Femme Rochas Rochas
Про Femme Rochas Rochas я завжди пригадую восени, коли дістаю улюблені шипри. Сьогодні спонукала дістати підготовка до зустрічі "Шедеври парфумерного мистецтва". Заглянула у свої нотатки і, напевно, останні найкраще схарактеризують моє відношення до аромату.
Та все ж додам, що таки осінь - найкращий час для Femme Rochas. Влітку, здається, аромат лінується "рухатися", капризує, вередує, як це властиво будь-якій жінці. То презентує себе байдужою повнотілою красунею, то анімалістично-шкіряно-брутальною, то скромною домогосподаркою.
Хоча старт легко впізнала завдяки соковитому димному бергамоту, кислинці лимона та льодяниковості. Без натяків на "Mitsouko", як це буває часто.
Пильна пряність гвоздики та бальзамність кориці. Характерне для Femme Rochas густе тягуче звучання чорносливу з солодкуватою димністю. Зацукрені апетитні абрикоси та прохолода від трав'янистої свіжості розмарину.
Карамельно-солонувата амбровість. Помадність троянди. Смолисто-землисті з прілим запахом пачулі...
Запашні фрази ставали все коротші та після гірко-анімалістично-шкіряних фрагментів Femme Rochas розтеклася тихою помадністю по шкірі й вирішила не приветати до себе уваги.
Таке пасивне розриття виправдала літнім теплом та, сподіваюся, у дні золотої осені надолужу всі емоції, які, зазвичай, дарує цей аромат.
Немає коментарів:
Дописати коментар