Passeggiata In Galleria Vittorio Emanuele II Trussardi

     В останній день перебування у Лондоні ми відправилися у Кенсінгтонські Сади, зайшовши з боку водойми з лебедями, дивними фонтанами та різьбленими урнами. Не зважаючи на похмуру погоду та моросіння дощу було неймовірне відчуття радості та затишку. Як же добре, що ми потрапили у це місце саме наостанок!!! Невелика територія з особливим шармом, атмосферою та енергетикою. І лише розглядаючи карту для визначення подальшого маршруту, побачили назву цього чарівного місця - Італійські Сади! Ось воно що! Сила мистецтва та магія улюбленої країни! Сонячна Італія відгукується у серці та викликає позитивні емоції у стриманій дощовій Англії.

  Італійські Сади були створені у 1861 році Джейсоном Пеннеторном як подарунок принца Альберта коханій дружині Вікторії. Принцу дуже подобався італійський стиль та він захоплювався дизайном й садівництвом. Одним з його проєктів був сад на острові Уайт у містечку Іст-Ковз в Осборн-хаусі (Osbourne House)  - з терасами, фонтанами, квітниками, урнами. Ідею саду Осборн-хаусу втілили згодом і в Кенсінгтонських Садах. 

Італійські Сади Лондон

   Та чому ж я пригадала саме сьогодні цю історію?
    Розмірковуючи яким ароматом змінити британський настрій, довго не могла обрати щось особливе. На очі потрапив зразок, про існування якого я вже і забула. А тепер зраділа, що це виявилися парфуми італійської компанії Trussardi.

   Відомий італійський модний бренд, який займається виготовленням одягу, взуття, аксесуарів та парфумерії, у 2020 році випустив лінію ароматів Le Vie Di Milano The Collection - присвячену Мілану, північній столиці Італії. Можливо, фраза італійського письменника Джузеппе Маротта у збірці коротких оповідань про Мілан (1962 р) надихнула компанію на створення ольфакторної карти міста? Хто знає та неймовірно влучний епіграф до колекції та до світосприйняття взагалі "Місто потрібно не дивитися, ним потрібно дихати".

Мілан

   
   6 композицій створені різними парфумерами, які надихалися красою Мілану. 6 різноколірних та однакової форми прямокутних флаконів мають скульптурний золотий ковпачок у вигляді голови хорта - італійського Леврієро. Такий лейбл у компанії з'явився ще у 1973 році та з того часу є символом "витонченого смаку, благородства і статусності".

   У Passeggiata In Galleria Vittorio Emanuele II Trussardi у флаконі цеглистого кольору є все те, що мені не до смаку: кориця, кокос та ваніль. Ці солодкі парфуми данина моді на гурманку та я придбала їх із-за назви. Завдяки аромату є можливість повернутися у чарівне місце - у всесвітньо відому галерею Віктора Еммануїла II на Соборній площі (Piazza del Duomo). То чому б не скористатися моментом?

Галерея Віктора Еммануїла II 

   При першому знайомстві з Passeggiata (Прогулянка) помічаю бальзамно-пряно-гірку борошнистість кориці. Далі аромат видався солодко-вершковим, кремово-горіхово-туберозним та шоколадно-ванільним. Та чим більше внюхувалася, намагаючись пригадати свою прогулянку галереєю Віктора Еммануїла II, зрозуміла, що не так вже солодко і приторно, хоча до моїх спогадів запашні звуки не мали ніякого відношення. Зраділа, коли холодно-вологий аромат жасмину освіжив простір навколо. Виникло бажання продовжити та підсилити цей момент.

   Аромат Trussardi з часом звучить не голосно, здається близьким до шкіри, чим не набридає. Та на волоссі його добре помітно ще й другого дня.

   Рада знайомству з композицією, яка викликала у мене такі різні та щасливі спогади!

 

Cafè Chantant Nobile 1942

   12.06.2019

   Коли я навчалася в інституті, наша викладачка по класичному танцю, щоб підкреслити не акуратне виконання якось руху, особливо розбовтаність стегон, характеризувала це "кафешантан". Я тоді розуміла, що мова йде не про театр опери та балету, але все ж чіткого уявлення ще не мала.

   Кафешантан - розважальний заклад, кафе з естрадою, де виконують пісні і танці, переважно не зовсім пристойного або двозначного характеру. Виникли кафешантани в Парижі на базі ресторанів і кафе. Саме в ним з'явився знаменитий танець канкан. З часом в таких закладах показували еротичні програми та стриптиз.

   Назва парфумерної композиції Cafè Chantant Nobile 1942 викликала дві асоціації: перша - із танцювальної юності, друга - має бути щось гурманське, смачне і обов'язково кавово-шоколадним. Тому ні разу не виникло бажання познайомитися.

   Але є речі, які нас самі знаходять. Тепер я буду вже не здогадуватися, а чітко знати про що ж йде мова у Cafè Chantant Nobile 1942.

   Так, старт гурманський, апетитно-манкий, кремово-вершковий, ванільно-невагомий, карамельно-шоколадний. І мені, як не любителю гурманіки в парфумерії, це чомусь подобається. Абсолютно не приторно, не нав'язливо, не липко. А я завжди очікую саме таких характеристик від "смачних" парфумів.

   З часом шоколадність на смолисто-пачулистому фоні стає гірко-пряною, пильною, ніби з сизим нальотом. І за кілька годин це вже була трохи інша історія - історія про шоколадну деревину.

   Аромат повільно розтікається по шкірі та плавиться, перетворюючись на кремові вершки з приємним ніжним сандаловим підтоном.

   Не зважаючи, що у композиції досить яскрава солодка ваніль, Cafè Chantant сприймається легко, свіжо, радісно. Напевно, це заслуга фруктової кислинки, яка періодично розбавляє солодкість.

   Нічого непристойного не помітила, натяку на стриптиз чи будь-яку спокусу також. Ні танців, ні пісень, одні ласощі.

 

 

Diadema Moresque

   Яка б чарівна не була Чорногорія та думки все повертаються у напрямку Італії. Навіть міста з особливим духом та атмосферою нагадували мені то Венецію, то Барі. Дістаю італійський Moresque та поринаю у світ запашних фантазій, адже найлегший спосіб задовольнити бажання, нанести краплину аромату.

   Хоча аромати Moresque у мене, швидше, асоціюються з Іспанією чи Португалією, ніж з країною Піренейського півострова.

   Diadema розпочинається маслянисто-анімалістично, згодом стає пряно-смолисто-пачульною, солоно-карамельною та солодко-ванільною. Східний колорит швидко розпорошується та огортає ніжним кремово-десертним настроєм. Витончено-ніжно-кремове.

   При повторному нанесенні вдається вловити ознаки димного бергамоту та льодяникових цитрусів, апетитну солодку фруктовість та помадну квітковість. І щось таке особливе, що хвилює, але не піддається розумінню.

   Та все ж лейтмотивом композиції є звучання карамелі - десертного інгредієнта, що являє собою колоїдний розчин вареного цукру. За однією із версій "карамель" походить від арабського вислову "курат-аль-миль", що означає "кулька солодкої солі".

   Якщо діадема - це розкішна прикраса, то Diadema Moresque - це запашна прикраса. Якщо взимку аромат мене дещо розчарував, то влітку він засяяв блискітками, зачарував мінливістю. Апетитність солоно-солодкої карамелі підіймає настрій та непомітно виконує функцію всіх смаколиків - покращує захисну функцію, але при цьому не шкодить фігурі.

   20.01.2020
   Після знайомства з Rosa Ekaterina Moresque інтерес до італійського бренду з мавританською назвою значно підсилився і користуючись нагодою я придбала Diadema.

   Діадема - прикраса, вінець з дорогоцінними самоцвітами. Колись вона була винятково чоловічою прикрасою. Її покладали на голови жерців, імператорів та царів, як символ влади.

   Мені здавалося, що парфуми з назвою Діадема будуть мати квітковий, сяючий, дзвінкий, розкішний аромат. Розглядаючи піраміду, я впевнилася у своїх думках, і навіть не здогадувалася, що звернути увагу потрібно всього на один компонент, який задасть гурманського настрою всій композиції - карамелі.

   Отже, Diadema із білої колекції Moresque. Солодка карамельність розбавлена кислинкою бергамоту та апетитним вишневим терпко-кислим соком. Димність шкірки бергамоту та маслянистість додали порцію приємних ольфакторних вражень і створили тло для гурманських відтінків.

   Анімалістичне звучання чогось невизначеного з виразними "брудними" елементами розкладання органіки та металевим присмаком жасмину.

   Смолисто-пріло-землистий запах пачулі. Насичена солодкість ванілі має в свої ароматній палітрі більше димної маслянистості, яка характерна для стручків. і мені це дуже подобається.

   Якщо початок композиції хоч і не виправдав надій щодо аромату діадеми, та було цікаво "розглядати" зміни відтінків, то дуже швидко стало монотонно тягуче солодко-солоно-карамельно. Впевнена, що навіть майстерному  кондитеру, така Діадема здалася б не розкішною прикрасою. Хоча на роботу до діток такі парфуми будуть доречними. То чим же я не задоволена? Та я задоволена, але розчарована... 

 

Divine Rose The Merchant of Venice

   Потрібно лише краплину Divine Rose, щоб наповнити світ яскравим ароматом, щоб позбутися залишків сонливості, щоб відправитися у фантазійну мандрівку десь у заморські краї, а як мінімум у Венецію, бо саме звідти родом компанія The Merchant of Venice.

   Солодко-бальзамна кориця, зволожена соковитою сливою.

   Краплина медово-гіркуватої пряності шафрану.

   Ванільно-вершкова кремовість бензоїну змінюється гіркою маслянистою деревиною з анімалістичними нюансами.

   Смолисто, пильно і шершаво - всі характеристики кашемірового дерева, яке приходиться терпіти якийсь час, щоб помилуватися іншими красотами. Хоча те, що подобається у Divine Rose, у мене не має. Це пляшка у формі язика полум'я та ваза із муранського скла, як підставка. А  останнім часом помітила підсилений інтерес саме до гарних ємностей для зрізаних квітів. 

   А східна ароматна розкіш мене приваблює на відстані, я у ній не органічно почуваюся.

   Та дістала я пряно-пікантну, смолисто-гірку, солодко-бальзамно-п'янку, шоколадно-деревну, багатогранну та мінливу, яскраву Divine Rose із-за троянди та сьогодні Божественна Троянда, "прекрасна красуня у східному вбранні", вирішила так і залишитися непомітною десь між кремово-ванільно-гурманськими запашними фразами.

   До слова, Divine Rose я носила у Болгарії. Там, серед густої рослинності, трояндово-морського повітря та високої вологості вона не здавалася мені такою східною. А сьогодні підкреслено колоритна, що я почуваюся не лише з характерним макіяжем, але й у відповідному одязіі: у шароварах та накидкою на голові.

   11.07.2020

   Я вже розповідала, що у мене розпочався період у колекціонуванні, коли є бажання поповнювати колекцію саме із-за флакону парфумів, навіть якщо аромат абсолютно не мій. Так я палко мрію про один із флаконів The Merchant of Venice у вигляді язика полум'я із серії Flames Murano Art Collection та неодмінно разом із вазою із муранського скла, яка виконує функцію підставки для флакону. І це все не зважаючи, що насичені східні аромати та ще й з наявністю деревини уду абсолютно не пасують до мого образу.

   Та після східно-пряного Jungle L'Elephant Kenzo у мене загострився спортивний інтерес до цієї групи ароматів у літню спеку. І я наважилася дістати Divine Rose, розраховуючи, що вона розплавиться під дією температури, яку на сьогодні обіцяють.

   На тлі дорогоцінної деревини уду, яка має і відповідне розкішне звучання, чути солодку м'якіть сливи, присипану бальзамно-пряною корицею та медово-гіркувато-солодким шафраном. Вишукана гурманіка для особливих випадків! Напевно, ось ця фруктово-пряна палітра, яка виявилася найвиразнішою у композиції, підкорила мене. Грайлива фруктова кислинка вдало чергувалася то з кремовою вершковістю бензоїну, то з пильно-шершаво-борошнистим кашміром.

   Лікерно-тягучий, солодкуватий аромат троянди на смолисто-деревному фоні теж має фруктовий нюанс. Квітка така прекрасна, що по-іншому не охарактеризуєш її, лише як Божественна. Це рідкий випадок, коли назва парфумів ідеально відповідає змісту.

Та ще раз повернуся до звучання уду, який пахне у Divine Rose солодко-смолисто, фруктово-карамельно, часом з анімалістичністю, димно-пряно, гірко-шоколадно. Не можливо не оцінити багатогранної краси деревини, навіть якщо ти не є шанувальником її. І, здається, я знаю де ці парфуми потрібно носити і вони розкриються ще красивіше! Та поки нехай мої плани будуть таємницею...

   2.02.2019

   Так хочеться прискорити дні у лютому, щоб потім розтягнути у березні-квітні, а ще краще зупинити у травні. Тому швиденько вигулюю те, що для весни може здатися темним, важким чи не гармонійним.

   Divine Rose The Merchant of Venice - в самий раз аромат для лютого. Тягуче-лікерний, смолисто-пряний, солодко-терпкий. І темний, і густий, і липкий, і насичений.

   Divine Rose - Божественна Троянда. Яка дивна назва! Парфуми входять в серію Flames Murano Art Collection із гарними вазами із муранського скла, які є "підставкою" для флаконів у вигдяді язика полум'я.

   Які ці флакони дивовижно прекрасні! Це саме той випадок, коли я придбала би парфуми саме із-за склянки, а не рідини. Я вже готова була це зробити, але відволіклася, а тут у Віки вони вже прикрашають колекцію.

   З кожним новим підходом я чую у Divine Rose інші відтінки. Найперше, це - ознаки уду. Потім - насичена димна смолистість, в якій просвічується лікерна троянда. Іншим разом - пряно-медово-терпкий шафран. Цей момент мені видався найсимпатичнішим.

   Ще - індольно-анімалістичні нюанси та це знву ж таки завдяки уду. А сьогодні Божественна Троянда розпочинається тягучою смолистою вершковість бензоїну з освіжаючою фруктовою кислинкою.

   Густа солодка бальзамічність кориці. Пильність і запах побіленої стіни та свіжої штукатурки. Кашмеран? Але для компенсації - апетитне солодке варення із слив під пухнастими вершками.

   Є щось в композиції, що нагадує Jabu MdO - медово-солодко-вершково-бензойне. Ці спогади приємні і ностальгічні.

   В серці Божественної Троянди, звичайно, троянда - лікерно-ванільна, гурманська, п'янка. Прекрасна красуня у східному вбранні.

   Пригадала слова Оленки про аромати The Merchant of Venice, що майже всі вони дуже голосні, насичені, яскраві та потужні. І ловлю себе на думці, що при всій симпатії та інтересу до бренду, це не моє, принаймні, на даному етапі. А флакони прекрасні! Хоча бажання отримати в колекцію вже не таке палке, але все ж присутнє.

 

 

 

 

Lilac Love Amouage

   4.02.2017
   Вчера из флакончика с Lilac Love Amouage слышала сирень, а сегодня только ванильную сливочность. Изменчивы, как мы, женщины, эти духи. Или это мы такие, как они. И так же можем испаряться и выдыхаться. Еще - "играть", "звучать", "затихать" или капризничать. Тоже зависим от настроения, гормонов и погоды. Можно еще много параллелей провести. Одним словом, много у нас общего. И это приятно!

   Влажная сладковато-травянистая сирень. Очень быстро появилась сливочность гардении и тягучая, но не навязчивая сладость. Эти новые оттенки не заглушили сиреневую нежность, а только разбавили ее звучание.

   Сочетание сиреневого и сливочного мне кажется очень гармоничным, потому приятно наблюдать игру этих оттенков. Неуверенные мечты о весне усиливаются и с каждым днем все больше думаю про ирисовые ароматы, про талые воды, сырой прохладный воздух и даже серо-черный голый асфальт.

   Цветочно-сладковатая пушистая пудровость поднимается в воздухе мелкими пылинками, когда начинаю двигаться.

   Расцветает чудесный и любимый гелиотроп с ванильным тонким ароматом свежей выпечки, с легкой кислинкой вишни на древесном фоне. Нежную кремовость и светлый розовый цвет добавляют пионы.

   Шоколадный запах какао сегодня меньше всего заметно. Он звучит тихо, мягко, дает тепло. Без характерной горчинки. В нем больше молока, чем шоколада. Но в базе все такие же симпатичные тонка бобы.

   Если раньше Lilac Love Amouage казался сладко-сливочно-кофейно-ванильным то сегодня это цветочный аромат в окружении пушистых нежных облаков. Сегодня в нем больше свежести, чем сладости, травянистости, чем кофейности. И самой сирени сегодня много - целый сад, если раньше это был намек, или только веточка, или вообще только сиреневый цвет. Больше романтики, чем гурманики.

 

    6.09.2016
   Я не доставала в последнее время Lilac Love Amouage, так как сирень не очень вписывается в эти осенние дни, хотя и по летнему жаркие. Это история больше о весне, начале лета, ну, зимой помечтать еще можно. А зря, как оказалось. Так как самой сирени там совсем мало, в самом начале только улавливается ее сладко-травянистый влажный запах и очень быстро его сменяет пышный букет розовых пионов.

   Пыльный сладкий порошок какао с шоколадной нотой. Яркий, пахнущий вкусной выпечкой, гелиотроп. Смолисто-сливочно-ванильные тонка бобы.

   В этом густом, почти тягучем запахе нежно-кремовая гардения чувствует себя вполне уверенно и не теряется.

   Цветочная гурманика. Сладко-кофейно-сливочно-ванильно. Легкомысленно, радостно, вкусно.

   Пачули добавили серьезности и утихомирили эту сладость. Жасмин я не выделяю, но мне кажется, что свежесть и кислинка, которые периодически, к счастью, появляются, именно благодаря ему. И еще гнилостно-индольные моменты не громко, но чувствуются. Или этот нюанс благодаря маслянистому мускусу?

   Букет из розовых пионов, молочно-белой гардении и сиреневого гелиотропа мне навевает мысли о солнечном лете в начале июня и отпуске. Немного пыльно и душно. На террасе уютного кафе маленькие столики. Угощения - булочки с шоколадной начинкой и горячее какао. Не людно, не шумно, потому очень комфортно. Можно даже не обижаться на подругу, которая опаздывает на встречу. Приятно радует глаз море пионов, что разрослись вокруг кафе. Вдыхать аппетитные запахи и лениво о чем-то мечтать.

 

 20.06.2016

Хорошо, что я спокойно ждала новинку Lilac Love Amouage. Не было завышенных ожиданий, а потом и разочарований. Чей-то критический отзыв настроил на скептическое восприятие, а я заказала аромат из-за моего интереса в этом сезоне к сирени в парфюмерии. Но эта история, как мне показалась, не о сирени, а о сиреневом цвете, который я тоже очень люблю. Содержимое полностью соответствует этой гамме и мне понравилось, особенно первая цветочная часть.

   Сладковато-сливочно-цветочно начинается Lilac Love Amouage. Влажная сирень только промелькнула. Зато много кремово-травянистых с горчинкой и свежестью пионов - красивых и живых. С древесным фоном чудесный гелиотроп с вишнево-ванильными оттенками. Нежная сливочность гардении. Карамельная нота периодически звучит громче всех. Фруктовость и кислинка жасмина.

   Мягкий и уютный запах сливочно-ванильных бобов тонка.

   Цветочный аромат с гурманским подтоном - и мне это нравится. Сладость не навязчивая и не приторная.

   Розово-лилово-сиреневые оттенки цветов смешали с воздушным кремом, украсили веточкой сирени и присыпали миндальной крошкой.

   Букет сменяет очень быстро сливочная пудра с легкими оттенками древесины и горчинкой какао. Остроты добавляют пачули.

   Шлейф показался мне гурманским - сладко-сливочно-ванильным, густым и немного тягучим, но не надоедающим. Мягким, пушистым и женственным. Через какое-то время я перестала его слышать, но наша знакомая Люда постоянно комментировала и отмечала его присутствие.

   А вот еще одну новинку Amouage жду с нетерпением и большим интересом. Оправдаются ли мои надежды?

 

 

Néa Jul et Mad Paris

   6.07.2017

   После вчерашней пыльной земли, пепла и огня сегодня захотелось не просто сладости, а гурманики. И персикового цвета жидкость во флаконе с Néa Jul et Mad Paris мне показалась такой манкой.

   Кислинка и терпкость бодрой, тонизирующей и утверждающей полыни в самом начале порадовали, но быстро превратились в сладко-пудровую карамельность, хотя не до конца, фоном еще долго можно было уловить шершавую зеленую горечь. Постепенно сладость сгущается и приобретает оттенки копченого и вяленого. А потом стало нежно-цветочно, а еще, как ни странно, кисло-сладко-вишнево, и в завершении - сливочно-кремово.

   Сегодня финики есть или я их придумываю себе? Так как я увлекающийся человек, то если чем-то интересуюсь, то долго и преданно, "с головой". К кулинарии отношусь прохладно, но среди всего разнообразия иногда появляются маленькие пристрастия. Я в прошлый раз уже писала, что когда-то очень любила финики. Они должны были быть у меня на обед, завтрак и ужин. Сейчас на них смотрю спокойно, но вот Néa приобрела исключительно из-за наличия их в пирамиде. Так вот, не скажу сегодня, что слышу их в композиции, но постоянно ищу и что-то отдаленно напоминающее и находится местами.

   Сливочно-помадная аура напоминает летний закат, когда солнце плавно растекается по горизонту, играя персиково-красно-бордово-синими оттенками.

   В прошлый раз я внимательнее отнеслась к Néa, мне кажется. А сегодня то ли была занята, то ли летнее тепло так влияет на раскрытие, на мне аромат звучал слитно, мягко, пушисто и хотя без особой игры и богатой палитры, но даже больше понравился. Постоянно хотелось улавливать рядом с собой нежную, но густую сливочную кремовость.

   14.01.2017

   Горько-терпкая, травянисто-сочная полынь в мгновение уступает место сладкой фруктовой цветочности. Очень аппетитно! Удивляюсь себе, что мне такое нравится. Сладость яркая, насыщенная, но не липкая и без навязчивой приторности. И это благодаря фруктовой кислинке и уловимой горчинке.

   Я девушка увлекающаяся. Кроме увлечений для души есть кулинарные увлечения. Вот уже три года я не могу обходиться без халвы, а перед тем столько же систематически ела финики. Сейчас к ним равнодушна. Увидев в пирамиде финик как компонент, проснулся аппетит, но понятно, парфюмерный.

   И его, т.е. запах финика, в Néa Jul et Mad Paris хорошо слышно. Рядом со сливочной мягкой карамелью выделяется сладко-дымный аромат этого сухофрукта. Эти два компонента очень долго звучат на первом плане, но не монотонно. Кажется, что переливается на солнце эта янтарная сладость, плавится, искрится, даря радость, добро и детскую непосредственность и искренность.

   Сначала появился фон древесный, потом его сменил сладковато-шоколадно-пачулистый.

   Аппетитная спелая мякоть сливы то радует приятной кислинкой, то вызывает воспоминание о варенье.

   Цветы выделить не получается, но они точно присутствуют и разбавляют эту густую сладость своей свежестью.

   Фруктовая кислинка с самого начала гармонично сочеталась с карамелью и финиками, и без нее было бы не так комфортно. Но только со временем стало понятно, что это гранат, насыщенный красный цвет которого со свежей легкой терпкостью разбавляет эту солнечную янтарно-оранжевую мозаику.

   Запах сливочного нежнейшего печенья и неожиданно - пыльной древесины. Кисло-терпкое вино и опять засахаренная слива. И так долго-долго можно находить новые оттенки в этой гурманской композиции.

   Néa Jul et Mad Paris - радостный, добрый, вкусный, праздничный, хотя и не торжественный, не пышный, не богатый аромат. Не утомляет своим весельем и сладостью. Единственно, чего бы мне хотелось, чтобы горечи полыни было дольше слышно.

 

 

Azay-le-Rideau 12 Parfumeurs Francais

   Напевно, із-за того, що я відмовила собі у солодощах, а організм все ж вимагає десерту, із всіх зразків 12 Parfumeurs Francais обрала сьогодні найбільш ласий Azay-le-Rideau. В очікуванні свята - це саме те, що потрібно!!!

   Радісна пухка солодка ваніль з масною гірчинкою та грайливою льодяниковістю.

   Краплина цитрусової свіжості у щільному оточенні солодко-солоно-карамельної, ні, все ж більше солодкої, а згодом з маслянисто-гірко-анімалістичними ознаками і навіть присутністю шкіри, амбри. Помічаю якусь тривожність та серйозність, що сприймається ще гостріше після безтурботних солодких веселощів.

   Ледь вловима мильність шкірки лимону. Фруктова кислинка.

   Шоколадно-пудрова деревина сандалу та тиха терпкість.

   Якби не цитрусово-фруктові, свіжі, кислі, грайливі спалахи та соковиті бризки, то могло б, якщо чесно, знудити, а так вийшло досить збалансовано і цікаво.

   Ваніль з часом стане кремово-ніжною, квітково-фруктовою, а карамельну помадність амбри буде помітно у шлейфі, про що розповість приятелька, після уважного обнюхування мене при зустрічі.

   Абсолютно безпечний десерт у вигляді парфумів Azay-le-Rideau 12 Parfumeurs Francais рекомендую тим, хто не бажає від смаколиків отримати зайву вагу.

   27.02.2019
   Ділитися ольфакторними враженнями про міста чи країни мені не менше подобається, ніж про парфуми. Вже перебуваю в передчутті наступної поїздки у витончений ... Ні, поки нехай буде секрет. А далі я збираюся відправитися в ще одне казкове місце, потім в невідомий Z. Мрію, хоч це і не реальність, про Марокко та якісь острови...

   Не можу жалітися, що мало подорожую, але знаю одну людину, яка по півроку мандрує. І, напевно, не має на карті місця, де б він не був. Зовсім недавно згадувала про свого однокласника Сергія, який ділився своїми враженнями та світлинами про Оман і у мене тоді аж виникло бажання дістати прекрасний Уд МдО.

   А ще він любить замки Франції. Систематично виставляє в групі фото. Складні назви не вдається запам'ятати з першого разу, якщо не проявити підсиленого інтересу.

   Стикнувшись з назвою Азе-ле-Ридо, я відразу засипала Сергія запитаннями, на які він відповідав з задоволенням, але не дуже інформативно, так як , перебуваючи біля цього замку, застав саме ремонт та будівельників. "Замок, як замок - типовий французький". Ех, хотілося б і мені так формулювати відповіді, маючи за плечима багаж знань, але враження жіночі все ж відрізняються емоційністю та красномовністю.

   "Чому тебе цікавить саме Азе-ле-Ридо?" - запитав мене Сергій. "Знайомлюся з парфумами з однойменною назвою" - відповіла я.

   Композиція Azay-le-Rideau входить в колекцію ароматів французького бренду12 Parfumeurs Francais, яка присвячені історичним пам'яткам. Вийшла у світ у 2015 році і я про неї б не знала, якби не Віка, у якої завжди є щось цікаве і незвичне.

   Достатньо взяти пробірку у руки, і ти потрапляєш в чари аромату, а що ж буде, якщо відкрити корок... Ти потрапиш у замок Азе-ле-Ридо...

   "За́мок Азе́-ле-Ридо́ (фр. Château d'Azay-le-Rideau) — середньовічний замок, державний історичний пам'ятник Франції. Розташований за 20 км на захід від Тура. Належить до вибраних замків Луари, є одним з найвідоміших зразків французького ренесансу. Зведений у 1518 році скарбником французького короля Франциска I на місці колишнього феодального маєтку, зруйнованого протягом Столітньої війни.

   Замок Азе-ле-Ридо розташований на острівці посередині річки Ендр, завдяки чому створюється враження, що замок стоїть на воді, в якій віддзеркалюються його стіни. Таке розташування зробило замок Азе одним з найвідоміших з-поміж численних замків Луари. Замок має незвичну Г-подібну форму, яка свідчить про перехід від готики до Ренесансу і від замку як оборонної споруди до цілковито цивільної вишуканої заміської резиденції. У його екстер'єрі поєднується модний у XV столітті стиль італійського Відродження (видовжені пропорції, пишне скульптурне декорування) та залишки середньовічного архітектури (деякі фортифікаційні деталі, машикулі, гостроверхі аспідні дахи тощо). Специфічний стиль французького ренесансу відображений у кутових бастіонах з конічними вежами, вертикальних мансардних вікнах, відокремлених пояском, та високому, із крутим ухилом, світло-сірому дахові."(с)

   Так описує замок Вікіпедія, на відміну від Сергія, красномовно. Та й Бальзак у свій час називав Азе́-ле-Ридо́ "блискучим діамантом".

   Розглядаючи світлини і знайомлячись з ароматом, приходжу до висновку, що не співпадають чомусь мої асоціації. Білосніжні стіни, синьо-сірий дах, який гармонує з бірюзовою водою річки, безліч відтінків зеленого саду чи то парку - все це не має абсолютно ніякого зв'язку з тим, що я чую. В моїй уяві багато оранжевого, коричневого, бурштинового, медового. Багато світла та тепла, солодких десертів, приємних розваг. Впевнена, що серед семи залів замку є один і в такій гамі.

   Розпочинається Azay-le-Rideau солодко-свіжо, карамельно-фруктово, ванільно-кремово, сливово-апетитно.

   Солодка, аж до гіркоти, тягуча, трохи димна та масляниста з анімалістичним натяком карамель.

   Дует амбри та ванілі феєричні! Разом, по черзі, доповнюючи одна одну чи змінюючи, вони дражнять, дивують, сміються, веселять. І здається, що танцюють, бо так виразно рухаються і застигають в позах. Спостерігати за змінами захоплююче цікаво, не зважаючи, що гурманіка абсолютно не моє направлення.

   Кислинка сливи, яку помічаю з самого початку при нанесенні, і з часом винирує із солодко-ванільного блаженства, приємно освіжає і розряджає, додає дзвінкості і жвавості.

   Карамельність з часом стає кремовішою, делікатнішою і поступово змінюється тією манкою фруктовістю та невиразною квітковістю.

   Тендітна кремово-вершкова краса, що можна задихнутися від ніжності. Ваніль, яку я не люблю, така пухка і делікатно, мила, як курчатко, і викликає сентименталіьні мімішні емоції. Інколи ваніль здається квітковою і випромінює ароматні екзотичні відтінки то тіаре, то франжипані, то гарденії. Потім вона така оксамитова і затишна, що хочеться в ній закутатись з ніг до голови.

   Гірко-шоколадно, помадно-пряно, а потім знову ванільно-вершково-солодко і так довго, протягом дня вражав Azay-le-Rideau абсолютно невідомого для мене бренду 12 Parfumeurs Francais, з іншими композиціями якого неодмінно потрібно познайомитися.

 

L’Heure Bleue Guerlain

   Є аромати, які дістаю у особливі моменти життя, бо вони щось символізують чи на щось натякають. А інші лише тому, що є потреба саме у тих емоціях, які вони викликають. І хоча я "спеціаліст" по світанках, парфуми з назвою "Сутінки" у мене є камертоном, за яким визначається максимальна здатність аромату розбентежити.

   Блакитна година - це швидкоплинний момент, коли день переходить у вечір, а згодом у ніч. Коли небо, ввібравши всі відтінки та енергію сонця і досвід дня, поступово темнішає. Коли синій колір має тисячі відтінків і контурів та одночасно здається маревом. Це пора, глибину якої можна відчути та збагнути, але неможливо зафіксувати ні на світлині, ні словами, ні у пам'яті. Всі докази будуть "не до..." і лише парфуми Guerlain здатні пробудити ті ж емоції та думки.

   Свіжо-солодкуватий, грайливо-кокетливий, з натяком на лікарський сироп та ментольність аніс, а за ним - терпка пряність гвоздики.

   Бадьора та загадково-квіткова свіжість неролі з вловимою анімалістичністю та тлом деревини.

   Витончена борошнистість сандалу та землистий гірко-кремовий аромат ірисів, який перетворюється на солодко-вершкову ніжність та щось хвилююче, тремтливе і безумно прекрасне.

   Пронизлива гострота, рожево-фіалкова помадність, фруктова свіжість та п'янка медовість жасмину.

   Чергування солодкості пухкої ванілі та маслянисто-гіркої анімалістичності доповнюється запахом дорогоцінної деревини, далі тягучою карамельність, потім мигдальністю геліотропу. Ніжний тілесний мускус, а ще - ванільно-кремово-вершковий бензоїн...

   Парфуми неймовірно "живучі". Вони на довго оселяються не лише на одязі чи хустинах, але й на волоссі. Їх не голосне романтичне звучання змушує затихнути будь-який крикливий чи радісно-пафосний аромат.

   Сьогодні це саме той випадок, коли я не засмучуюся при нанесенні останньої краплини із пляшки, бо безмежно тішуся, що пізнала КРАСУ L’Heure Bleue Guerlain. Flacon de Sac (пляшка для сумки) або parapluie (umbrella bottle) - ребристий подовжений флакон у формі закритої парасольки далеких (1950-1970 років) у чорному футлярі відправиться на поличку з пустими пляшками, але я буду пригадувати ту запашну рідину, яка була здатна не просто викликати емоції, захват, від якої перехоплювало подих, а й оголяла нерви, витончувла їх до максимуму.

   І хоча у мене є пляшечка і парфумів і edp, все ж я буду мріяти про L’Heure Bleue неодмінно у флаконі Bouchon Coeur (Heart Shaped Stopper) Жоржа Шевальє, художника компанії Baccarat, з шовковими китицями та головне - міцним здоров'ям, яке було у мого зразка.

 

   31.10.2019
   Маленький флакончик L’Heure Bleue Guerlain був серед інших обраних для подорожі. Я все мріяла його сфотографувати десь на фоні осіннього парижського листя та було стільки подій, вражень та емоцій, що вийняти пляшечку із сумки не мала часу. А можливо, саме тому, що була не одна, що завжди в оточенні дітей.

   Сьогодні я використаю останні краплини із мініатюри, яку колись подарував мені Дмитро Мілютін. Звичайно, шкода, але зігріватиме та надихатиме думка, що я мала можливість "роздивитися" цю витончену красу, зрозуміти черговий раз хвилюючий настрій, прослідкувати за мінливістю, органічністю аромату та дивовижною гармонією.

   Отже, L’Heure Bleue розпочинається пряно-кислувато. Анісово-солодкувато-лікарсько-терпко.

   Сильний запах гвоздики-спеції, який змінюється вишневою свіжістю геліотропу.

   Солодка борошнистість соковитих пелюсток та землистість корінців ірису.

   Запах вишуканого вершкового десерту з вишенькою у центрі.

   Геліотроп, як ніколи, розкрив свій потенціал і заграв кисло-солодко-ванільно-вишневими відтінками.

   А поява кремової фіалки та помадної троянди викликають тремтіння та особливий піднесений стан, коли хочеться одночасно усміхатися і плакати від щастя, що маєш можливість "бачити" таку вишукану витонченість.

   В Парижі я бачила сутінки над Сеною, які змалював Жак Герлен, та у той час всю увагу перетягнув на себе вигляд Ейфелевої вежі у діамантовому вбранні та реакція на нього моїх вихованців-підлітків.

   15.01.2019
   Пряно-солодкуватий, ментолько-лікарський, що нагадує Пектусін, ледь фруктовий, освіжаючий і теплий, веселий запах анісу. Такий доброзичливий та оптимістичний початок у L’Heure Bleue Guerlain в концентрації парфуми. Вінтажний варіант невизначеного року, можу лише припустити завдяки ознакам футляру, що приблизно 1950-1960 роки.

   За насиченою ароматною палітрою анісу майже не помітно димність бергамоту та цитрусову кислинку.

   Гарно, спокійно і затишно, абсолютно без натяків на ольфакторне потрясіння.

   Солодко-ванільна м'якість геліотропу ніжно огортає, ослаблює свідомість, зачаровує. Потрапивши в полон чар L’Heure Bleue, вибратись неможливо.

   Непомітно освіжає квітковість неролі.

   Вершковість бензоїну додає щільності і кремовості. Для різноманітності - пряно-терпкі відтінки гвоздики. Далі гіркувато-землиста пудровість ірису. Фіалкова помадність дивовижно витончена і романтична. При таких ароматних звуках відразу уявляю Відень - таким він закарбувався у моїй пам'яті.

   Масляниста анімалістичність додає чуттєвості і хвилювання, глибини, оксамитового тепла. В цьому місці композиції невимушено пригадала цибетин із Bal à Versailles Jean Desprez. Дивно, що при наявності однакового тваринного акорду, характери у парфумів абсолютно різні.

   Смолистість тонка бобів нагадує мені Habit Rouge і ще кілька інших ароматів Guerlain. Навіть цього разу помітила ознаки Шалімару.

   Ближче до бази - пухнастий, невагомий мускус з мильно-кремовими нюансами, а потім - деревина сандалу і хмари.

   L’Heure Bleue - пудрово-кремова досконалість, витонченість і романтизм. Фіолетово-рожеве ніжне почуття, яке викликає перламутрові сльози і хвилювання. Емоції позитивні, без драматичності та страждань. Це сяяння та переливи опалового вечірнього неба. Це сполохи рожевих, синіх, фіолетових, блакитних, червоних відтінків. І цю перелічену палітру чітко бачиш перед собою, а не уявляєш.

   L’Heure Bleue - це найдесертніший десерт, найвершковіші вершки. Це найбільша ступінь вишуканості і найвища ступінь порівняння - божественно. L’Heure Bleue - це парфумерний шедевр для мене особисто.

   
    4.12.2018
    З кожним роком хочеться все менше згадувати скільки років виповнюється і, напевно, я поки що не готова радіти їх кількості, та саме свято ДН є радісним - по-дитячому безтурботним, завдяки друзям - щасливим. І в цей день, звичайно, хочеться чогось особливого. Серед яскравих і улюблених ароматів вибрала L’Heure Bleue Guerlain вінтажні парфуми, які не відрізняються довгим святковим шлейфом, але викликають тремтіння своєю делікатною кремовою красою. Хтось в цій красі чує ознаки ретро, а мені вона здається витонченою гурманікою.

   Товста шкірка бергамоту соковита та масляниста. Її приємний тонізуючий запах змінює землиста гірчинка ірису та анісова солодкувато-пряне звучання.

   Чергування насиченої пряної терпкості гвоздики і трав'янисто-гіркуватого запаху соковитих пелюсток ірисів доповнюється ароматами інших квітів.

   Суха борошнистість змінюється вершковою кремовістю.

   Тепла солодкуватість ніжно огртає і створює затишну ауру. Ваніль змагається з карамельністю за можливість бути "родзинкою" у десерті.

   Але той романтично-ліричний настрій, якого мені так хотілося, створювала саме помадна фіалка. 

 

Organza Givenchy

   Несподівано, неочікувано і приголомшливо!!! Я вже розповідала, як мені подобається 50 мл флакон Organza Givenchy та при цьому я абсолютно байдужа до запашної рідини. Мила жіночна кремово-вершково-солодкувата композиція, яка у мить відправляє на 20 років назад та нагадує радісний час та подругу юності, асолютно під іншим кутом споглядання.

   Наступний етап милування Organza Givenchy - це неймовірно хвилюючі світлини Олени Додчук, наповнені теплом та світлом, п'янкою медовістю та осінньою щедрістю.

   Сьогодні ж аромат я нанесла між іншим, не надаючи особливої уваги, і Organza засяяла, заграла, розквітла і полонила. Ніби у відповідь на увагу та красу фото аромат вирішив відкрити свою душу та показати найвитонченіші відтінки. Просто якесь ольфакторне одкровення...

   Кремово-солодко-ванільна квітковість в обрамленні мускатної пряності. Якийсь час не можливо ідентифікувати жодного відтінку аж поки не забринить дзвінкий голос жимолості.

   Чергування тягучої вершкової туберози з густим, манким, запаморочливим голосом та чуттєво-медово-фруктовим жасмином нагадують аромат душної літньої ночі десь на адріатичному узбережжі Італії.

   Пелюстки ірису переливаються атласними відтінками та пахнуть маслянисто-землисто, з добре помітним гнилим нюансом.

   Дивовижна реалістична та надихаюча трав'яниста рожева кремовість піону та її так багато, що захоплює подих. Страх, що ця краса зараз зникне поступово розсіюється і спокійне споглядання приносить ще більше задоволення.

   Делікатна та тілесна солодко-солона-карамельність амбри на тлі деревини в компанії пухкої солодко-кремової ванілі.

  Ще мені пахне стиглою грушою, екзотичними франжипані та вишуканим кремовим десертом. Так радісно-квітково пахне бажання та мрія. Так пахне настрій, коли не можеш відвести свій погляд від зображення у дзеркалі, бо тобі так личить нова сукня,  а контури фігури нагадують той дивовижний флакон Сержа Мансу...

23.03.2020

   Останнім часом мені нестримно хотілося у колекцію флакон Organza Givenchy. Цей аромат був у моєї подруги у 1999 році. Я з такою легкістю констатувала рік та не буду вдаватися в деталі. У той час флакон на 50 мл, а може і на 100 здавався не аби якою розкішшю. І у Наталі він був, бо вона працювала за кордоном, а я навіть не могла мріяти про таке задоволення, так як всі кошти у молодого спеціаліста йшли на оплату оренди квартири та дрібні радості життя.

   Одного сонячного весняного дня я була наповнена позитивними емоціями, ошатно вдягнена та збиралася на якусь урочисту подію. І мені так нестримно захотілося доповнити образ розкішним ароматом, що я це зробила без дозволу. Ввечері розповіла Наталі про вчинок, не зважаючи на сором, на що вона зреагувала абсолютно спокійно і навіть виказала задоволення.

   Років 10 тому я придбала мініатюру та аромат розкрився мені запахом риби, а від форми флакону не отримала естетичного задоволення.

   І ось цей парфумерний витвір у мене. Ще не визначила рік, але здається один із найперших випусків. Флакон виявився прекраснішим, ніж я уявляла. Не зважаючи, що це не кришталь і не якийсь лімітований варіант, він мені видається шедевром. Цей витончений жіночий силует у сукні із повітряної органзи та золотому капелюсі можна розглядати безкінечно. Іншим разом здається, що це антична статуя, а кришка ніби має характерні риси іонічного ордеру. І саме вона найбільше сподобалася чоловіку і він довго її розглядам, активно коментуючи. Автором цього розкішного флакону, який одного разу побачиш, не забудеш ніколи, є талановитий Серж Мансо.

   Не менш цікавою є і коробка для Organza Givenchy. Червоно-золотий візерунок на тлі зістареного золота. На нерівному рельєфі випуклі літери Organza чорного кольору та логотип Givenchy створюють враження витонченої розкоші.

   Намилувавшись формами пляшки, я порушила своє правило дати можливість відстоятися аромату. І, як не дивно, була приємно здивована сучасним біло-квітковим звучанням.
   Солодкість туберози чути за кисло-терпким запахом бергамоту, так само як і свіжість та прохолоду, металеву дзвінкість та фруктовість жасмину. Завдяки саме останньому аромат має характеристики, які присутні назві тканини органзі - легкість та напівпрозорість.

   Кремово-вершкова гарденія ніжна та делікатна. Запа персика Софії Гройсман мені мариться? Та ні! Я підтвердила свої здогадки, коли дізналася, що автором композиції є не лише Софія Лаббе, а й Наталі Лорсон та все ж таки і Софія Гройсман!

   Запах піону змінюється медовою тягучістю, потім пухкою ваніллю, далі апетитною карамельністю. В міру солодко, не нав'язливо, радісно-сонячно. Це запах жінки! Лагідний та м'який аромат ніжності та чутєювості. І якщо флакон пробуджує в уяві образ якщо не актриси, то жінки з ідеальними формами, рафінованою вишуканістю та витонченим естетизмом, то сам аромат - це абстрактне уявлення про добру , чуйну, приємну добре знайому особу.

   На якусь мить я чітко пригадала і свою подругу Наталю, але далі сприймала Organza Givenchy не як спогади 20 річної давнини, а як реальність, як радість у цей складний та напружений час.

   Швидше всього, аромат набуде з часом інших відтінків, змінить своє розкриття після відпочинку, і щось мені підказує, що я відправлюся у пошуки інших дивовижних флаконів Organza.