L’Heure Bleue Guerlain

Flacon en verre, modelle "petit beure"

   Чисельні пусті пляшки, які я недавно склала у сляну круглу вазу, свідчать, що найбільше використала парфумів саме Guerlain - Mitsouko та L’Heure Bleue. Тішуся, що є у наявності з рідиною, але не зупиняюся у бажаннях придбати інші зразки.

     Одного разу я купила L’Heure Bleue у незвичному пакуванні - синього кольору дивовижна коробка з зображеним фонтаном. На той час я ще не знала, що це лімітоване видання 1999 року. До слова, цей рарітетний зразок я так і не отримала та продавець повернув, на щастя, кошти.

   Сьогодні ж я знаю, що зображення на пляшці та пакуванні L’Heure Bleue - це робота художника-коваля Едгара Брандта.

  У 1925 році у Парижі відбулася Всесвітня виставка Exposition Internationale des Art Decoratifs et Industriales, на якій було представлено багато проєктів та виробів з новою естетикою. Згодом цей період назвуть ар-деко - за назвою виставки.

   Різноманітність художніх джерел та мотивів, які були характерні для епохи ар-деко, демонструє творчість Едгара Брендта (1880-1960), майстра художнього кування. Рослинні та античні, орієнталістичні та технократичні складні мотиви були втілені у творах митця з винятковою витонченістю. Напевно, можна провести парадель та пригадати іншого прославленого майстра у ювелірному та скляному мистецтві - Рене Лаліка.

  Саме на цій виставці серед інших представлених робіт Ернеста Брендта була і ширма із заліза та латуні "Оазис".

Ширма "Оазис" Едгара Брандта. Фото з відкритих джерел

   "Ширма «Оазис» Едгара Брандта, справжній шедевр металообробки, дуже швидко досягла культового статусу в декоративному мистецтві 20-го століття. Брандт став майстром традиційної техніки, але також усвідомив потенціал технічних досягнень у металургії в обраному ним середовищі. Ця ширма є остаточним виразом його радикального підходу.

   Брандту вдалося створити форми та лінії, які були водночас чистими, плавними та елегантними, включивши розетки та сувої, які були такими ж тонкими й точними, як мереживо, тріумф уяви та технічних можливостей. Гра кривих, прямих ліній і концентричних кіл створює загальне відчуття руху та динамізму, що, в свою чергу, підкреслюється грою світла та кольору, досягнутою за допомогою включення латунної інкрустації в мотиви листя. Сам Брандт визнавав прискорений темп сучасного світу і необхідність застосувати вплив машини і це відчуття швидкості до сучасної естетики. Ширма відображає інші різноманітні впливи, які позначили його епоху. Стилізовані квіткові мотиви характерні для ар-деко, а точніше впливу китайських тканин. Листя нагадує мистецтво та культуру колоніальної Африки, тоді як тенденція до абстракції відображає вплив кубізму.

   Ширма мала миттєвий успіх після його першої презентації на Осінньому салоні в 1924 році та його наступного помітного показу на виставці 1925 Internationale des Arts Dicoratifs et Industriels Modernes, Анрі Клузо описав його, коли його вперше показали в 1924 році як «твір» безпрецедентної віртуозності. Гійом Жанно писав про нього як про «шедевр, чия тактильна м’якість, розкішність і різноманітність передбачає технічні ресурси за межі тих, які традиційно асоціюються з ремеслом заліза». Деякі американські автори, не менш вражені творчістю Брандта, так само присвячували статті ширмі. У грудні 1924 року Пол Айзенбрей посилався на ширму, напевно, «L'Oasis», написавши, що «якщо дивитися здалеку, віна світився насиченими та теплими тонами, які з часом стануть лише інтенсивнішими».

   Хоча роботи Брандта демонструвалися на кількох стендах на виставці 1925 року, саме ширма систематично викликала екстатичні відгуки мистецтвознавців. «L'Encyclopédie des Arts Décoratifs et Industriels Modernes au XXème Siècle», опублікована разом з виставкою, оспівала цього майстра обробки металу: «Талант Брандта та уява його співробітника Фавера очевидні в асортименті та сила їхньої роботи. Їх шедевр, великий екран із патинованої листової сталі відкриває абсолютно нові можливості для цього ремесла». Гійом Жанно ще раз написав про екран під час Міжнародної виставки, описуючи його як «твір надзвичайної краси» і як «приклад роботи з кованих панелей, а не традиційної роботи з заліза». і привітав Брандта з його «використанням сучасних технологій». Британський журнал Art Work віддав данину творчості Брандта і зауважив, що його твори «показують його безперечну майстерність у цьому найтоншому ремеслі», привертаючи увагу читача до ілюстрації екрану «Оазис» . Екран додатково ілюструється в каталогах, виданих Брандтом в Парижі та його дочірньою компанією Ferrobrandt в Нью-Йорку. 

Ширма Едгара Брандта. Фото з відкритих джерел

 

   Тему фонтану Брандт часто використовував після 1925 року. Він виконав пару дверей з цим мотивом для п’ятнадцятого Салону Société des Artistes Décorateurs. Фонтан також зображений у дзеркалі, представленому в l'Hôtel du Collectionneur Емілем-Жаком Рульманом на виставці 1925 року. Мотив був використаний іншими дизайнерами, включаючи Рене Лаліка та Едуарда Бенедиктуса, на своїх відповідних стендах, а Manufacture de Sèvres встановила стилізовані водяні струмені над масивними урнами, які обрамляли вхід до їхнього павільйону. Цей мотив навіть використовували ювеліри, такі як Mauboussin, які включили його в діадему.

Мозаїчне панно за мотивами "Оазиса", фото з відкритих джерел

   Екран «Оазис» досяг подальшого значного успіху, надаючи особливе натхнення для робіт в інших медіа як у Франції, так і за її межами. Поль Фолло був натхненний на створення шпалер «Листя» для американського виробника F. Schumacher and Co. Фірма Guerlain використала мотиви фонтану та листя для упаковки свого знаменитого парфуму «L'Heure Bleue». Дизайн екрану навіть був адаптований як фон для шоу Folies Bergère 1926 року. Нью-йоркські виробники шовку Cheney Brothers доручили Брандту розробити дизайн їхнього головного офісу в Madison Belmont. Вхідні двері знову розвинули тему фонтану та стулок, які були представлені на екрані «Оазису», і ці мотиви швидко поширилися в архітектурі арт-деко."(С)

   Інформація із сайту https://www.christies.com/

   У блозі "Будуар Клеопатри" автор вказує, що Герлен адаптував мотив фонтану із "Оазиса" для пакування та для етикетки для пляшки L’Heure Bleue у 1931 році. А у 1999 році його знову використали для обмеженного видання, зразок якого я, не отримала. І сьогодні мені більш прикро, ніж демять років тому.

Лімітоване видання 1999 року. Фото з блогу "Будуар Клеопатри"

   У 2021 році компанія випустила оновлену композицію Kadine, якій виповнилося 110 років. У дизайні пакування прем'єри впізнаємо все той же фонтан із "Оазиса" Едгара Брандта.

2021 рік, лімітоване видання Kadine Guerlain, 691 екземпляр

   Я втішалася ж сьогодні парфумами L’Heure Bleue Guerlain із чергового флакончика, який дуже швидко переміститься у мою скляну вазу, бо об'єм мініатюри всього 2 мл. Та не зважаючи на цей факт, аромат чудовий.

   У моїй Блакитній Годині пряна свіжість анісу з кислинкою та льодяниковістю розпочинає композицію, зникає та з часом знову з'являється протягом всього розкриття.

   У серці - солодка кремовість фіалки та помадність чергується з масною деревиною сандалу, доповнюється гірко-шкіряною анімалістичністю та солоною карамельністю.

   Ванільно-кремовість геліотропу з вишневим присмаком, шоколадно-десертна ніжність ірису, свіжість жасмину викликають, як завжди, захоплення.

   Чергування солодко-пряно-гіркого закінчується тягучою вершковістю, а в базі пухкою солодкою ваніллю.

   Мінливо-чуттєві та витончено-хвилюючі L’Heure Bleue Guerlain незмінно улюблені та бажані.