Poison Christian Dior
Звичайно, я не могла обминути провокаційний аромат увагою і вже давно з ним знайома у концентрації edt. Та сьогодні вперше розділяю думку тих, хто заборонив у Poison заходити до ресторану. Хоча Ліззі Остром у "Парфуми. Історія ароматів XX століття" стверджує, що це йшла мова про Giorgio Giorgio Beverly Hills.
Я до цього часу не знайома з Giorgio і навіть не здогадуюся який же це аромат, а ось "діорівська отрута" перебільшено голосна та шокуюче ядовита. Рятує морозне повітря з вулиці, яке пом'якшує потужність, агресію та щільну солодкість. Можливо, таке враження цього разу склалося після витонченої елегантності Карон.
Розпочинається Poison гірко-пряними спеціями, камфорністю та терпкістю деревини. Далі солодкі ягоди та чарівна помадність.
А ось поява вершково-кремової туберози перевертає світ з ніг на голову, коли така тендітна квітка звучить одночасно прекрасно і смертельно-задушливо. Навіть виникли певні асоціації і на згадку прийшов сюжет фільму "Смерть у Венеції"...
Гірко-терпкий з відчуттям першіння у горлі, з посмаком прополісу, мед.
Зігріваюча бальзамна солодкість кориці.
Стигла м'якіть сливи та варення, яке крім апетитного фруктового запаху має дивовижний насичений колір.
Поступово провокаційна ядовита рідина з флакону, форма якого нагадує про спокусу та гріх, тобто райський плід, набуває низького щільного оксамитового звучання. Poison стає смолисто-деревним, шоколадно-ладанним, анімалістично-шкіряним.
Одночасно з бажанням охарактеризувати аромат "вульгарним" та "агресивно сексуальним" з'являється інтерес. "Яд" з однаковою силою як відштовхує, так і приваблює. Подобається, коли чую тандем помадно-густого запаху троянди та маслянисто-карамельної амбри. А ще більше зачаровує ніжна кремовість гвоздики та витончений солодкувато-пильно-борошнистий запах деревини сандалу.
Запах вишні у тягучому сиропі зникає, залишається лише липкість і кислуватий посмак. А ще - задоволення від ольфакторного досвіду та можливість відправитися, як на машині часу, у яскраві широкоплечі 1980 роки.
11.08.2018
Потрапивши у полон наркотичного запаху туберози, я відчуваю себе залежною і, здається, мені все більше хочеться збільшити дозу, як тим, хто накачав губи ботоксом, але все не вистачає потрібного об'єму. Квітковий потужний аромат мені вже здається ніжним і тихим. Які б вибрати парфуми, в яких вона по-справжньому ядовита? Логічна відповідь - ті, що називаються Яд, а це лише Poison Christian Dior.
Гірчинка і специфічний присмак коріандру. Здається, перемелені у пиль зернята розпорошили у повітрі. Лікарсько-камфорні нюанси на мить засяяли і щезли.
Пряно-терпко-солодко, але не так вже і страшно. Якесь дежа вю! Виявляється, я вже таке писала минулого разу. Ягідність підсилюється, з'являється кислинка та соковитість. У всій красі з манкою вершковістю, терпким зеленим підтоном, з апетитними крихтами печива заявляє про себе тубероза. Вона не в центрі уваги цього ядовитого коктейлю, але її харизма та чари в повній мірі впливають на характер композиції.
Спочатку запах гнилі, потім масляниста анімалістичність амбри - стає все цікавіше, а не просто квіточки-ягідки, хоча з п'янким ароматом. Серед цих "брудних" звуків вималювалися екзотичні квіти флердоранжу з яскравим ніжно-медовим запахом.
Потім помадність троянди в дуеті зі свіжим прохолодним жасмином. Солока бальзамічність кориці значно тихіша, ніж вчора в Cedre Serge Lutens, але не помітити не вдається. Густий, зацукрений мед, але не солодко-приторний, а гіркувато-терпкий.
Час від часу чути різноманітні відтінки деревини. То квітковість палісандру, потім мускатність сандалу, а ще солодкувато-сухий кедр з липкістю смоли.
В шлейфі - помадно-вершкова-кремовість і в базі, і післясмак такий же. І знову згадала про страх діставати Poison Christian Dior і знову здивувалася, що нічого страшного в ньому не має.
16.01.2018
Вы выбираете ароматы с вечера для следующего дня? Иногда я так делаю. Вот вчера нанесла 4 модные композиции, не буду называть их, чтобы не расстраивать поклонников, и ужаснулась звучанию. Утром остались их голоса еще в памяти и чтобы заглушить их, пришлось достать Poison Christian Dior.
Есть две классические композиции, которые я уважаю, но носить не могу - Shalimar Guerlain и Poison Christian Dior. Мне все в них нравится - легенды, состав, флаконы, постеры, истории, но нахожу не гармоничными на моей коже. Но чтобы прийти к такому выводу, все-таки нужно знакомиться, тестить и носить. И если я решаюсь на этот выбор, то это, скорее, эксперимент.
Духи с названием Poison - "яд", "отрава" - должны быть провокационными, неординарными, яркими. Все зависит от дозы относительно массы тела. И как тут не вспомнить известную фразу философа "Всё есть яд и всё есть лекарство. Только доза делает лекарство ядом и яд лекарством." Кажется, что это сказано точно про Poison, хотя удачное выражение о парфюмерии вообще. "Духи – это яд для сердца" писал Пол Валери и говорят именно эта фраза вдохновила парфюмера Edouard Flechier на создание такой композиции.
Каждый раз мне страшно наносить Poison на кожу и каждый раз я удивляюсь, что спокойно могу пережить день в нем. Даже увлекаюсь и восхищаюсь местами. А иногда мечтаю об фиолетовом флакончике, но, скорее, для коллекции.
Начинается композиция кисло-пряным с терпкостью и легкой камфорностью кориандром.
Медовая сладость и сливочность туберозы. Но "ночная красавица" благоухает не только томными тягучими нюансами, заметны и терпко-горько-зеленые оттенки.
Помадность розы. Засахаренные ягоды. Травянистая сладость гвоздики. Сладко-древесная ваниль. Яркая цветочность флердоранжа. Сладкая бальзамичность корицы. Ловлю себе на мысли, что постепенно адаптируюсь к аромату и уже не ошеломляет он меня своей громкостью, яркостью и чрезмерной сладостью. Тем более, что насыщенная цветочно-ягодная часть постепенно уступает место древесно-пряным аккордам.
Но расслабиться на долго еще не получится. После короткого затишья выходят на первый план густые, тягучие смолы. Горький, дымный, терпкий, смолистый ладан мощный и громкий. Анималистичность и маслянистость. Ведь во флаконе с ядом нельзя обойтись без присутствия зверя, который усилит эмоциональное восприятие.
Мне нравятся те спокойные сливочные оттенки, что уравновешивают буйство ароматных звуков. Их мягкость и ласковость притупляет чувство вины, которую я испытываю, надевая аромат на работу. Ведь не зря же в США в местах общественного пребывания воспрещался вход женщинам в Poison.
Еще мне нравится карамельная с соленым привкусом амбра и чередование сливочной кремовости с древесностью.
Еще мне нравится реакция мужа. Всегда удивляюсь, что он, любитель сдержанных элегантных шанелевских ароматов, всегда восторженно отзывается об Poison. "Как красиво!" - и сегодня у него было такое добровольное восхищение, что придало мне смелости выйти в "Яде" в мир.
Немає коментарів:
Дописати коментар