Smereka Arboretum

   16.07.2019
   
   Чомусь сьогодні на пробіжці мені захотілося завернути у куточок нашого парку, де акуратно висаджені ялівці та туї. Час від часу я люблю туди навідуватися , щоб чітко пригадати ці дивовижні запахи. По дорозі додому все порівнювала і намагалася знайти чим більше відмінностей.

   Ялівець з самого початку пахне виразно і яскраво - димно-терпко-смолисто-бальзамно, а для розкриття запаху туї потрібний "розбіг", але подальше звучання довше - смолисто-солодкувато-деревне.

   Отримуючи задоволення від цих деревних запахів з самого ранку я навіть не здогадувалася, що потім дістану аромат, який буде логічним продовженням - це парфуми Smereka Arboretum від першої жінки в сучасній українській парфумерії Анни Шевчук.

   Анна Шевчук -  парфумер із Дніпра, про яку я багато читала. Завдяки приятельці по захопленню Оленці, до речі теж із Дніпра, у мене з'явився зразок бальзамно-смолисто-деревної "Смереки", чому я безмежно рада. Взагалі, про Анну Шевчук у парфумерному оточенні йдуть розмови з 2008 року та останнім часом вони стали більш активними завдяки популярності її бренду Karen Doue. Композицію "Смерека" Анна створила для іншого українського бренду високої парфумерії Arboretum (назва означає - дендрарій чи парк з колекцією різних порід дерев), засновником якого є відомий парфуміст, колекціонер, концептуалість Влад Зварич.

   З назвою "Смерека" відразу пригадую Карпати та Високий перевал, який зовсім недавно перетинала. Саме такий вид ялини є "корінним жителем" цих гір. Хоча у нас на Поліссі також ростуть ялини та вони дещо відрізняються від карпатських смерек. Правда, про нюанси запаху не додам нічого інформативного. При наступній нагоді обов'язково зверну увагу.

   А Smereka Arboretum розпочинається смолисто-гірко-терпко. І вмить мені пригадався час, коли ми збирали молоді шишечки сосни, засипали цукром і сироп використовували від кашлю. А ще заливали горілкою і отримували іншу цілющу настоянку.

   Ще при знайомстві з ароматом здається, що в пальцях розтерла голочки сосни і відчуваю липкість живиці. Повільно запах димної деревини з камфорними нюансами заповнює кімнату. Якщо закрити очі, можна уявити себе у лісі, і відпустити фантазію на малювання сюжетів.

   Запах ялівцю саме такий, як я рознюхувала зранку, - солодкувато-пряно-бальзамно-димно-деревний. З часом мені пахне вже сирою деревиною, а ще трохи і, як не дивно, джином.

   Цікавий мінливий старт поступо затихає, ніби все далі віддаляється від лісової чащі смерек, поступаючись місцем солодкуватому мускусу та залишаючи приємний деревний післясмак знайомства. Не можу сказати, що прослідковую заявлені компоненти, та звучання "Смереки" реалістичне та переконливе, пробуджує приємні згадки про подорож у Буковель та примушує мріяти про нові зустрічі з Карпатами.