Unspoken Roja Dove

 
   Я так довго не помічала ознак осені, хоча всі навколо вже обговорювали її присутність. Чи то була заклопотана літніми подіями, чи то не намагалася бути об'єктивною. Хоча ні, намагалася. Глибоко вдихала ранкове повітря та все не виявляла. Та за три останні дні стільки не лише натяків, а конкретних фраз та фрагментів прийдешньої пори, а вчора, здається, осінь прибула зі всіма своїми правами. І дощовий ранок такий джазово-атмосферний та шипрово-запашний. Та, як не дивно, дуже затишний.

   Unspoken Roja Dove теж такий - шипровий, атмосферний, запашний та навіть джазовий. Й осінньо-комфортний.

   Терпко-бергамотно та солодко-фруктово-повидлово. Ще грайливо-кокетливо-квітково, але не визначено. Смолисто-маслянисто, анімалістично-медово та лабданумно-шкіряно.

   Пряно та не пильно, бальзамно-деревно та чайно-тонізуюче.

   Як ніколи мшисто та з ментольно-камфорними нюансами. Пріло-волого-шоколодно-пачульно та солоно-карамельно-амброво.

   У осінньому серці Unspoken помадність троянди у тандемі з бальзамно-карамельним іланг-ілангом, а у повітрі кремова квітковість, медовість та шурхіт золотого листя. Як добре, що без смутку та похмурості, а з ванільною солодкістю та смаком перестиглої груші.

   Взагалі, я запланувала собі видатну осінь, тому вже у передчутті та очікуванні смакоти. Неодмінно з шипровим звучанням та з розкішшю Roja Dove.