Моє море (липень 2017 року)

 "Якщо придивитися уважніше, видно, що море синє кожен день по-різному." Марія Парр

   Для мене море - це ранковий час, коли прокидається сонце, одночасно ліниво і миттєво розтікається по горизонту, підсвічуючи рожевим пухнасті хмарини, які на фото чомусь здаються драматичними.

   Коли море має більше, ніж 50 відтінків, блакитного, срібного, металевого, сірого, вершкового, рожевого, фіолетового, синього. Коли безлюдний пляж і лише де-не-де практикується йог, голуби п'ють воду та рибалки готуються у море.

   Коли шум хвиль заглушує музику із кафе, що грає для найвибагливіших, але вже не стоячих впевнено на ногах відвідувачів.

   Коли запах моря проявляється поступово і підсилюється разом з пробудженням нового дня і пахне тоді рибою, креветками, водоростями з присмаком солі і йоду на губах.

      Я відчуваю тоді спокій, гармонію і насолоду.

   І лише після таких вражень згідна потерпіти кілька годин розтікаючих по піску тіл, які постійно впихують в себе річний запас випічки, споглядання на позуючих моделей на фоні взбовтаної води, вигуки "холодная криветка, горячая кукуруза", запахи косметичних засобів від і для засмаги і натовпи, натовпи, натовпи.