водоростей. Швидше, запах чистоти та ранкової свіжості. А аромат вітру, змішаний із морськими акордами, пробуджував фантазії, коли каталася на кораблику по мальовничій Бока Которській затоці.

   На березі сонячного Бару до запаху моря додається бальзамно-хвойний запах сосен. Не ідентифікувала запах пальми, але бачила чудернацькі плоди.

   Аромат Будви запам'ятався з делікатними відтінками устриць та лимону. До розвитку ольфакторних знань додалися ще й смакові враження, що викликало особливо радісні емоції.

   Чорногорія пахне сизо-зеленими кронами оливкових гаїв. От би потрапити восени, щоб надихатися маслянисто-фруктовим запахом олив!

   А також у запашній карті країни є терпко-сухий аромат вина. Ще проїжджаючи повз виноградники закарпатського Чизаю, я загорілася бажанням потрапити між ряди кущів лози, а на Балканському півострові моя мрія стала ще більш палкою.

    Чорногорія пахне пряно-трав'янисто-м'ятним, кафорно-бальзамним розмарином. А ще абрикосами, персиками та сливами, тому цей апетитний фруктовий аромат спонукає дістати щось на зразок SpellBound Estée Lauder.

   Чорногорія пахне пильною історією, старезним  камінням, романтичними історіями та казковою атмосферою у Которі. І як не дивно, абсолютно не пахне котами, хоча їх там стільки ж, скільки і туристів.

   У Тіваті пахне розкішними парфумами та гламуром, стильним вбранням, дорогими магазинами та сучасним мистецтвом.

   Країна пахне щастям! Яскраво та радісно, кольорово-строкато! За легендою, коли світ був лише голою сірою землею та мінливим океаном, кожна його частина мала одержати собі або родючі землі, або повні риби водойми, або приголомшливої краси міста. От тільки роззява, який ходив по світу з величезною торбою цих набутків, випадково розсипав майже всі на одному з берегів Адріатичного моря. Так і з’явилася на світ Чорногорія, де море і гори, густі ліси, запаморочливо блакитні озера, на вигляд лялькові міста і люди, які вірять у цю легенду створення своєї країни.

    І таки Чорногорія не просто гарна, а напрочуд гарна, чи непристойно гарна, як розповідають мандрівники. І дуже запашна. Якби я складала парфуми із назвою Чорногорія, то це був би неодмінно фужер з квітковим серцем.

   На пляжі я читала "Нюх. Захопливе занурення у науку про запахи" Паоло Пелосі. Це було таке органічне сплетення того, що я бачила та про що читала. Вкупі це впливало на мої емоції з подвійною чи навіть потрійною силою. Між стрінками тепер я знаходжу засушену квітку олеандра та листочок жасмина. Подумалось, що такий своєрідний гербарій потрібно зробити традиційним.

    При поверненні додому виявила, що здатність чути запахи загострилась. Що б це могло бути? Відпочила, напевно...