L’Heure Bleue Guerlain

Flacon en verre, modelle "petit beure"

   Чисельні пусті пляшки, які я недавно склала у сляну круглу вазу, свідчать, що найбільше використала парфумів саме Guerlain - Mitsouko та L’Heure Bleue. Тішуся, що є у наявності з рідиною, але не зупиняюся у бажаннях придбати інші зразки.

     Одного разу я купила L’Heure Bleue у незвичному пакуванні - синього кольору дивовижна коробка з зображеним фонтаном. На той час я ще не знала, що це лімітоване видання 1999 року. До слова, цей рарітетний зразок я так і не отримала та продавець повернув, на щастя, кошти.

   Сьогодні ж я знаю, що зображення на пляшці та пакуванні L’Heure Bleue - це робота художника-коваля Едгара Брандта.

  У 1925 році у Парижі відбулася Всесвітня виставка Exposition Internationale des Art Decoratifs et Industriales, на якій було представлено багато проєктів та виробів з новою естетикою. Згодом цей період назвуть ар-деко - за назвою виставки.

   Різноманітність художніх джерел та мотивів, які були характерні для епохи ар-деко, демонструє творчість Едгара Брендта (1880-1960), майстра художнього кування. Рослинні та античні, орієнталістичні та технократичні складні мотиви були втілені у творах митця з винятковою витонченістю. Напевно, можна провести парадель та пригадати іншого прославленого майстра у ювелірному та скляному мистецтві - Рене Лаліка.

  Саме на цій виставці серед інших представлених робіт Ернеста Брендта була і ширма із заліза та латуні "Оазис".

Ширма "Оазис" Едгара Брандта. Фото з відкритих джерел

   "Ширма «Оазис» Едгара Брандта, справжній шедевр металообробки, дуже швидко досягла культового статусу в декоративному мистецтві 20-го століття. Брандт став майстром традиційної техніки, але також усвідомив потенціал технічних досягнень у металургії в обраному ним середовищі. Ця ширма є остаточним виразом його радикального підходу.

   Брандту вдалося створити форми та лінії, які були водночас чистими, плавними та елегантними, включивши розетки та сувої, які були такими ж тонкими й точними, як мереживо, тріумф уяви та технічних можливостей. Гра кривих, прямих ліній і концентричних кіл створює загальне відчуття руху та динамізму, що, в свою чергу, підкреслюється грою світла та кольору, досягнутою за допомогою включення латунної інкрустації в мотиви листя. Сам Брандт визнавав прискорений темп сучасного світу і необхідність застосувати вплив машини і це відчуття швидкості до сучасної естетики. Ширма відображає інші різноманітні впливи, які позначили його епоху. Стилізовані квіткові мотиви характерні для ар-деко, а точніше впливу китайських тканин. Листя нагадує мистецтво та культуру колоніальної Африки, тоді як тенденція до абстракції відображає вплив кубізму.

   Ширма мала миттєвий успіх після його першої презентації на Осінньому салоні в 1924 році та його наступного помітного показу на виставці 1925 Internationale des Arts Dicoratifs et Industriels Modernes, Анрі Клузо описав його, коли його вперше показали в 1924 році як «твір» безпрецедентної віртуозності. Гійом Жанно писав про нього як про «шедевр, чия тактильна м’якість, розкішність і різноманітність передбачає технічні ресурси за межі тих, які традиційно асоціюються з ремеслом заліза». Деякі американські автори, не менш вражені творчістю Брандта, так само присвячували статті ширмі. У грудні 1924 року Пол Айзенбрей посилався на ширму, напевно, «L'Oasis», написавши, що «якщо дивитися здалеку, віна світився насиченими та теплими тонами, які з часом стануть лише інтенсивнішими».

   Хоча роботи Брандта демонструвалися на кількох стендах на виставці 1925 року, саме ширма систематично викликала екстатичні відгуки мистецтвознавців. «L'Encyclopédie des Arts Décoratifs et Industriels Modernes au XXème Siècle», опублікована разом з виставкою, оспівала цього майстра обробки металу: «Талант Брандта та уява його співробітника Фавера очевидні в асортименті та сила їхньої роботи. Їх шедевр, великий екран із патинованої листової сталі відкриває абсолютно нові можливості для цього ремесла». Гійом Жанно ще раз написав про екран під час Міжнародної виставки, описуючи його як «твір надзвичайної краси» і як «приклад роботи з кованих панелей, а не традиційної роботи з заліза». і привітав Брандта з його «використанням сучасних технологій». Британський журнал Art Work віддав данину творчості Брандта і зауважив, що його твори «показують його безперечну майстерність у цьому найтоншому ремеслі», привертаючи увагу читача до ілюстрації екрану «Оазис» . Екран додатково ілюструється в каталогах, виданих Брандтом в Парижі та його дочірньою компанією Ferrobrandt в Нью-Йорку. 

Ширма Едгара Брандта. Фото з відкритих джерел

 

   Тему фонтану Брандт часто використовував після 1925 року. Він виконав пару дверей з цим мотивом для п’ятнадцятого Салону Société des Artistes Décorateurs. Фонтан також зображений у дзеркалі, представленому в l'Hôtel du Collectionneur Емілем-Жаком Рульманом на виставці 1925 року. Мотив був використаний іншими дизайнерами, включаючи Рене Лаліка та Едуарда Бенедиктуса, на своїх відповідних стендах, а Manufacture de Sèvres встановила стилізовані водяні струмені над масивними урнами, які обрамляли вхід до їхнього павільйону. Цей мотив навіть використовували ювеліри, такі як Mauboussin, які включили його в діадему.

Мозаїчне панно за мотивами "Оазиса", фото з відкритих джерел

   Екран «Оазис» досяг подальшого значного успіху, надаючи особливе натхнення для робіт в інших медіа як у Франції, так і за її межами. Поль Фолло був натхненний на створення шпалер «Листя» для американського виробника F. Schumacher and Co. Фірма Guerlain використала мотиви фонтану та листя для упаковки свого знаменитого парфуму «L'Heure Bleue». Дизайн екрану навіть був адаптований як фон для шоу Folies Bergère 1926 року. Нью-йоркські виробники шовку Cheney Brothers доручили Брандту розробити дизайн їхнього головного офісу в Madison Belmont. Вхідні двері знову розвинули тему фонтану та стулок, які були представлені на екрані «Оазису», і ці мотиви швидко поширилися в архітектурі арт-деко."(С)

   Інформація із сайту https://www.christies.com/

   У блозі "Будуар Клеопатри" автор вказує, що Герлен адаптував мотив фонтану із "Оазиса" для пакування та для етикетки для пляшки L’Heure Bleue у 1931 році. А у 1999 році його знову використали для обмеженного видання, зразок якого я, не отримала. І сьогодні мені більш прикро, ніж демять років тому.

Лімітоване видання 1999 року. Фото з блогу "Будуар Клеопатри"

   У 2021 році компанія випустила оновлену композицію Kadine, якій виповнилося 110 років. У дизайні пакування прем'єри впізнаємо все той же фонтан із "Оазиса" Едгара Брандта.

2021 рік, лімітоване видання Kadine Guerlain, 691 екземпляр

   Я втішалася ж сьогодні парфумами L’Heure Bleue Guerlain із чергового флакончика, який дуже швидко переміститься у мою скляну вазу, бо об'єм мініатюри всього 2 мл. Та не зважаючи на цей факт, аромат чудовий.

   У моїй Блакитній Годині пряна свіжість анісу з кислинкою та льодяниковістю розпочинає композицію, зникає та з часом знову з'являється протягом всього розкриття.

   У серці - солодка кремовість фіалки та помадність чергується з масною деревиною сандалу, доповнюється гірко-шкіряною анімалістичністю та солоною карамельністю.

   Ванільно-кремовість геліотропу з вишневим присмаком, шоколадно-десертна ніжність ірису, свіжість жасмину викликають, як завжди, захоплення.

   Чергування солодко-пряно-гіркого закінчується тягучою вершковістю, а в базі пухкою солодкою ваніллю.

   Мінливо-чуттєві та витончено-хвилюючі L’Heure Bleue Guerlain незмінно улюблені та бажані.

 

 

L’Heure Bleue Guerlain

   Є аромати, які дістаю у особливі моменти життя, бо вони щось символізують чи на щось натякають. А інші лише тому, що є потреба саме у тих емоціях, які вони викликають. І хоча я "спеціаліст" по світанках, парфуми з назвою "Сутінки" у мене є камертоном, за яким визначається максимальна здатність аромату розбентежити.

   Блакитна година - це швидкоплинний момент, коли день переходить у вечір, а згодом у ніч. Коли небо, ввібравши всі відтінки та енергію сонця і досвід дня, поступово темнішає. Коли синій колір має тисячі відтінків і контурів та одночасно здається маревом. Це пора, глибину якої можна відчути та збагнути, але неможливо зафіксувати ні на світлині, ні словами, ні у пам'яті. Всі докази будуть "не до..." і лише парфуми Guerlain здатні пробудити ті ж емоції та думки.

   Свіжо-солодкуватий, грайливо-кокетливий, з натяком на лікарський сироп та ментольність аніс, а за ним - терпка пряність гвоздики.

   Бадьора та загадково-квіткова свіжість неролі з вловимою анімалістичністю та тлом деревини.

   Витончена борошнистість сандалу та землистий гірко-кремовий аромат ірисів, який перетворюється на солодко-вершкову ніжність та щось хвилююче, тремтливе і безумно прекрасне.

   Пронизлива гострота, рожево-фіалкова помадність, фруктова свіжість та п'янка медовість жасмину.

   Чергування солодкості пухкої ванілі та маслянисто-гіркої анімалістичності доповнюється запахом дорогоцінної деревини, далі тягучою карамельність, потім мигдальністю геліотропу. Ніжний тілесний мускус, а ще - ванільно-кремово-вершковий бензоїн...

   Парфуми неймовірно "живучі". Вони на довго оселяються не лише на одязі чи хустинах, але й на волоссі. Їх не голосне романтичне звучання змушує затихнути будь-який крикливий чи радісно-пафосний аромат.

   Сьогодні це саме той випадок, коли я не засмучуюся при нанесенні останньої краплини із пляшки, бо безмежно тішуся, що пізнала КРАСУ L’Heure Bleue Guerlain. Flacon de Sac (пляшка для сумки) або parapluie (umbrella bottle) - ребристий подовжений флакон у формі закритої парасольки далеких (1950-1970 років) у чорному футлярі відправиться на поличку з пустими пляшками, але я буду пригадувати ту запашну рідину, яка була здатна не просто викликати емоції, захват, від якої перехоплювало подих, а й оголяла нерви, витончувла їх до максимуму.

   І хоча у мене є пляшечка і парфумів і edp, все ж я буду мріяти про L’Heure Bleue неодмінно у флаконі Bouchon Coeur (Heart Shaped Stopper) Жоржа Шевальє, художника компанії Baccarat, з шовковими китицями та головне - міцним здоров'ям, яке було у мого зразка.

 

   31.10.2019
   Маленький флакончик L’Heure Bleue Guerlain був серед інших обраних для подорожі. Я все мріяла його сфотографувати десь на фоні осіннього парижського листя та було стільки подій, вражень та емоцій, що вийняти пляшечку із сумки не мала часу. А можливо, саме тому, що була не одна, що завжди в оточенні дітей.

   Сьогодні я використаю останні краплини із мініатюри, яку колись подарував мені Дмитро Мілютін. Звичайно, шкода, але зігріватиме та надихатиме думка, що я мала можливість "роздивитися" цю витончену красу, зрозуміти черговий раз хвилюючий настрій, прослідкувати за мінливістю, органічністю аромату та дивовижною гармонією.

   Отже, L’Heure Bleue розпочинається пряно-кислувато. Анісово-солодкувато-лікарсько-терпко.

   Сильний запах гвоздики-спеції, який змінюється вишневою свіжістю геліотропу.

   Солодка борошнистість соковитих пелюсток та землистість корінців ірису.

   Запах вишуканого вершкового десерту з вишенькою у центрі.

   Геліотроп, як ніколи, розкрив свій потенціал і заграв кисло-солодко-ванільно-вишневими відтінками.

   А поява кремової фіалки та помадної троянди викликають тремтіння та особливий піднесений стан, коли хочеться одночасно усміхатися і плакати від щастя, що маєш можливість "бачити" таку вишукану витонченість.

   В Парижі я бачила сутінки над Сеною, які змалював Жак Герлен, та у той час всю увагу перетягнув на себе вигляд Ейфелевої вежі у діамантовому вбранні та реакція на нього моїх вихованців-підлітків.

   15.01.2019
   Пряно-солодкуватий, ментолько-лікарський, що нагадує Пектусін, ледь фруктовий, освіжаючий і теплий, веселий запах анісу. Такий доброзичливий та оптимістичний початок у L’Heure Bleue Guerlain в концентрації парфуми. Вінтажний варіант невизначеного року, можу лише припустити завдяки ознакам футляру, що приблизно 1950-1960 роки.

   За насиченою ароматною палітрою анісу майже не помітно димність бергамоту та цитрусову кислинку.

   Гарно, спокійно і затишно, абсолютно без натяків на ольфакторне потрясіння.

   Солодко-ванільна м'якість геліотропу ніжно огортає, ослаблює свідомість, зачаровує. Потрапивши в полон чар L’Heure Bleue, вибратись неможливо.

   Непомітно освіжає квітковість неролі.

   Вершковість бензоїну додає щільності і кремовості. Для різноманітності - пряно-терпкі відтінки гвоздики. Далі гіркувато-землиста пудровість ірису. Фіалкова помадність дивовижно витончена і романтична. При таких ароматних звуках відразу уявляю Відень - таким він закарбувався у моїй пам'яті.

   Масляниста анімалістичність додає чуттєвості і хвилювання, глибини, оксамитового тепла. В цьому місці композиції невимушено пригадала цибетин із Bal à Versailles Jean Desprez. Дивно, що при наявності однакового тваринного акорду, характери у парфумів абсолютно різні.

   Смолистість тонка бобів нагадує мені Habit Rouge і ще кілька інших ароматів Guerlain. Навіть цього разу помітила ознаки Шалімару.

   Ближче до бази - пухнастий, невагомий мускус з мильно-кремовими нюансами, а потім - деревина сандалу і хмари.

   L’Heure Bleue - пудрово-кремова досконалість, витонченість і романтизм. Фіолетово-рожеве ніжне почуття, яке викликає перламутрові сльози і хвилювання. Емоції позитивні, без драматичності та страждань. Це сяяння та переливи опалового вечірнього неба. Це сполохи рожевих, синіх, фіолетових, блакитних, червоних відтінків. І цю перелічену палітру чітко бачиш перед собою, а не уявляєш.

   L’Heure Bleue - це найдесертніший десерт, найвершковіші вершки. Це найбільша ступінь вишуканості і найвища ступінь порівняння - божественно. L’Heure Bleue - це парфумерний шедевр для мене особисто.

   
    4.12.2018
    З кожним роком хочеться все менше згадувати скільки років виповнюється і, напевно, я поки що не готова радіти їх кількості, та саме свято ДН є радісним - по-дитячому безтурботним, завдяки друзям - щасливим. І в цей день, звичайно, хочеться чогось особливого. Серед яскравих і улюблених ароматів вибрала L’Heure Bleue Guerlain вінтажні парфуми, які не відрізняються довгим святковим шлейфом, але викликають тремтіння своєю делікатною кремовою красою. Хтось в цій красі чує ознаки ретро, а мені вона здається витонченою гурманікою.

   Товста шкірка бергамоту соковита та масляниста. Її приємний тонізуючий запах змінює землиста гірчинка ірису та анісова солодкувато-пряне звучання.

   Чергування насиченої пряної терпкості гвоздики і трав'янисто-гіркуватого запаху соковитих пелюсток ірисів доповнюється ароматами інших квітів.

   Суха борошнистість змінюється вершковою кремовістю.

   Тепла солодкуватість ніжно огртає і створює затишну ауру. Ваніль змагається з карамельністю за можливість бути "родзинкою" у десерті.

   Але той романтично-ліричний настрій, якого мені так хотілося, створювала саме помадна фіалка.