Interlude Woman Amouage

    Соковита кислинка та димність бергамоту, трав'яниста гіркота, пильна пряність, шоколадність та запах кави. Густа тягуча вершковість, кремовість, помадність... Всього так багато, що не вдаєтьья зосередитися. Вірніше, саме так було минулого разу і я втомилася від яскравості та голосного звучання Interlude Woman Amouage.

   А вчора випадково обрала аромат для візиту до театру. "Здається, Amouage - саме те, що потрібно для такого заходу" - вирішила я. Як не дивно, зачарувалася стартом, а потім і квітковим серцем, а згодом і смолисто-димним ладанним шлейфом. Дорогою подумала, що дуже вдало підібрала саме аромат до вистави - гірко-шоколадний, солоно-карамельно-амброво-тягучий, терпко-солодко-медовий Interlude та трагедія Шекспіра "Гамлет".

  Психологічне напруження драми, філософські міркування "Чи бути, чи не бути", теми людських стосунків, кохання, поваги та щирості, боротьби добра та зла, божевілля та смерті квітково-шипровий аромат Amouage доповнював, підкреслював, загострював, фокусував своїм фіміамно- смолисто-солодкуватим, ванільно-кремово бензойним звучанням з посмаком чорносливу та шкіри.

   Напевно, якби я навмисне підбирала аромат, то так вдало б не вийшло.

   Під час вистави кілька раз у залі відчувалися запахи від певних дій на сцені. То коли палили папір, то горіла свічка, то вогонь в урні. Ці ольфакторні ефекти посилювали сприйняття. Зловила себе на думці, що хотіла би потрапити на виставу, в якій аромати були б рушійними у створенні образів.