Chanel N°5 Chanel

   У стрічці новин я зустріла сцену із фільму "Денна красуня" режисера Луїса Бунюеля, знятий у 1967 році, у якій героїня Катрін Деньов розбиває величезний флакон Guerlain. Крім цієї круглої пляшки Montre на туалетному столику знаходяться й інші цікаві та улюблені зразки, які завжди приємно розглядати. І я неодмінно дістала б Mitsouko, за якою встигла заскучати, та вже з самого ранку нанесла вінтажну туалетну воду Chanel N°5 1970 років.

   Саме такий зразок у чорному прямокутному кофрі у 1970 роках рекламувала все та ж прекрасна Катрін Деньов та сьогодні мова про іншу чудову французьку актрису - Дельфін Сейріг. Власне, не про неї, а про її героїню у фільмі "Минулого року у Марієнбаді", який вийшов у далекому 1961 році.

   Загадкова структура оповіді режисера Алена Рене, у якій важко розрізнити правду та вигадку, підсилюється неоднозначними просторовими та часовими аспектами. Саме Коко Шанель створювала образ головної героїні, поєднавши голлівудський шик 20-х і моду 1960-х років.

   Є багато кадрів, у яких на туалетному столику героїні стоять шість флаконів парфумів. Мені поки що не вдалося 2 із них ідентифікувати. Той, що найбільший та має найцікавішу форму, це L.T. Piver Trèfle Incarnat. Три однакові пляшки - це варіант для подорожей, куди наливали рідину із великої фабричної ємності. Розібратися у цьому питанні допомогла Галина Анні, знавець історії парфумерії. "Коли відбуваються події? На початку століття?" - запитала мене Галина і я, якщо чесно, розгубилася, бо всі аксесуари вказували саме на цей час, але атмосфера була 1960 років. Лише коли оговталася, зрозуміла, ща завдання автора було переплутати минуле та сучасне, реальне та вигадане.

Фото із відкритих джерел. Кадр із фільму.

   Чорного кофру Chanel N°5 там точно не має, як і традиційної квадратної пляшки, але легко уявляю помадно-кремову ауру жінки. Саме №5 так органічно доповнює образ красуні з короткою стрижкою, ниткою перлів на шиї, коктейльними сукнями з тюлю, шифону та мережива.

Кадри з фільму, які вдалося впіймати

   З легкої руки Коко Шанель Дельфіна стала втіленням елегантності компанії Chanel, а глядач був впевнений, що актриса носить вишукані сукні не лише в кадрі, а й у повсякденному житті. "... в пізніх інтерв'ю Дельфіна скаже: їй було особливо приємно працювати з Коко тому, що дизайнер дала змогу жінці почуватись так вільно, як відчували себе в ті роки чоловіки. Для актриси, яка в 70-ті стала активною феміністкою, це було вкрай важливо. До слова, коротка стрижка Дельфіни у фільмі стала практично копією тієї стрижки, що в 1960-ті носила сама Коко Шанель."(с)

   "Минулого року в Марієнбаді" залишається знаковою роботою для бренду Chanel. 2011 року Карл Лагерфельд відсвяткував 50-річчя фільму весняно-літньою колекцією Last Year at Marienbad. У 2018 році Дім Шанель виступив спонсором у реставруванні кінострічки, яку було показано у рамках Венеціанського фестивалю.

   На сприйняття фільму у самому початку потрібно налаштуватися, він може видатися нудним, затягнутим та незрозумілим, як це буває і з ароматом Chanel N°5, та коли ви зануритеся у ту вишукану атмосферу, не захочете повертатися у реальність. Не даремно ж у 1961 році «Минулого року у Марієнбаді» був відзначений премією Золотого лева Венеційського кінофестивалю як найкращий фільм, у 1962 році здобув нагороду Французького синдикату кінокритиків, у 1963 році був номінований на премію БАФТА, а у 1963 році автор роману французький письменник Ален Роб-Ґріє отримав номінацію на «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій.