Mitsouko Guerlain

   Мій осінній Київ мав аромат Mitsouko Guerlain. І день, наповнений туманами та димним бергамотом, враження від якого підсилювала терпко-пряна мшистість з трав'янистими, кислуватими, камфорними, ментольними відтінками й пріле листя під ногами. Й сонячний день з сяянням позолочених дерев та куполів церков, блакитним небом та Дніпром тепер асоціюється з іншою частиною Mitsouko - тягучою солоно-карамельно-амбровою та апетитною  солодко-фруктово-персиковою.

   А вчора на роботі саме у тій же Mitsouko я викликала не аби який інтерес й захоплення у колег. "Як же гарно пахнуть ваші парфуми!", "А як витончено!" Трохи дивно, бо я навіть не здогадувалася, що Міцука має шлейф, який помітно на відстані, що парфуми залишають у приміщенні дух своєї чарівністі й, можливо, її будуть асоціювати трохи зі мною.

    Сьогодні я знову обрала Mitsouko Guerlain. Не для компліментів та коментарів, а щоб набутися у цій ТАЄМНИЦІ, надихатися її мшистими галявинами та наповнитися її таємничою магією. А ще для того, щоб насолодитися звучанням квіткового серця, бо саме у мене з'явився час зосередитися на помадності троянди та кремовості бузку, свіжості та медовості. А через якийсь період неодмінно  з задоволенням  дістану витончену пляшку та пригадаю щасливі осінньо-мшисто-персикові фрагменти та Київ.