Vanille d'Iris Ormonde Jayne

   7.03.2019

   Землистий корінь ірису в компанії з димним соковито-кислим бергамотом. Не гостра пильна пряність та солодкуватість, камфорність перцю та гірчинка. Старт у Vanille d'Iris Ormonde Jayne привабливий і багатообіцяючий. Промайнула думка "О! Це найкращий ірис!", як з'явився синтетичний запах, який зіпсував гармонію та чистоту звучання. Масляниста деревина кедру з натяком на смолистість. Деревні відтінки мені дуже подобаються, але велику дозу Iso E Super винести не можу. Почуваюся ніби "принцеса на горошині". Тепер я зрозуміла, що саме минулого разу мене турбувало в Vanille d'Iris, але все не вдавалося з'ясувати.

   Солодка невагома ваніль, точніше ванільна випічка із вишневою начинкою, що робить композицію смачною і сподобається гурманам. А в повітрі пахне абрикосами! Постійне чергування солодкого та фруктово-кислуватого.

   Виявляєтья, ванільна випічка була присипана шоколадними крихтами, від яких на пальцях залишається маслянистість. Чи то може маслянистість карамельно-солоної амбри?

   Кремово-пудрова база залишила приємні враження.

   Також Vanille d'Iris Ormonde Jayne викликав компліменти та запитання "що за аромат такий цікавий?", але зустріч з Iso E Super дещо вплинула на моє захоплення цією композицією. І я вже сприймала парфуми не як поезію, а як хімічну рідину з приємним запахом. Вибачте, якщо образила чиїсь почуття!

 

   27.07.2018

   Ірисів багато не буває. Сьогодні зовсім інший, відмінний від попередніх - Vanille d'Iris Ormonde Jayne. Самодостатній, зовсім не солодкий, землисто-деревний, сіро-туманний, прохолодний.

   Це ольфакторний супровід до картини Ван Гога "Іриси", яку він намалював за рік до смерті. Іриси на картині легкі і прозорі, одночасно прості і розкішні, ніжні і повітряні та ще й яскраво соковиті. Квіти навіюють заспокоєння, вражають своєю безтурботністю та здатністю знімати внутрішнє напруження. Терракотово-червоний грунт на полотні нагадує про присутність ванілі в ароматі. Що картина, що і аромат Vanille d'Iris - надзвичайно динамічні, можуть завмирати, а через мить знову оживати. Вони хвилюють, викликають емоції.

   Димний, терпкий, соковитий бергамот. Пряність, пильність перцю. І серед цих відтінків повільно заявляє про себе землисте, вологе коріння ірису. Вершково-кремова з гірчинкою борошнистість.

   Солодкувата фруктовість. Сухий, трохи липкий запах кедру такий виразний, що чітко уявляю текстуру деревини.

   Є один дратівливий момент - дуже гострий і якийсь кислотний, не можу його зовсім ідентифікувати.

   Крім землистості, пряної терпкості, вологості коріння ірису чути і ніжний гіркуватий аромат самої квітки, в якому присутні і відтінок моркви (як не дивно, але мені подобається), і трав'янистість, і маслянистість, і прохолода, і оксамитове тепло.

   Конфітюр із абрикосів додає бурштинової солодкості, а з часом - терпкості забродившого вина. І все це завдяки присутності османтусу, а ще - відтінок сливи та міцного чаю, димність. Карамельна амбра з солоним присмаком вносить анімалістичні нюанси та чуттєвість.

   Дуже довго я не хотіла знайомитися із композицією із-за присутності ванілі у назві та тепер роблю висновок, що даремно - аромат ванілі такий легкий, делікатний, її солодкість пухнаста і дуже комфортна. З часом завдяки ванілі з'являються глибина та оксамитове тепло, що робить аромат лагідним та затишним.

   Я готова була вже озвучити, що Vanille d'Iris - один з найкращих ірисових ароматів, як знову нагадав про себе той невизначений момент. Але сам ірис в композиції такий, як я люблю.