Каталонія - аромати моря та квітів
Отже, Каталонія. Ні,не так! КАТАЛОНІЯ!!!
Якщо минулого разу було багато банерів з лозунгами "Каталонія - це не Іспанія!" і я не дуже розуміла глибину конфлікту, то цього разу все навпаки: в очі не кидалося бажання про незалежність та я "підкувалася" знаннями і більше збагнула відмінності регіону, все помічала відсутність мавританських ознак і великий вплив провансальських. Хоча мій чоловік називає каталонців сепаратистами, я сприймаю Каталонію-Іспанію, як Україну та Росію.
Я пройнялася великою симпатіє до цієї землі, а особливо, до природи, рослинності та культурної спадщини. Ну, а аромати та запахи Каталонії - це моє пристрасне кохання, бо вони такі різноманітні та насичені, колоритні та життєрадісні.
Поєднання моря і гір - найулюбленіше моє поєднання, що викликає хвилювання та захват від споглядання краси. Розкіш природи у всьому, у найменших дрібничках: у лазурній кришталевій воді моря та білосніжній піні, у величі магічних гір, загадковості скелистих бухт, у золоті пляжів, у розлогості сосен, у великій кількості різнобарвних квітів та рослин.
Поєднання солоного запаху моря та бальзамно-смолисто-хвойного аромату сосен та кипарисів викликає ольфакторну радість та щастя. Цю гармонічну та багатогранну самодостатню ароматну палітру не має потреби доповнювати парфумами. Але саме в цьому середземноморському кліматі вони розкриваються приголомшливо прекрасно. Я не могла нарадіти звучанню Oud Mona di Orio і вперше за багато років знайомства "побачила" абсолютно по-іншому дивовижну троянду.
Мальовнича Коста Брава пахне солодкими мандаринами та духмяними персиками. Ніжними олеандрами та яскравими запахами дроку та безсмертника. В минулому році я відкрила для себе вперше цю рослину, а цього разу жовті квіти зустрічали мене щоранку на селі і радували око у кімнаті. Я не могла не мати такого задоволення, як букет квітів з медово-солодким, квітково-насиченим ароматом.
Лльорет де Мар, місто на Дикому Березі, пахне липами з такою силою, що перших два дні ми постійно про це говорили. Навіть коли в полі зору не було медоносного дерева, запах п'янив та зводив з розуму.
Фантазійна, ексцентрична, з рослинними символами Барселона пахла фруктово-помадними трояндами та індольно-ванільними ліліями, свіжим йодистим вітерцем з моря та радісною свободою.
Квітково-фруктові аромати на тлі деревини платанів - це характерна ознака знаменитого бульвару Ла-Рамбла, що знаходиться між площею Каталонії та Старим портом. Візитівками Ла-Рамбли є численні квіткові крамниці усіляких розмірів, живі статуї, кишенькові злодії та вночі, кажуть, повії. Саме на цю вулицю я хотіла більше всього потрапити, коли планувала поїздку до Барселони.
Хоч у нас не було багато часу і ми галопом подолали 1,2 км променадного бульвару у напрямку до величезного (80 м) пам'ятника Колумбу - символа міста, і таку ж відстань назад до площі Каталонії, характер вулиці вловили, богемну та артистичну атмосферу відчули, святковим настроєм перейнялися, значні споруди сфотографували.
До ароматної характеристики додам ще відчуття радості та якоїсь винятковості. Ще - гаміру та метушні. Ну, це ж зрозуміло, що на вулиці, яку вважають туристичним серцем Барселони, буде надто людно. Але не зважаючи на цей факт, не відчувала некомфортності чи дисгармонії. Здавалося, що беру участь у загальному святковому дійстві.
Поруч з такими яскравими та насиченими запахами та ароматами, емоціями та станами Каталонія має витончені, делікатні, інтимні, магічні відтінки сріблястого ладану та дорогої деревини, таїнства та віри. Монсерратський монастир розташований на горі Мансеррат (720 м) - це центр вшанування Чорної Діви Марії з дитям Ісусом. Духовний символ і релігійний центр Каталонії.
Повертаюся до Лльорет де Мар, який вже встигла полюбити і заскучати, хоча з першого погляду місто здалося занадто тусовочним. Та я встигла швидко зорієнтуватися і знайшла безлюдні місця - схід сонця зустрічала на скелі, яку за період перебування зробила своєю територією, коли хотіла тиші - розглядала картини та вітражі у церкві Святого Романа, а в полуденну спеку, коли всі туристи намагалися захопити якнайбільше сонця, я гуляла ідеально доглянутими алеями садів Святої Клотильди.
Церква Святого Романа
Ще одне мальовниче відкриття, чергові дивовижні види на море, доповнення до ароматної палітри та чергова порція естетичної насолоди.
У 1919 році на замовлення маркіза Ровіларте на честь дружини, яка померла молодою, архітектор Ніколау Марія Рубьо-і-Тудді розбив сади, які займають 26 830 кв.м.
Здається, тераси накладаються одну на одну, доріжки перетинаються, а схили і сходи не закінчуються. В майже безлюдному місці ніхто не заважає милуватися статуями, фонтанами і ставками, які вносять різноманітності у строгість компонування садів.
Вперше, знаходячись у садах, я відчувала театральне дійство, яке підсилювала гра кольорів: синє небо, зелені стіни кипарисів та рослин, білі скульптури та білі тополі.
Знаходячись у природному амфітеатрі, тобі відкривається чудова панорама за його межами. Споглядаючи на море та узбережжя, я ловила себе черговий раз на думці: "ось такої краси я ще точно не бачила". Інколи навіть важко було зрозуміти де закінчується сад і розпочинається природа.
А тепер уявіть, яка це краса, коли одночасно звучать запахи сосен, кипарисів, кедрів, тополь, доповнються ароматами моря, фруктів та квітів. Це ароматна симфонія Каталонії, в яку одного разу закохавшись, ніколи не зможеш забути і іншого бажання ніж "повернутися!" не хочеш загадати.
Немає коментарів:
Дописати коментар