Passeggiata In Galleria Vittorio Emanuele II Trussardi

     В останній день перебування у Лондоні ми відправилися у Кенсінгтонські Сади, зайшовши з боку водойми з лебедями, дивними фонтанами та різьбленими урнами. Не зважаючи на похмуру погоду та моросіння дощу було неймовірне відчуття радості та затишку. Як же добре, що ми потрапили у це місце саме наостанок!!! Невелика територія з особливим шармом, атмосферою та енергетикою. І лише розглядаючи карту для визначення подальшого маршруту, побачили назву цього чарівного місця - Італійські Сади! Ось воно що! Сила мистецтва та магія улюбленої країни! Сонячна Італія відгукується у серці та викликає позитивні емоції у стриманій дощовій Англії.

  Італійські Сади були створені у 1861 році Джейсоном Пеннеторном як подарунок принца Альберта коханій дружині Вікторії. Принцу дуже подобався італійський стиль та він захоплювався дизайном й садівництвом. Одним з його проєктів був сад на острові Уайт у містечку Іст-Ковз в Осборн-хаусі (Osbourne House)  - з терасами, фонтанами, квітниками, урнами. Ідею саду Осборн-хаусу втілили згодом і в Кенсінгтонських Садах. 

Італійські Сади Лондон

   Та чому ж я пригадала саме сьогодні цю історію?
    Розмірковуючи яким ароматом змінити британський настрій, довго не могла обрати щось особливе. На очі потрапив зразок, про існування якого я вже і забула. А тепер зраділа, що це виявилися парфуми італійської компанії Trussardi.

   Відомий італійський модний бренд, який займається виготовленням одягу, взуття, аксесуарів та парфумерії, у 2020 році випустив лінію ароматів Le Vie Di Milano The Collection - присвячену Мілану, північній столиці Італії. Можливо, фраза італійського письменника Джузеппе Маротта у збірці коротких оповідань про Мілан (1962 р) надихнула компанію на створення ольфакторної карти міста? Хто знає та неймовірно влучний епіграф до колекції та до світосприйняття взагалі "Місто потрібно не дивитися, ним потрібно дихати".

Мілан

   
   6 композицій створені різними парфумерами, які надихалися красою Мілану. 6 різноколірних та однакової форми прямокутних флаконів мають скульптурний золотий ковпачок у вигляді голови хорта - італійського Леврієро. Такий лейбл у компанії з'явився ще у 1973 році та з того часу є символом "витонченого смаку, благородства і статусності".

   У Passeggiata In Galleria Vittorio Emanuele II Trussardi у флаконі цеглистого кольору є все те, що мені не до смаку: кориця, кокос та ваніль. Ці солодкі парфуми данина моді на гурманку та я придбала їх із-за назви. Завдяки аромату є можливість повернутися у чарівне місце - у всесвітньо відому галерею Віктора Еммануїла II на Соборній площі (Piazza del Duomo). То чому б не скористатися моментом?

Галерея Віктора Еммануїла II 

   При першому знайомстві з Passeggiata (Прогулянка) помічаю бальзамно-пряно-гірку борошнистість кориці. Далі аромат видався солодко-вершковим, кремово-горіхово-туберозним та шоколадно-ванільним. Та чим більше внюхувалася, намагаючись пригадати свою прогулянку галереєю Віктора Еммануїла II, зрозуміла, що не так вже солодко і приторно, хоча до моїх спогадів запашні звуки не мали ніякого відношення. Зраділа, коли холодно-вологий аромат жасмину освіжив простір навколо. Виникло бажання продовжити та підсилити цей момент.

   Аромат Trussardi з часом звучить не голосно, здається близьким до шкіри, чим не набридає. Та на волоссі його добре помітно ще й другого дня.

   Рада знайомству з композицією, яка викликала у мене такі різні та щасливі спогади!

 

Un Jardin Sur La Lagune Hermès

   З колекцією Сади Hermès майже не знайома. Час від часу наближаюся до ароматів і щоразу уважне сприйняття відкладаю на потім. Зовсім несподівано та незаплановано розпочала це робити з кінця колекції - з останнього випуску 2019 року, який створила Крістін Нажель, а не Жан Клод Елліна, як всі п'ять попередніх.

   І так само несподівано Un Jardin Sur La Lagune зачарував мене кислувато-свіжим, трохи зеленкуватим, трохи водянистим, прохолодним звучанням, яке згодом стане пряно-борошнисто-деревним.

   Головні мотиватори у Саду на лагуні - це запах моря та магнолій. Солоно-йодоване морське повітря, просочене солодкувато-ванільним ароматом магнолій. Тих духмяних магнолій, що ростуть в Італії та Іспанії. Хоча цієї весни я потрапила у влучний момент, коли, зазвичай тихі та тендітні квіти, пахли так виразно і привабливо, що не було жодного байдужого, який би не зупинився, щоб помилуватися красою.

   Солодко-кремово-ванільне звучання доповнюється фруктово-жасминовими відтінками, часом натяком на індольність, помадністю та квітковою екзотичністю, гіркуватою пудровістю сандалу. У в'юнкому шлейфі помічаю саме чуттєві ознаки жасмину.

   А ще мені подобається 30 мл прямокутний важкий флакон з товстим дном персикового кольору з використанням градієнту. Акварельний малюнок вілли англічанина Фредеріка Ідена на острові Джудекка прикрашає пакування. Якщо чесно, то я ще більше захопилася ароматом, коли згодом дізналася історію про створення аромату, адже вона пов'язана з улюбленою Італією та саме чарівною Венецією.

Фото з відкритих джерел

   Острів знаходиться поруч із Венецією та відділений від неї каналом делла Джудекка. Стара назва острова Spina Lunga (довга риб'яча кістка) виникла, напевно, через його своєрідну форму. Ще є припущення, що це назва єврейського населення, яке раніше жило на острові. Або ж джудекка означає "чекати суду", через те, що там перебували у вигнанні багаті родини, які очікували вироку за свої гріхи.

   Згодом на острові венеціанські купці та представники знаті будували свої резиденції та вілли, які тонули у садах і парках. Саме історія одного такого саду, який називали Едемським, і зацікавив парфумера Hermès.

   Кажуть, що це один із найбільших приватних садів, у який сьогодні майже ніхто не може потрапити, але це все ж вдалося Крістін Нажель та ще й неодноразово у різні пори року, щоб згодом передати своє враження в Un Jardin Sur La Lagune.

Фото з відкритих джерел

   Аромат допомагає перенестися у часі та відстані та опинитися серед фруктових дерев, овочів, олеандрів, кипарисів, магнолій, лілій, фіалок та вербен, винограду та ліан, де знаходилися фонтани, декоративні басейни, статуї та колодязі. Детальний опис та захоплюючу історію Еденівського саду можна прочитати у книзі "Сад у Венеції" засновника та його першого власника Фредеріка Ідена, яка вийшла у 1903 році. Назва саду зумовлена саме його імені.

   Та дуже шкода, що потрапити у такий райський англійський сад на венеціанському грунті, який у свій час був найпопулярнішим місцем для поетів та художників, сьогодні вже не можливо. Буду втішатися ще однією ароматною історією у колекції та самим ароматом.

 

 

 

 

Мілан - аромат жіночих примх та гарного настрою 18.08.2019

 

Мілан - аромат жіночих примх та гарного настрою

   У мене є подруга, з якою ми маємо багато спільного. Найбільше нас об'єднує любов до гарних людей, подій та речей. Ще часто ми однаково думаємо.

   У нас однакова робота і пов'язана вона із одним із прекрасніших мистецтв - танцем. Завдяки цьому ми знаходимося постійно серед гарних людей дітей і слухаємо багато дуже багато хорошої музики.

   У нас в обох робочі дні і вихідні так щільно переплетені, що ми часто не розуміємо чи то працюємо, чи то відпочиваємо. Для когось концерти - це святкова подія, а для нас - це просто робота, але хороший привід вигуляти сукню.

   Ті, хто читають мої розповіді про аромати та подорожі, напевно, не можуть збагнути, до чого такий вступ, в якому я намагаюся натякнути, які ми з подругою естети. 

      А мова сьогодні  буде про місто, яке мені видалося раєм для естетів. Мілан - це алегоричний образ нашого з Танею життя! Тому що в Мілані є все те, що ми любимо. Тому що описуючи враження про Мілан, це все одно, що розповідати про наші захоплення, вподобання, звички та традиції.

Рішення про початок будівництва замку-крепості було прийняте у 1368 році герцогом Мілану Галеаццо II із відомої династії Вісконті, яка правила містом біля двох століть. Будівництво замку Сфорца розпочалося при Франческо Сфорца, який захопив владу в Мілані у 1450 році.

   Так як ми серйозні дівчата, начитані, постійно все аналізуємо і вимогливо до себе відносимось, хоча комусь може здатися, що ми лише від учнів вимагаємо досконалості, тому найперше про що хочеться розповісти - про головний символ Мілану - замок Сфорца, який був побудований в XV столітті.

   Розглядаючи сьогодні світлини, я розумію, що коли гуляла по замку, вже втомилася трохи від величезної кількості історичних об'єктів. І не сприймала так гостро ту красу та інформацію, які вимагають величезної поваги. Та добре, що є документальне підтвердження. Історичні дрібнички, які не потрапили в моє око, потрапили в об'єктив камери, і я маю змогу досмакувати побаченим.

   Приголомшливо прекрасний, неймовірно магічний та дивовижний кафедральний собор Дуомо, який присвячений Різдву Діви Марії, в готичному стилі із білого мармуру здатен задовільнити найвитонченіший естетичний смак та переповнити враженнями та емоціями. То він здається із мережива, то пластичним і рухливим, то ефемерно-казковим і нереальним. Якщо собор повільно обійти та уважно роздивитися, то ідей та сюжетів для танців вистачить до самої пенсії.

   З хорошою людиною завжди є про що помовчати. Особливо це добре робити, блукаючи лабіринтами строкатих вулиць, розглядаючи колоритні будівлі, арки, балкони. Або ж зупинитися послухати вуличних музикантів чи освіжитися біля фонтану.

   Не зважаючи на те, що Мілан багатолюдний, є відчуття простору та світла. Не можу не додати, що нагадує освітлену софітами сцену. Якби ще не хвилюватися за злодіїв, які крім основної професії, володіють основами психології та жонглерства, тому мають високу класифікацію.

   Кажуть, у Рівному є джелато. Так, у нашому любому місті є смачне морозиво, але все ж таки цей витончений охолоджений десерт, який відрізняється особливим смаком та ніжною консистенцією потрібно коштувати саме у Італії, так як джелато - це шедевр італійської кухні. Ну, а про затишну та колоритну атмосферу джелатерії не буду навіть коментувати, там потрібно побувати.

Театр La Scala

   Колись нам з Танею архітектура оперного театру у Відні здалася скромною. Як не дивно, у Мілані театр La Scala на вигляд ще простіший. Та не зважаючи на цей факт, все, що відбувається у середині приміщення, викликає захоплення та величезну повагу. Можливо, колись згодом, років через 20, ми станемо ще більш рафінованими естетами та будемо проводити вихідні то на балеті у Парижі, то на опері у Мілані. Але це згодом...

Пам'ятник геніальному Леонардо да Вінчі, який жив у Мілані в різні періоди свого життя.

   А поки що ми наполегливо займаємося творчістю і знаходимо у щільному графіку кілька годин на каву чи шопінг. До речі, каву у Мілані я не встигла покуштувати. Хороша нагода повернутися! А ось від шопінгу отримала масу позитиву та емоцій.

   Мій однокласник Віталій (це той, що зимою надіслав фото величезного рекламного червоного флакону Chanel саме із Мілану), коментуючи у ФБ одну світлину, написав: "шопінг має бути у Мілані!". Чесно скажу, на цю заяву я прореагувала скептично, адже, ми, дівчатка, здатні витратити всю зарплату не виходячи із дому.

 Рекламна акція Chanel No 5 Parfum Red Edition Chanel 2018р біля театру La Scala

   Та потрапивши у всесвітньо відому галерею Віктора Еммануїла II на Соборній площі (Piazza del Duomo), я кардинально змінила свою думку. Безліч бутиків найвідоміших дизайнерів, включаючи Louis Vuitton, Prada, Gucci, Versace, Furla, знамениті кафе і ресторани роблять галерею однією з найбільш відвідуваних міланських пам'яток. І якщо навіть не вистачає коштів на якісь ультра модні черевики чи сумку, то неймовірно цікаво розглядати вітрини та манекени, вивчати нові колекції, нюхати парфуми та все фотографувати.

   Конструктивно галерея Віктора Еммануїла II нагадує форму латинського хреста, що має центр з вісьмома кутами. У довжину будівля досягає 196 метрів. Центральний вхід в галерею з площі Пьяцца дель Дуомо прикрашений красивою тріумфальною аркою.

   У центрі хреста розташована декоративна мозаїка із зображенням чотирьох континентів світу (Європа, Африка, Америка, Азія) і символічними образами землеробства, промисловості, науки і мистецтва.

   Над галереєю височить 47-метровий скляний купол, що створює відчуття нескінченного простору і відкритого неба.

   У внутрішньому інтер'єрі галереї Віктора Еммануїла II привертають увагу вишукані скульптурні композиції, статуї на честь італійських вчених і художників, декоративна ліпнина і мальовничі фрески, що прикрашають стіни. На яскравій мозаїчній підлозі красуються герби Риму, Турину, Мілану і Флоренції, що символізують об'єднання Італії. Багато бродячих музикантів і співаків виступали в галереї в надії, що їх помітять і запросять працювати в знаменитому театрі по сусідству. До цього часу існує одна кумедна традиція - прокрутитися навколо своєї осі на причинному місці бика, зображеного на гербі Турину в центрі галереї, і тебе буде очікувати успіх та благополуччя. Прикмета так сподобалася туристам, що на тому самому місці постійно утворюється значна вм'ятина, яку періодично реставрують.

   Звичайно, я не могла не зайти у бутик Chanel. Відразу пригадала минулорічну пригоду зі своїми шанельками у Венеції і відчула, що за ними вже скучила.

   У Massimo Dutty найбільше згадувала Таню і уявляла її радість, якби вона прогулювалася по багатоповерховому магазину. Не порівняти магазинчик у Любліні...

   Далі було безліч інших бутиків, в які не можливо було не зайти і нестримно хотілося все придбати. І як ніколи, я відчувала себе шопоголіком і отримувала від цього величезне задоволення. Адже у Мілані не просто шопінг, а це якийсь особливо радісний та святковий процес.

   Я не придбала парфумів і, власне, не звертала на них увагу, крім №22 у концентрації parfum у Chanel. Взагалі цієї подорожі мені цікаво було спостерігати за запахами та ароматами вулиць, приміщень, міст, ніж за парфумерними новинками чи цікавинками.

   Ольфакторний образ Мілану радісний, святковий, багатогранний. Це сучасна нішева композиція, яка має історичні корені та давні традиції. Неодмінно якісна, складна та мінлива, а не просто апетитна гурманська. Квітково-свіжа, бадьоро-прохолодна на старті, помадно-кремово-пудрова у серці та неодмінно з акордами шкіри та ексклюзивної деревини у базі. Голосна і з довгим шлейфом, який нагадує хвіст павича.

   Одного дня для знайомства з Міланом дуже мало, але достатньо, щоб у нього закохатися і мріяти одного разу повернутися. Чи то у музей, галерею чи собор, чи подивитися виставу, чи показ мод і навіть просто випити кави та поласувати джелато - хочу все пережити, відчути неодмінно. І разом з подругою Танею!