White Linen Estée Lauder

    Останні сонячні дні вимагають дістати білу сорочку, а та в свою чергу - доповнити образ White Linen Estée Lauder. Але я все не могла наважитися на парфуми - здавалося, що занадто "ретро", занадто щільно, занадто альдегідно. Але крім білих сорочок, які з задоволенням носила у останні дні, вже зачекалася ціла серія світлин Олени Додчук, які неодмінно хочу показати.

   Невпевнений намаз запашної рідини має ідентичний запах білої сорочки та паруючої праски, воскових альдегідів з металевим присмаком. Щільно-густо, матово-біло, лячно-незрозуміло. Здається, що так нічого і не вдасться роздивитися, виділити, впізнати, зрозуміти...

   Але за мить щільність розпорошується пухнастими пилинками, які пахнуть гіркотою гіацинтів.

   Запах пудри, борошнистість ірису, землистість корінців та колючість моху - все не певно, але впізнається.

   Білий колір залишається у уяві, але з'являється прозорість. Текстура стає легкою. І далі все нагадує анімацію на піску, але з білосніжної пудри. Делікатна солодкість абстрактних квітів та апетитність персику. Маслянистість з натяком на анімалістичність на деревному тлі.

   Льодяникова ментольна прохолода. Іланг-іланг та фіалки. Солодкувата ваніль, деревина сандалу, димна гіркота ветиверу. Помадність та кремовість вчорашньої Chanel. Елегантно, вишукано, рафіновано "до скрипу". Радість та тріумф "хом'яка", що у мене цілих 60 мл цієї краси.

   Вийшло все не так як уявлялося. І добре, що наважилася, а то переконання, що альдегідні аромати потрібно носити лише у мороз, так і залишилось би незмінним.