Un Jardin Sur La Lagune Hermès

   З колекцією Сади Hermès майже не знайома. Час від часу наближаюся до ароматів і щоразу уважне сприйняття відкладаю на потім. Зовсім несподівано та незаплановано розпочала це робити з кінця колекції - з останнього випуску 2019 року, який створила Крістін Нажель, а не Жан Клод Елліна, як всі п'ять попередніх.

   І так само несподівано Un Jardin Sur La Lagune зачарував мене кислувато-свіжим, трохи зеленкуватим, трохи водянистим, прохолодним звучанням, яке згодом стане пряно-борошнисто-деревним.

   Головні мотиватори у Саду на лагуні - це запах моря та магнолій. Солоно-йодоване морське повітря, просочене солодкувато-ванільним ароматом магнолій. Тих духмяних магнолій, що ростуть в Італії та Іспанії. Хоча цієї весни я потрапила у влучний момент, коли, зазвичай тихі та тендітні квіти, пахли так виразно і привабливо, що не було жодного байдужого, який би не зупинився, щоб помилуватися красою.

   Солодко-кремово-ванільне звучання доповнюється фруктово-жасминовими відтінками, часом натяком на індольність, помадністю та квітковою екзотичністю, гіркуватою пудровістю сандалу. У в'юнкому шлейфі помічаю саме чуттєві ознаки жасмину.

   А ще мені подобається 30 мл прямокутний важкий флакон з товстим дном персикового кольору з використанням градієнту. Акварельний малюнок вілли англічанина Фредеріка Ідена на острові Джудекка прикрашає пакування. Якщо чесно, то я ще більше захопилася ароматом, коли згодом дізналася історію про створення аромату, адже вона пов'язана з улюбленою Італією та саме чарівною Венецією.

Фото з відкритих джерел

   Острів знаходиться поруч із Венецією та відділений від неї каналом делла Джудекка. Стара назва острова Spina Lunga (довга риб'яча кістка) виникла, напевно, через його своєрідну форму. Ще є припущення, що це назва єврейського населення, яке раніше жило на острові. Або ж джудекка означає "чекати суду", через те, що там перебували у вигнанні багаті родини, які очікували вироку за свої гріхи.

   Згодом на острові венеціанські купці та представники знаті будували свої резиденції та вілли, які тонули у садах і парках. Саме історія одного такого саду, який називали Едемським, і зацікавив парфумера Hermès.

   Кажуть, що це один із найбільших приватних садів, у який сьогодні майже ніхто не може потрапити, але це все ж вдалося Крістін Нажель та ще й неодноразово у різні пори року, щоб згодом передати своє враження в Un Jardin Sur La Lagune.

Фото з відкритих джерел

   Аромат допомагає перенестися у часі та відстані та опинитися серед фруктових дерев, овочів, олеандрів, кипарисів, магнолій, лілій, фіалок та вербен, винограду та ліан, де знаходилися фонтани, декоративні басейни, статуї та колодязі. Детальний опис та захоплюючу історію Еденівського саду можна прочитати у книзі "Сад у Венеції" засновника та його першого власника Фредеріка Ідена, яка вийшла у 1903 році. Назва саду зумовлена саме його імені.

   Та дуже шкода, що потрапити у такий райський англійський сад на венеціанському грунті, який у свій час був найпопулярнішим місцем для поетів та художників, сьогодні вже не можливо. Буду втішатися ще однією ароматною історією у колекції та самим ароматом.

 

 

 

 

 

Bottega Veneta Bottega Veneta

    Виразна димність невиразного бергамоту розпочала ароматну розповідь Bottega Veneta. Дуже багато чула про італійську компанію, але все не мала нагоди познайомитися. І ось мій вихідний день присвячений однойменному аромату та історії самого бренду. Як завжди, цікаво відкривати щось нове, занурюватися у дрібнички, захоплюватися, планувати і розшукувати...

   Італійський бренд предметів розкоші, назва якого перекладається "Майстерня у Венето", заснували у 1966 році у місті Віченца Мішель Таддей та Ренцо Зенгіаро. З самого початку компанія спеціалізувалася на випуску виробів із натуральної шкіри. Фірмовим знаком та відмінною рисою продукції став винятковий спосіб плетіння шкіри "intrecciato", при якому стрічки з дуже тонкої шкіри переплітають так, що вони утворюють візерунок у ромбі. Забігаючи далеко вперед, додам що згодом це саме "intrecciato" замінить логотип і навіть буде висічено на флаконах ексклюзивної колекції Паладійський Парк, на ковпачку та використано у дизайні упаковки.

    А тим часом бренд багато років процвітав, а потім поступово занепадав. Нова епоха у Bottega Veneta розпочалася у 2001 році, коли компанію придбав холдинг Gucci Group, а на пост креативного директора бренду запросили німецького дизайнера Томаса Майєра. Компанія почала випускати крім виробів із шкіри ювелірні прикраси, годинники, оптику, одяг для чоловіків та жінок.

   Парфумерія у Bottega Veneta з'явилася у 2011 році з виходом однойменної композиції Мішеля Альмарака, з якою я сьогодні і уважно знайомлюся.

   Короткого бергамотового старту не вистачило на вивчення історії Bottega Veneta, а ось за час спостереження подальших змін композиції вже вдалося перечитати та роздивитися ілюстрації.

   Смолисто-прілі, шоколадно-солодкуваті, карамельно-димно-солоні пачулі нагадали, що зараз саме час золотої осені та зовсім скоро у парку запахне пильним опавшим листям, вологою землею, мокрою деревиною і дивуватися, що з вчорашнього вечора стало так прохолодно не доречно.

   Осінні враження гармонійно доповнив та підсилив солодкувато-пряний запах шкіри, як неодмінний аксесуар багряного сезону. І відразу пригадалися улюблені рукавички, чобітки, куртки та сумки саме у коричнево-рудій гамі. Якщо чесно, то мені найбільше до вподоба саме замша. Так ось і у Bottega Veneta чую саме її витончений, м'який, делікатний аромат, який згодом стане трохи маслянистим та ледь квітковим.

   Не крикливий, стриманий пачулісто-шкіряний аромат, як і інша продукція Bottega Veneta, одночасно простий і розкішний. Рідина, що нагадує мені "сірий смуток", але має блідий кремовий колір, розміщена у вишукану склянку, яка нагадує італійську карафку. Чорного кольору логотип перекликається з ковпачком. А коричнева шкіряна стрічка - як повага до канонічних традицій.

   Кажуть, що саме жіночий аромат Bottega Veneta Bottega Veneta був присвячений красі передмістя Венеції.