Vanisia Creed

   Здається, я заплуталася чи то виник якийсь дисонанс... Завжди була переконана, що Creed - це британська парфумерна компанія і як же я здивувалася, коли прочитала на пакуванні країну виробника - Франція. А у мене два зразки чекають своєї черги, щоб доповнити враження та продовжити смакувати спогади про Лондон. Якщо чесно, то до подорожі я не встигла вигуляти ці парфуми, а після неї забула дістати. І ось, вже підсумувавши Grossmith, раптом на очі потрапили Vanisia та Royal Water.

   Отже, ніби історія дому Creed розпочалася у 1760 році, коли лондонська швейна компанія доставила королю Георгу III пару ароматизованих рукавичок. Засновник майстерні з виготовлення екіпіровки для верхової їзди Джеймс Генрі Крід розпочав свій шлях як вишуканий кравець із Мейфера.

   Є згадка, що у 1781 році компанія презентувала королю Royal English Leather і цей деревний та шкіряний аромат став улюбленим у монарха.

   Згодом за парфуми, присвячені правнучці Георга III королеві Вікторії, Fleurs de Bulgarie компанія отримала статус офіційного постачальника парфумерії королеви.

   У 1854 році за часів правління Наполеона III "за запрошенням клієнтки компанії, французької імператриці Євгенії", Creed преїжджає з Лондона у Париж.

   З 1970 років фірма спеціалізується виключно на виготовленні парфумерії. Сьогодні домом керує нащадок засновника у сьомому поколінні парфумер Олів'є Крід та створює нішеві парфуми на сімейній фабриці в Урі біля Фонтенбло.

   Та вся ця інформація піддається сумніву, бо ще нікому не вдалося розшукати унікальних королівських ароматів та старих вінтажних флаконів Creed. Не має жодних даних про парфуми чи формули в Осмотеці. Є думка та ствердження, що парфумерна історія вигадана і компанія виникла саме у 1970 роках.

   Тому абсолютно не варто мені засмучуватися, що не включила наявні аромати в огляди про британську парфумерію, оскільки вони не мають до неї ніякого відношення.

    Та все ж я оновила враження про Vanisia Creed і аромат, який мені завжди асоціювався з Shalimar, сьогодні нагадав більше Coco Chanel. Він яскравий та сонячний, святковий та насичений, усміхнений, позитивний і неодмінно виникає бажання схарактеризувати як "щасливий". Як і раніше, Vanisia мені подобається.

    Дуже довго не вдавалося розібрати на деталі. Суцільне загадкове кремово-вершково-ванільне звучання.

    Та поступово Vanisia піддалася розумінню і найпершою помітила ознаки товстої шкірки бергамота з маслянистістю та димністю. У якийсь момент навіть пригадала Mitsouko Guerlain. Трохи цитрусової кислинки, трохи грайливої льодяниковості.

   З глибини доноситься анімалістичність, а тим часом аромат звучить то бальзамно, то ментольно, потім стає колючо-смолистим та солодко-ванільним. Тягуча кремовість змінюється квітковістю й Vanisia стає помадно-пудровою. Та найвиразнішою є солоно-маслянисто-карамельна амбровість.

   Ось так я плавно повертаюся у світ не британських ароматів. Якщо чесно, то не дуже поспішаю, хоча мене очікує велика компанія цікавих екземплярів. Та до теми Туманного Альбіону ще не раз звернуся, бо там стільки є всього бажаного.