Chanel №5 Chanel

 

    "Жінка не має права пахнути тим, повз чого вона проходить, - їжею, пилом, сирістю та тим більше потом! А ще вона не повинна пахнути квітковою оранжереєю, яку втиснули у парфумерний флакон" - ці слова приписують Коко Шанель.

   Ось саме так абстрактно та не зрозуміло розпочинається її Chanel №5. Щільно, маслянисто, восково, з колючою морозністю та запахом чистоти, помадністю та солодкістю. Одним словом, альдегідно. Абстрактно. Загадково.

   У цьому альдегідному, абстрактному та загадковому серпанку вимальовуються запашні льодяникові контури іланг-ілангу.

   Далі "сценарій" композиції може різнитися, в залежності від настрою твого чи парфумів, року випуску чи погоди. Наприклад, сьогодні Chanel №5 видає велику порцію маслянисто-гірко-шкіряної анімалістичності. Мшиста колючість швидко змінюється ванільною оксамитовістю та тягучою амбровою кремовістю. Деревна різкість, терпкість та пильність поступово запомаднюються.

   Ось це помадно-кремове звучання дуже мені подобається. А ще імпонує вишукана жіночність, стриманість та елегантність, які присутні у всіх ароматах.

   Мені цікаво пізнавати творчість Габріель Шанель, читати про неї книги та дивитися фільми, але я не є шанувальницею її як жінки. Та щоб давати оцінку, засуджувати чи виправдовувати таку особистість, яка створила ім'я, імперію моди та "філософію прекрасного", на мій погляд, може лише рівноцінна особа, яка досягла подібної популярності та успіху.

   Але й для об'єктивного сприйняття реальності знати про "скелети у шафі" Шанель потрібно, щоб не ідеалізувати та не вигадувати ореол. Щоб не забувати, що життя складне і не просте. Що світ має багато відтінків, а не лише чорний та білий кольори. Чи готовий ти складати угоди зі своєю совістю заради мети? 

   У 2011 році американський журналіст та ветеран спецслужб Хел Воган опублікував книгу "Сплячий з ворогом: таємна війна з Коко Шанель"(Hal Vaughan. «Sleeping with enemy, Coco Chanel’s secret war»). Про те, що Шанель була антисеміткою та співпрацювала з німецькою розвідкою із-за комерційних інтересів.

   У 2014 році на цю ж тему історик Франк Ферран створив документальний фільм "Тінь сумніву" (L'Ombre d'un Doute)

   У 2018 році французький режисер випустив документальний фільм "Війна №5", який показали на французькому телебаченні та представили на кінофестивалі у Єрусалимі.

   Та чи хтось знає, як все було насправді?..