Як результат: дві книги Олександри Шутко (мистецтвознавця, яка родом із Нововолинська !!!), ПАРФУМИ «Хюррем Султан» від бренду авторської парфумерії Чар- Зілля та маленьке знайомство з парфумеркою Ксандрою Осініною!
Щовечора я потрапляла у світ красунь гарему та конкуренції за увагу, зосереджувалася на описах вбрання та елементах декору, слідкувала за ходом дій історії. Та все ж найбільше чекала миті, де авторка описувала аромати.
Для атмосфери та настрою наносила краплину "Хюррем Султан", які своїм гірко-пряним звучанням розблокували спогади про Гранд базар у Стамбулі. У якийсь момент стала мріяти про мандрівку до величного міста, щоб з новим досвідом поринути в історичні таємниці.
Поволі все переплутувалося: сюжетна лінія роману, думки про Стамбул, парфуми і я засинала так міцно, що не чула звук сирени.
До частини композиції, де мала б з'явитися троянда, улюблена квітка мешканців султанського палацу, я так ні разу й не дісталася. Все відкладала уважне знайомство на вихідний день, щоб скласти повне враження, та поволі відволіклася на улюблені аромати, за якими заскучала за час війни.
Дочитавши "Роксолану", взялася за "Хатідже Турхан". З захопленням помічала сторінки, де йшлося про ароматні традиції. Взагалі, авторка часто використовує ольфакторні характеристики у своїх описах, тому не дивно, що шукачам запашних вражень є цікавий матеріал.
Та мушу визнати, що натішившись східною темою, втратила інтерес. Маючи звичку дочитували все до кінця та додивлюватися фільми, 2 том все ж відклала на "потім".
Для логічного підсумку несподіваного інтересу до долі знаменитих українських красунь знову дістала "Хюррем Султан". Як добре, що у дні холодного травня не було натхнення описувати композицію, тому що, на мій погляд, парфуми створені саме для виснажливої спеки, яка зводить з розуму в останні дні.
Я у захваті!!! Якщо історію Хатідже Турхан дочитаю іншим разом, то парфуми, присвячені Роксолані, буду носити вже та з величезним задоволенням, адже я таки дочекалася тієї частини, де про троянду! Але все з початку...
Парфуми Ксандри Осініної мають пряно-гіркий кардамоновий старт з камфорним холодком. Часом здається, що розжувала запашне зернятко та відчула й кислинку, й пікантну гостроту, й маслянистість. Протягом всього розкриття "Хюррем Султан" будуть помітні гіркі ознаки цієї спеції.
Поволі аромат солодшає та теплішає. Запах висушених трав з ледь вловною медовістю. Чомусь очима починаю розшукувати квіти безсмертника та за мить відволікаюся на грайливу ментольну свіжість, яка змінюється смолистістю, терпкістю гвоздики, натяком на анімалістичність, тихим витонченним запахом шкіри, мильністю та карамельною тілесністю.
Довгоочікуване трояндове серце заявляє про себе фруктовими з кислинкою та свіжістю ознаками, які повільно стають помадними, далі персиковими, згодом солодкими. Ці враження виникають несподівано та довго тримають посмак. До повного естетичного задовлення не вистачає пляшечки, зразок якої знайшли під час розкопок Едірненського палацу у 2009 році. Неодмінно додам інформацію, яку вишукала у мережі, як і описи Олександри Шутко, а поки що закінчу з парфумами Ксандри.
Поступово "Хюррем Султан" стає кремовим, солодкувато-вершково-ванільним, карамельним з солоним посмаком. При найменших рухах помічаю ознаки квітково-помадної аури з делікатними пряно-гіркуватими мінливостями. Чарівно та цікаво! Разом з тим не почуваюся мешканкою гарему, чого б мені не хотілося.
Під час розкопок Едірненського палацу, де знаходилися султани розквіту Османської імперії, такі як Фатіх Султан Мехмет та Сулейман Чудовий, виявлено багато об'єктів, які проливають світло на суспільне життя того періоду. Флакони парфумів Хюррем Султан.
Трохи корисної інформації про аромати в Османській імперії, яку я знайшла у блозі Turk Parfum:
"У той час, як Європа намагалася замаскувати неприємні запахи на їхніх тілах та одязі за допомогою парфумів, в Османській імперії парфуми були культурою, яка виявлялася у всіх аспектах життя. Серед ремісників Стамбула важливе місце займали аттари, цінителі послуху. Улюбленими ароматами були троянда, жасмин, фіалка, нарцис, лілія, базилік, гвоздика, мускус, амбра, уд, камфора та сандалове дерево. Палаци, особняки, мечеті, ложі дервішів, особливі могили. Подбали про те, щоб труни, коштовності, намиста й, звісно, одяг, добре пахли. У кулінарному мистецтві було важливо, щоб страви, десерти та напої добре пахли. Звісно, ароматні пахощі, що поширювалися всюди, знайшли своє місце у людському тілі. Аромати, нанесені на волосся, бороду та шкіру, були невід'ємною частиною води для купання. Навіть у деяких мечетях до води фонтанів додавали пахощі. Після трапези руками мили руки духмяною водою під назвою "відвар ладану", яку спостерігали у 1593 році. Композиція цього аромату, доступна лише еліті, було розроблена у палаці Топкапи."
Bihter Turkan Ergul - турецька парфумерка, яка створює персоналізовані аромати та досліджує запахи, якими користувалися султани, розповідає: "Палац Топкапи має дуже складний архів ароматів й він дуже ретельно зберігається. Хюррем Султан робили масаж із 70 грамами лавандової олії, щоб заспокоїти. М'ятну олію додавали у лимонний аромат від головного болю. Амбра на сосні підвищує сміливість й знімає втому. Відомо, що запах Османського гарему - мускус і амбра. Цю інформацію ми черпаємо із записок, які залишив тодішній голова Палацу Топкапи".
Відомо з джерел, що Роксолана любила аромати трояндової олії, квітів липи, гвоздики, орхідеї та жасмину. Спокусливі аромати оточували Роксолану й у помешканні. Підлога її опочивальні була із кедра та сандалу. У той час султан Сулейман дарував їй європейські парфуми. Так, під час угорської компанії у 1526 році він надіслав флакон за 60 флоринів. Такі ж парфуми отримала й наложниця Гульфем, що викликало незадоволення Хюррем. Олександра Шутко описує ту сварку, коли Роксолана з пересердя випила запашну рідину та розбила пляшку.
Для повноти вражень залишу ольфакторні цитати із "Хатідже Турхан" Олександри Шутко:
"Чорна тінь виросла перед нею, затуливши своїм тілом у пишних чудернацьких одежах залишки світла. Чорт був огорнений незнаними пахощами, терпкими й ледь солодкими, від яких у дівчинки запаморочилося у голові".
"У залі почулися легкі жіночі кроки, м'які, немов ступала кішка. З ними тягнувся шлейф тонких солодких пахощів".
"Валіде-султан промовляла голосом ніжним, солодким, як пахощі, що її огортали"
"Султан вирішив кілька днів вичекати. Коли йому здалося, що минуло достатньо часу, аби Хатідже перестала гніватись і навіть засумувати за ним, Ібрагім надіслав їй пахощі. В оздоблених перламутром та слоновою кісткою скриньках з червоного дерева, доправлених у палац з Азії, ці аромати коштували неаьиякого статку. Разом із пахощами до башкадуні віднесли привезені з Європи ніжні парфуми у витончених скляних флаконах".
" У Констатинопіль увірвалася осінь. Дощові дні минали ув дивній сплячці. Іноді, коли Хатідже прокидалась і почувала невеликий прилив сил, вона клала поруч книжки в золочених оправах , що пахли мускусом і пожовклим листям".
"...чиновникам докучала любов Ібрагіма до соболиного хутра й аромату амбри, через яку для них запровадили новий податок".
