Artemisia Penhaligon's

   Чому б не додати осені англійської елегантності та вишуканої запашної стриманості? Тим більше коли у запасі є набір чудових мініатюр від старезної британської компанії Penhaligon's. До слова, це моя найперша ніша у колекції - подарунок подруги на ДН.

   Penhaligon's заснували ще у кінці 60 років 19 століття. У 1975 році діяльність компанії відновили. Ми маємо можливість познайомитися зі зразками бренду як сучасними, так і відтвореними за старими формулами.

   Penhaligon's присвячує свої аромати легендарним особам чи місцям. Так, наприклад, парфуми, з яких мені заманулося розпочати англійський період цієї осені, присвятили у 2002 році італійській художниці епохи бароко - Артемізії Джентилескі. Мисткиня була першою жінкою, яку обрали у члени Академії малярського мистецтва у Флоренції. Ім'я Артемізії стало популярним у 1970 роках, коли міжнародна феміністична організація зробила її символом свого руху. Та це вже інша історія, не менш цікава, та все ж хочеться більше самого аромату.

Артемізія Джентилескі, автопортрет, 1615 р

   Artemisia Penhaligon's швидко розвивається, не втомлює та не відволікає. Часом здається, що звучить надто тихо та близько до шкіри. Крім того, що аромат стриманий, неодмінно хочеться схарактерузувати - шляхетний.

   Розпочинається запахом холодного чаю та сухою трав'янистістю на виразному борошнисто-вершковому тлі деревини.

   Солодка фруктовість та помадність фіалки виглядають акварельними та повітряними, відповідають за ніжність та жіночність.

   Карамельність амбри додає тягучості та чуттєвості. Та з часом Artemisia стає гірко-борошнистою сандаловою. її приглушеність та серпанковість мені навіть подобається і я налаштовую свої думки на вивчення англійських ароматних (та лише) традицій.

 

Violette Precieuse Caron

   

   20.07.2018

   Давня моя знайома - Violette Precieuse Caron - капризуля і вередуля. Можу пригадати лише, як вона ніяк не хотіла проявляти свою красу, про яку я дізналася, коли нанесла останню краплину. З того часу багато чого змінилося і моє сприймання ароматів у тому ж числі.

   Кисле листя фіалки в оточенні мускусно-пряної хмарини. Помадність квітів фіалки змінюється несолодкою борошнистістю ірису. І саме ірисів на мені більше, але цей факт абсолютно не псує враження, навіть навпаки. А коли аромат стає кремово-вологим, я готова зупинити цю мить і милуватися без зупинки.

   Сухий, землистий, деревний ветівер створює фон.

   Загалом композиція здається пудрово-пряною, квітково-мускусною, меланхолічною, сіро-фіолетовою. Готова придбати ради делікатного, але манливого помадного шлейфу, в який хочеться потрапляти мені.

 

 

Bas de Soie Serge Lutens

   Традиційні ірисові та трояндові марафони вже не викликають такого запального азарту, як це було кілька років тому, хоча інтерес до квітів та любов лише підсилюються. Але ж є потреба наявну методичність до чогось застосувати. Здається, наступним етапом буде серія гіацинтових та фіалкових парфумів. І перших, і других у мене зібралася симпатична компанія. Часто-густо у композиціях ці весняні квіти присутні разом. Наприклад, як це у Bas de Soie Serge Lutens.

   Солодко-гірке борошнисте звучання гіацинтів з ледь помітним металевим присмаком на вологому зелено-трав'янистому тлі гальбануму. Соковиті стебла, які мають гарний вигляд у прозорій скляній вазі, пахнуть надихаюче весняно.

   Початкова борошнистість змінюється густою помадністю фіалки та сяючою мармеладністю троянди, а згодом Bas de Soie стане кремовим.

   Також помітні медова чи, точніше, нектарна липкість. "Шовкові Панчохи", як і має бути, тілесно-делікатно-інтимні та часом все ж проявляється пікантно-пряна анімалістичність.

   Дзвінкість змінюється теплом, кришталева прозорість набуває тягучої щільності.

   Bas de Soie Serge Lutens - витончений та граційний весняний аромат з пронизливою ніжністю та поетичністю. Він здатний розбентежити і у мить заспокоїти, викликати хвилюючі спогади та надихнути на нові мрії. Він чудовий!!!

 

   10.03.2020
   
   Зелена гірчинка, трав'яниста кислинка, соковитість зрізаного стебла та солодкуватість - це запах рожевого гіацинту, який розквів у мене на підвіконні, а ще саме такий старт Bas de Soie Serge Lutens.

   Дзвінкий кришталевий аромат, радісно-квітковий, життєстверджуєче-весняний та надихаючий.

   Вершковість на тлі зеленого повільно запудрюється. І я вловлюю ознаки Chanel 19. Справа, напевно, в терпко-гіркому голосі гальбануму.

   Делікатна липкість чергується зеленою бадьорістю. Мариться білосніжна лілія. Дивно, бо я з нетерпінням очікую запаху ірису. Хоча, якщо чесно, дістала Bas de Soie все ж таки із-за гіацинтів. Я так колись мріяла про ці "квіти дощу", а тепер вони на очах розпускають свої закручені пелюстки і не можу відірватися від споглядання та обнюхування.

   М'який невагомий солодкуватий мускус. Майже непомітний, ледь вловимий, але його прозорість має сяяння, що і видає присутність.

   А ось і ірис! Тихий, витончений солодкувато-трав'янистий, кремово-борошнистий запах. Ніби здогадується ірис про мій гіацинтовий ранок і делікатно не привертає до себе уваги, дозволяє довгоочікуваній красі вийти на перший план.

   Солодкувато-липкий пилок, ледь вловима індольність, приглушена зелень, а в шлейфі поетична витонченість все ж ірису. А на підвіконні з прискореною швидкістю з'являються все нові квіти рожевого та фіолетового гіацинтів. Фіолетовий майже не пахне, а рожевий має запах, як старт у Bas de Soie Serge Lutens.

    20.03.2019
   Суворий зелений гальбанум з терпкістю та солодкуватою маслянистістю. Вологий, прохолодний запах гіацинтів, із-за яких я і придбала Bas de Soie Serge Lutens. Але сьогодні, ніби за моїм бажанням, ця композиція більше ірисова, а можливо, я цього просто дуже хочу.

   Коли вдихаю запах живих ірисів, завжди чую болотно-індольний відтінок. Так ось, у Bas de Soie Serge Lutens я теж помічаю ці ознаки. Здається, ще вдох і витончені квіти з такою інтелігентною характеристикою стануть спокусливими, еротичними. Чи все ж це вплив гіацинтів?

   Фруктово-мармеладні обертони, солодко-терпка медовість, помадність і борошнистість.

   То яскрава квітковість - холодна, кришталева, дзвінка, з гордовитим характером, то волога відчуджена зелень, в якій заховалися суцвіття від весняного прохолодного дощу, то приступ ніжності та романтичності, то аромат викликає хвилювання та чуттєвість, то лякає різкістю та металевістю, то звучить чітко ритмічно, то мелодійно-розмито.

   Ірис, крім гіркувато-трав'янистих ознак, має знайомий характерний відтінок моркви, інколи солодкувато-кремовий, то помадний, то пудровий, то сухий борошнистий до першіння, то знову болотно-землистий.

   Крім дуету ірис-гіацинт, як не дивно, я чітко "почула" індольний жасмин, мармеладну троянду, білосніжні дзвіночки конвалії в зеленому листі та абрикосовий присмак османтусу. Весняні галюцинації чи ароматні привиди?

   28.10.2018
   Не зважаючи на внутрішні заперечення, я сьогодні у Bas de Soie Serge Lutens. Аромат з дороги не відстоявся. Я отримала лише вчора флакон, який розшукувала дуже довго. І ось моя колекція СЛ поповнилася вишуканою красою.

   Ірисово-гіацинтовий аромат - це про весну та ніжність. Час оксамитової холодної осені вимагає чогось теплого, зігріваючого, а не кришталевого, тендітного. Я відкрила флакон, вдихнула гірко-трав'янистий запах і закрила, щоб дістати у слушний момент. На подушечках пальців лишилася та квіткова ніжність та аромат невагомої пудри і ще щось хвилююче і багатообіцяюче, що не було сил сперечатися з бажанням відразу ж нанести.

   Зелена гірчинка гіацинту, борошнистість ірису, сувора трав'янистість гальбануму - все так майстерно змішано, що хочеться затамувати подих, не заважати.

   Солодкувата липкість соку, який з'являється на місці злому стебла. Запах ірису постійно змінюється. Його оксамитові пелюстки пахнуть то солодко-терпко-гірко, то тим морковним нюансом, який мені колись не подобався, то землисто і волого.

   Солодкість така ж, як і гірчинка, мінлива. То невагома і пухнаста, як пір'їнка, то тягуча лікерна, то апетитна гурманська, то соковита фруктова, ще - мармеладно-трояндова.

   Взагалі, всі ці описи - це не про Bas de Soie Serge Lutens. Аромат потрібно не лише сприймати носом, а більше відчувати. Якщо вдасться потрапити на хвилю чар маестро, то отримаєш ольфакторний шок від дивовижної витонченої краси.

   Недавно одна знайома психолог опублікувала текст про людей, які тонко все відчувають. Ось Bas de Soie це саме про таку особистість.

   Я з нетерпінням чекаю наступного разу, коли дістану Bas de Soie. Хочу проникнутися ароматом кожною клітинкою. Хочу помітити найменші нюанси.

 

Bois de Violette Serge Lutens

   1.04.2017
   Совсем не потому, что вчера читала про то, как "в эдвардианскую эпоху вы и шагу не могли бы ступить, не попав в волну аромата фиалок"(с) у Лиззи Остром. Сегодня я выбирала между Chamarre и Amyitis Mona di Orio, но на глаза попался флакончик Bois de Violette Serge Lutens и решила не шуметь, чтобы не разбудить мужа. И только после погружения в эту помадную нежность, вспомнила вчерашний текст.

   При запахе фиалок у меня не возникают ассоциации с бабушками, ретро-атмосферой. Для меня это женственность и очарование - кремовая помадность нежной тихой фиалки, освещенной теплыми лучами весеннего солнца.

   Это блаженное состояние разбавляет водянистость и кислинка листьев. Невнятная фруктовость и влажность, как после дождя. Оживает трава и только зелень начинает приобретать глубину цвета, как запах цветка усиливается и она уже прима-балерина, исполняющая свой сложный сольный танец и излучающая сладко-цветочно-пудровые нюансы.

   Когда я достаю парфюм с ароматом фиалки, сразу вспоминаю Вену, симпатичный магазинчик возле оперного театра и засахаренные цветы в изящной упаковке, которые я не купила, о чем постоянно очень сожалею. Еще вспоминаю сразу же девочку Настю, потому что она их купила. И периодически прошу ее поделиться впечатлениями об этом утонченном десерте, но она рассказывает хотя и эмоционально, но по-детски совсем несодержательно.

   А тем временем Bois de Violette все изменяется. На смену помадности, кремовости, пудровости, травянистости, фруктовости приходит сухая древесность кедра с липкими капельками янтарной смолы, а под занавес - горькая и терпкая то ли древесность, то ли травянистость, но в ореоле все той же помадной фиалки.

   
   20.12.2016
   Фиалка, скорее, не мой компонент в парфюмерии. Чтобы она подарила свою нежную, деликатную пудровую красоту, нужна горячая кожа, думаю, а не такая холодная, как у меня. Не люблю кисловатого, огуречного нюанса в ее звучании, но очень нравится сладковатая пудровость цветов.

   Bois de Violette Serge Lutens я заказала больше для знакомства, чем для ношения, под впечатлением осеннего увлечения Домом.

   Сначала это кисловато-мускусно-пудровая фиалка бледного фиолетового цвета с тихим запахом резины. Медленно появляется фруктовая сладость и бархатность, аромат становится уютным и совсем не отчужденным, как в самом начале.

   Легкий алкогольный оттенок или это забродившие фрукты? Ни того, ни другого не может быть, но мне чудится.

   Небольшие цветы с деликатным сладковато-пудровым ароматом с фруктовыми оттенками абрикоса, персика и сливы в густой бархатной с кислинкой листве. Бледный фиолетовый приобретает насыщенность и яркость.

   Аромат мягкий, тихий, сдержанный, уравновешенный, для романтических натур или под особое настроение.

   Совсем нет солнца в этом лесу, цветы растут в окружении высоких кедров, но эта пасмурность не мрачная и пессимистичная, а легкая и почти невесомая. Это даже не грусть, а задумчивость.

   Дальше мне фиалка кажется мармеладной на фоне смолисто-сладковатой сухой древесины. Капля ванильности и сливочности даже обнаружена.

   Мне казалось, что будет тихо и близко к коже звучать, но ошиблась. Следом за мной перемещалось ароматное сладковато-цветочно-фруктовое облако и постоянно о себе напоминало помадностью и воздух вокруг казался мягко-розово-фиолетовым.

 

 

 

Exultat Maria Candida Gentile

      5.04.2019
   Багато яскравих емоцій та вражень, насичених подій, підсумків, аналізів, обговорень і знову нові плани. Я ще не відпочила від однієї поїздки, як розпочала підготовку до нової. Ніяк не виходить потрапити у звичну колію.

   У Відні носила Exultat Maria Candida Gentile, який навмисно, усвідомлено обрала для подорожі. Кремово-помадно-ладанний аромат вловлювала, але, звичайно, не аналізувала, не відволікалася на нього. Хоча ним пропах номер у готелі та перший поверх нашого автобусу. Отримала комплімент від подруги, яка охарактеризувала аромат  як "легкий та свіжий".

   Здається, парфуми органічно змішалися з кришталевим дзвінків повітрям Австрії та самою атмосферою столиці. За всіма характеристиками це запах саме Відня, на мій погляд. Maria Candida Gentile, передаючи своє враження після відвідування церкви у Римі, навіть не здогадувалася, що для когось композиція викличе ось такий образ.

   По приїзду я переключилася на Fleur de Lalita Parfums Dusita, але без описів, похапцем. Сьогодні планувала дістати Nuit de Longchamp Lubin та рука само потягнулася за ...все тим же  Exultat Maria Candida Gentile.

   Але  сьогодні аромат дещо інший. Ледь вловима цитрусова кислинка та терпкість. Щоб помітити, потрібно щедро нанести рідину. Здається, переборщити не можливо, так як Exultat настільки "річ в собі".

   Гірко-солодкуватий, з запахом резини, димний ладан поступово заповнює приміщення, набуває щільності, переливається бальзамно-шоколадними відтінками. Строгий, але не лякаючий суворістю, з натяком готичної містичності, прохолодно-сірий, емоційно-врівноважений, гіркувато-задумливий. Мушу відмітити, що дуже нагадав  Iris Prada.

   На мить з'явилися фіалки з кремово-помадним ароматом і зникли. Враження, що квіткова галявина залишилась у Відні, а я привезла лише спогади.

   Масляниста деревина, суха димність ветиверу, солодкувата смолистість і щось невловиме анімалістичне, на що я намагалася не звертати уваги та все ж проігнорувати не змогла.

   Та кремової квітковості фіалок на фоні сирої землі та кислуватої зелені я все ж дочекалася.

 
   7.04.2018
   Дымность бергамота и фруктовая сладость то ли были, то ли показались. Бальзамичность вспыхнула и пропала. Зато много кремово-пудрово-помадных нежных фиалок на фоне зелени с кислинкой. Иногда эти трепетные фиолетовые лепестки кажутся засахаренными и я сразу вспоминаю Вену, маленький магазинчик и это лакомство для принцесс.

   Романтическое весеннее настроение плавно переходит в философское с появлением горечи ладана, прозрачной дымности и смолистости. Соленая карамельность сменяется сладковатой древесиной кедра.

   Сегодня я выделяю один оттенок, который сложно идентифицировать. Отнесла бы его скорее к мужской ароматной палитре. Есть в нем что-то рассольное и... неопределенное.

   Exultat Maria Candida Gentile - умиротворенный, таинственный, утонченный, молчаливый, "вещь в себе", но при этом мягкий и добрый аромат. Серебристо-серо-фиолетовый, фиалково-дымно-древесный. Из прозрачно-дымного он постепенно превращается в мягкую бархатность, а что-то маслянисто-соленое добавляет телесности и напоминает о греховности.

   Exultat - в переводе - ликование. Парфюмер Maria Candida Gentile придумала его под впечатлением от посещения древней христианской базилики Сан-Лоренцо в Лучине в сердце Рима. И именно помня эту легенду, я достала парфюм, собираясь вечером пойти в храм накануне Светлого Христова Воскресения.

 
   29.03.2017
   Моя проснувшаяся любовь к ирисам не проходит. Хочется новых ароматов и впечатлений. В этой гамме где-то совсем рядом находится и фиалка. Ее я тоже считала не моим компонентом. Думала, что на холодной коже она чересчур тихая и незаметная. Но предпочтения изменяются.

   Exultat Maria Candida Gentile я любила всегда, даже когда он мне казался непонятным. А сейчас особенно выделяю его среди, так называемых, аристократических композиций.

   Такой тихий терпковато-дымно-кисловатый бергамот, что можно и не заметить.

   Кремово-помадные цветы фиалки в серебристой дымке ладана. На протяжении всего звучания именно фиалка в центре внимания. То она помадная, то ладанная, то пряная, то пудровая.

   Сладковатая древесина кедра.

   Водянистость листьев и пряная терпкость.

   Мягкий, невесомый, бледный Exultat, но не акварельный. Мистически-философский, отстраненный. Аристократичный. Сдержанный, утонченный. "Элегантность - изящество и красота в соединении с простотой"(с). Элегантность во всем, в каждом движении, в манере говорить, во взгляде, в походке, в прическе. Роскошный минимализм. Безупречность стиля и манер.

  15.02.2015
   Exultat Maria Candida Gentile - самый возвышенный, романтический и загадочный из всех ароматов Марии. Он мне напоминает туман. Начинается композиция дымным и смолистым, но не густым, с легкой терпкостью и еле уловимой сластинкой ладаном. Серебристо - серый цвет с нежным фиолетовым оттенком. Дополняют древесные и бальзамические нюансы. Через время терпкость сменяется мягкостью. Сладковатость усиливается.

   Легкая рассыпчатая пудра. Нежная и невесомая. Это благодаря фиалке. Деликатные, бархатные цветы, иногда с кислинкой травянистых листьев. Пахнет косметикой, очень женственно и элегантно.

   Много сладковатой сухой древесины. Дымный, землистый, терпкий ветивер. Совсем нет ассоциаций на церковную тему.

   Exultat не разговорчивый, не капризный, не привлекающий к себе внимание. Но невозможно не заметить его утонченность. Сдержанный, без особенных выраженных эмоций. Все мысли и чувства "в себе". Умиротворенный и мечтательный. В любое время будет хорош.

   Одна знакомая сказала, что мне очень подходит.

    Тяжело выделить фаворита среди ароматов Марии. В каждом есть что - то особенное и неповторяющееся. Особенно в первых ее композициях. Потому Exultat, Sideris и Cinabre все стоят в одном ряду. Зависит от настроения, состояния и мероприятия. Но самым универсальным кажется Exultat.

   К этому аромату хочется подобрать из гардероба что - то элегантно - сдержанное, приглушенных цветов, облегающее, но не вызывающее. Волосы собранные в хвост или пучок. Естественный макияж.

 

 

Apres l'Ondee Guerlain

   20.01.2017

   Настало время перейти от ниши к винтажам. И только они могут спасти от разочарования! Каплю Apres l'Ondee Guerlain винтажных духов я берегла для особого настроения и сегодня, наверно, именно тот случай.

   Пряно-сладкая лекарственность аниса, кислинка цитрусов, терпкость бергамота, растертый в пальцах лист смородины с камфорно-древесным зеленым запахом, пудровость фиалки и горчинка ириса - и все это я слышу в самом начале.

   Землистость и влажность ирисового корня, сладко-травянистая фиалка, яркость иланг-иланга. Как ни странно, парфюм раскрывается очень быстро.

   Смены горького и сладковатого иногда разбавляются пряным перечным.

   И опять фиалка (уже третий раз вспоминаю) - самая красивая, которую я встречала. Сладко-пудровая, легкая водянистость иногда ее совсем не портит, на зеленом фоне свежей зелени.

   Уловить момент перехода фиалки в ирис совершенно не удается. В фиолетовом цвете добавляется больше синего оттенка, а в запахе - горько-соленых нюансов.

   Искристая пудровость переходит в кремовость. И дикое, просто другого слова не подобрать, желание купить пудру Метеориты.

   Сладость помадной розы и тонкая тягучая карамельная ниточка. Медовая пыльца цветов. Нежнейшая ваниль. И каждый раз снова появляется фиалково-ирисовая пудровость, которая постепенно растворяется на теплой коже, оставляя только мерцание.

   Apres l'Ondee в пастельных тонах, но не акварельный. Пушистый и невесомый, но при этом густой. Не громкий, но с внутренней силой. Сиренево-фиолетовая пачка балерины. А еще мне представляются засахаренные фиалки в шампанском и при этом я сразу вспоминаю Вену.

   Apres l'Ondee очень напоминает L'Heure Bleue Guerlain так, что я каждый раз об этом пишу. Но последние эмоционально еще сильнее. А этот - парфюм Наташи Ростовой - танцующей вальс, влюбленной, романтичной, утонченной.

   1.07.2017

    У нас сегодня дождливый день. С самого утра уже было пасмурно. Несколько раз за день приходилось открывать зонт. К счастью, не мне - я проскочила. Ни ливень, ни гроза, без грома и молний. Простой летний дождь, который ждут все, у кого сад и огород. И вот погода повлияла на выбор аромата - Apres l'Ondee Guerlain и создала все условия для удачного раскрытия.

   Терпко-дымно-сочный бергамот уступает место шикарнейшему букету во главе с гелиотропом, который переливается вишнево-ванильными оттенками. Древесно-землистый запах корня ириса. Промелькнул на секунду приятный анис.

   Одновременно слышно множество голосов. Помадность розы. Пудровость бледно - фиолетового ириса. С травянисто-огуречным оттенком фиалка. Горчинка мимозы. Позже древесина сандала.

   Сладость местами усиливается, становится то медовой, то сливочной (бензоин). Конечно, это не та липкая, тягучая, приторная сладость.

   От земли после дождя идет пар. Вот именно этот момент я смогла "услышать" и даже "увидеть".

   В самом начале аромат немного пыльный, со временем становится мягко-бархатным. В основном легкая сладковатая пудровость, иногда усиливается влажность.

   Для меня Apres l'Ondee как подготовка к более сложному произведению. Очень напоминает L'Heure Bleue. Невозможно не заметить или не отметить это сходство. И хотя красивейшее раскрытие и игра в После ливня очаровывает, но по чувствительности и эмоциям уступает Сумеркам.

   Для меня это романтический импрессионизм в фиолетово-сине-лиловых тонах.

Кишкурно Елена "Голубое утро"

   

 

Mon âme 1907

    Прокинувшись, найперше, що я почула, - це помадний посмак вчорашнього Burlesque. М-м-м-м... Так смачно, що не хочеться порушувати цю гармонію. Та якщо нанести краплину ірисово-кремового Mon âme 1907, то не лише не зіпсується атмосфера та настрій, а буде логічним продовженням.

   На тлі пильної гіркоти, зеленої пряної терпкості та димності кислуватого бергамоту помітно відразу землисто-солодкувато-кремові ознаки корінців ірису. Відразу пригадую фабрику Fragonard в Озе і мішки з інгредієнтами, і той захват, коли вдалося припастися саме до корінців ірису, а всі інші у цей час слухали про креми та парфуми. От би було добре, якби разом з косметично-парфумерною продукцією пропонували пакетики з природними матеріалами.

   Соковиті сяючі краплини апельсинів-мандаринів. Свіжа фруктовість жасмину та зефірність троянди. Помадність фіалки та знову у центрі уваги - ірис.

   Аромат ірису то пильно-борошнистий, то кремово-вершковий, часом шоколадний (завдяки сиро-прілим пачулям, думаю), то вологий, то навіть маслянистий.

   Ванільної солодкості та смолистої колючості додають тонка боби. Тло у Mon âme солодкувато-пряне, борошнисто-деревне.

   Я ось знову мрію про флакон цієї ірисової насолоди. Минулого разу щось не склалося, а я вже раділа у передчутті поповнення колекції... А також мрію про Відень. Та, думаю, до того часу, коли зможу відправитися у австрійське місто, Моя Душа вже точно буде зі мною.

   12.01.2020
    Борошнистий ірис, з сирою землистістю, дзвінкістю кришталевого повітря, солодкувато-гірко-шоколадними відтінками та запахом моркви. Якщо раніше останній нюанс я би віднесла до недоліків, то зараз, навпаки, мені подобається. Непомітний перехід від одного тону до іншого, як мінливе забарвлення перламутру.

   Помадність фіалки додає ніжності, чарівності юності та романтичності.

   Ледь вловима кислинка та димно-смолисто-деревне тло з терпкістю полину, ментольністю та тихою камфорністю.

   Квіткова пудровість переходить у тягучу кремовість, згодом у суху солодку пильність, а далі у тягучу вершковість тонка бобів.

   Mon âme багатогранна, шоколадно-кремова, борошнисто-гіркувата, солодко-помадна, кремово-вершкова з фруктово-кислуватими, пильними, смолистими та деревними доповненнями.

   Невимовно ніжно, витончено, гармонійно прекрасно. Mon âme 1907 - це одна із найкращих ірисових композицій, яка з часом не набридає, як Iris 39 Le Labo, а навпаки, ще більш захоплює.

   Якщо у колекції закінчаться вінтажні L’Heure Bleue Guerlain, то компенсує розпач Mon âme 1907. Аромати не подібні, але про одне і теж - подорож у себе, у свій світ, у свої думки. І яка ідеальна назва - Mon âme - Моя Душа.

   Так, і у Відень я візьму саме ці парфуми, мої асоціації не змінилися з часу знайомства. І з нетерпінням чекаю повноцінний флакон і знайомства з новими ароматами бренду, зказки яких вчора отримала.

 
   12.04.2019
   Запах пудрової деревини з зеленою кислинкою та трав'янистістю. Фруктовість та кремова помадність. Землистий, сирий, пряний запах коріння ірису чергується з сухою борошнистою деревиною. І в цей же час не менше солодкувато-кремового аромату фіалки, який додає ніжності та витонченої романтичності, пом'якшує пряну землистість. Так і уявляю флакон Mon âme (Моя душа) 1907 на фіалковій галявині біля моєї роботи, яку я вчора обмилувала.

   Десь з далека доноситься оксамитовий смолистий запах пачулі, а зовсім поруч - фруктовість троянди. Знову деревина, а вже за мить - солодкувата терпкість полину. Одночасно виникає тисяча думок та бажань.

   При всій любові до суконь, білизни, взуття, сумок, шарфів, косметики, книг чомусь не виникає бажання купувати їх "вагонами". Вмикається відчуття насиченості. А коли мова йде про парфуми, чомусь "стоп-кран" не спрацьовує. Ці роздуми до того, що конче мені потрібно і Mon âme, і Genevieve нового для мене бренду 1907.

   Липка деревина кедру, просочена соковитим апельсином та покрита іскристими краплинами бергамоту. Потім густа вершковість тонка бобів та знову пачулі, але вже з шоколадним нюансом. Та ще багато раз про ірис, деревину та фіалку.

   Шлейф дивовижний - пряно-ірисовий, гіркувато-солодкуватий, землисто-борошнистий, сріблясто-фіолетовий.

   Флакончику Mon âme 1907 місце на поличці з ірисовими ароматами. І якби він у мене був, я неодмінно взяла б у Відень. Чомусь з цією ірисово-фіалково-деревною красою у мене виникає образ Єлизавети Боварської, яку ніжно називають ще імператриця Сісі.

 

 

Amyitis Mona di Orio

   Кислинка листя фіалки з весняною свіжістю, сонячною бадьорістю та життєстверджуючою радістю. І хоча цьогорічна весна кілька раз стратила, все ж її відчуття не здатні притупити ні морозний вітер, ні сніг 23 березня.

   Зелена терпкість зрізаних стебел з ознаками ревеню, гіркотою шкірки бергамоту, щойно скошеною травою та навіть, як не дивно, тюльпанами. Мені Amyitis Mona di Orio завжди асоціювався зі смарагдовим кольором, і ось ці чотири дні, які ношу парфуми, я ще більше поринула у його безодню, і здається, вибратися не вдасться.

   Далі вся ця зелена компанія Amyitis задимлюється, загущується та вже звучить тягучо вершково-пряною деревиною.

   Солоність та карамельність амбри, а часом навіть натяк на анімалістичність.

   Непомітно прохолоду Amyitis змінює тепло. Спочатку навіть не вдається усвідомити, що саме не так стало з ароматом. Лише згодом помічаю тиху солодкувату бальзамність.

   Квіткове серце на тлі смолисто-кремового опопонаксу виглядає тендітним та полохливим. Милуватися ним краще на відстані, у шлейфі. Та витреноване терпіння та уважність - і я насолоджуюся кремово-помадною тілесністю фіалки, яка видається неймовірно чуттєвою, та гірко-борошнисто-солодкуватим голосом ірису блідого фіолетового кольору.

   Ще через якийсь час Amyitis став повністю деревним, але таким особливим, вершково-кремовим, огортаючим моховою оксамитовістю та викликаючим нестримне бажання відправитися у лісові хащі.

   17.05.2020
    Сьогодні я довго не могла визначитися з парфумерним гардеробом. Конкретного бажання не було, спроба прив'язати до якоїсь визначної дати провалилася. Довго розглядала пляшки, які дивилися чомусь байдуже і навіть не подали жодного запашного натяку. Якщо чесно, не люблю такий стан...

   Одна ідея виникла несподівано, а як потім вияснилося, неймовірне потрапляння у ціль. У нас запланована поїздка у місце, яке колись носило поетичну назву Янова Долина. Саме там знаходиться одне із природних чудес України - геологічний заказник Базальтові стовпи.

   А у моїй колекції є аромат, який присвячений одному із Семи чудес світу: Висячим садам Семіраміди і парфумер Mona di Orio назвала його Amyitis на честь дружини вавілонського правителя, для якої і створили вічно квітучий зелений рай.

   Хоча краса Висячих садів Семіраміди, яку я з величезним задоволенням розглядаю на картинках, та Янової Долини різні, та енергія їх, яскравість вражень та сила емоцій перекликаються.

   Здавалося, що і повітря біля озера зі смарагдовою водою в оточенні величних сосен пахне точно так, як Amyitis.

   Соковита трав'янистість, кислувато-гірко-пряна-солодкувата насиченого смарагдового кольору зелень, яка з часом стане вершково-кремовою.

   Прохолода ранкової роси випаровується і Amyitis огортає оксамитово-деревним теплом.

   Медово-квітково-пряні ознаки шафрану чергуються з кремовою помадністю фіалки. Ледь вловима гірчинка ірису та багато солоно-солодко-деревної мшистоті, яка створює тло композиції.

   Розкішна краса та особлива атмосфера. Не можливо надивитися було на воду озера, як і надихатися тим дзвінким запашним повітрям. Якби можливо було ввібрати в себе силу та непохитність тих Базальтових стовпів, яким по 700 млн. років. А Amyitis Mona di Orio як згадка про чудово проведений день та ароматна пам'ять.

 
   19.03.2019
    Пряність та прозора камфорність швидко розсіюються. На перший план виходить соковита, терпко-кислувата, зі свіжістю весни та насиченістю літа зелень, яка створює для Amyitis Mona di Orio глибоку трав'янисто-зелену палітру зі смарагдовими переливами.

   Свіжоскошена трава, щойно зламана гілочка, розтерте в руці листя, молочний сік на пошкодженому стеблі. На такому зеленому фоні розквітають блідо-фіолетові іриси з тихим гіркувато-солодкувато-трав'янистим вологим ароматом.

   Теплий вершковий нюанс змінюється карамельністю, далі знову терпка мшистість, серед якої помітно суху деревину, а потім кислинка оксамитового на дотик листя фіалок і ледь помітна кремова помадність квіток.

   Не можу сказати, що Amyitis Mona di Orio це ірисова композиція, бо запах квітів тоне в бездонному зеленому морі садів, але й не додати у список ірисових композицій не можу, бо гіркувато-кремовий та солодкувато-пудровий післясмак разом з кремовою помадністю фіалок ще довго мене переслідує.

   14.03.2018
   В списке семи чудес света вторым чудом по счету считаются Висячие сады Семирамиды. Амитис, дочь царя Киоксара, которая выросла среди гор зеленой и плодовитой Мидии, пыльный и шумный Вавилон, расположенный на песчаной равнине, не понравился. Ее муж, вавилонский правитель, Навуходоносор II оказался перед выбором – перенести столицу поближе к родине своей жены или сделать так, чтобы её пребывание в Вавилоне стало более комфортным. Им было принято решение построить висячие сады, которые напоминали бы царице о родине. Где именно они находятся, история умалчивает, а потому существует несколько гипотез.

   Созданное древними мастерами сооружение походило на вечно цветущий зелёный холм, поскольку состояло из четырёх этажей (платформ), которые возвышались друг над другом в форме ступенчатой пирамиды, соединялись между собой широкими лестницами из белых и розовых плит. Описание этого чуда света мы узнали благодаря «Истории» Геродота, который вполне возможно, видел их собственными глазами.(с)

   Про это чудо света можно долго рассказывать и лучше всего посвятить отдельную тему. Я вспомнила об Висячих садах потому что достала парфюм, название которого посвящено  Амитис. И легко догадаться, что речь идет об Amyitis Mona di Orio.

   Кислинка листьев фиалки смешивается с оттенками изумрудной зелени и приобретает терпкость и влажность. Чуть дальше - появляется дымность и густая мшистость, а потом шершавая кора и смолистая древесность, которая медленно приобретает сливочность. Висячие Сады были восхитительны — деревья, кустарники и цветы со всего света росли в шумном и пыльном Вавилоне. Растения расположены были так, как должны были расти в естественной среде: растения низменностей — на нижних террасах, высокогорные — на высших. В Садах были высажены такие деревья как пальма, кипарис, кедр, самшит, чинар, дуб.(с)

   В звенящем прохладном воздухе улавливается прозрачная ментольность.

   Древесность приобретает камфорный и пряный оттенки. Вверх поднимаются влажные и землистые испарения. Навуходоносор приказал своим воинам выкапывать все неизвестные растения, встречавшиеся им во время военных походов, и немедленно доставлять в Вавилон. Не было караванов или судов, которые бы не привозили сюда из дальних стран все новые и новые растения. Так в Вавилоне вырос большой и разнообразный по составу сад-первый ботанический сад на свете.(с)

  Я долго "всматривалась" в эту густую терпко-пряную зелено-древесную ароматную палитру в надежде "увидеть" нежные фиолетовые цветы. Но сегодня сад оказался влажно-холодным, как и погода за окном. Вместо ожидаемой кремово-пудровой нежности зазвучала дивная бальзамичность, укутывая жемчужно-изумрудную зелень смолистой дымностью, сладковато-пряным облаком.

   А вся цветочная нежность и изящество, кремовость и пудровость оказались в ароматной ауре вокруг меня. Когда развеялась смолисто-древесная дымка, распустились цветы с тонким ароматом.

   Там были миниатюрные речки и водопады, на маленьких прудах плавали утки и квакали лягушки, пчелы, бабочки и стрекозы перелетали с цветка на цветок. И в то время, как весь Вавилон изнемогал под палящим солнцем, сады Семирамиды пышно цвели и разрастались, не страдая от зноя и не испытывая недостатка влаги.(с)

 

   Источник: https://galactika.info/semiramida/, https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/visyachie-sady-semiramidy.html

 
   6.04.2017
   Мне часто дарят цветы и не только по торжественных случаях, а и в обыкновенные дни и самые обыкновенные букетики. Это очень приятно и всегда поднимает настроение. Вчера, например, мне подарили букет фиалок сразу две девочки. И подарок такой они сделали именно из-за аромата цветов, как продолжение нашего разговора о запахах.

   Удивительный аромат! Сладко-фруктово-пудровый. Одновременно нежный и яркий. Со временем сладость сменяют кисловато-травянистые и даже древесные оттенки. Это точная копия Bois de Violette Serge Lutens.

   Сегодня фиалки уже не пахнут, к сожалению, но запах их меня преследует. Именно потому я достала Amyitis Mona di Orio.

   Кисло-терпкое изумрудное начало. Влажная мшистость, в которой спрятались маленькие и бледные, но ароматные, сладковато-пудровые цветы фиалки. Эта ароматная зарисовка полностью соответствует моменту, когда сорванные цветы, уже постоявшие в вазе, начинают приобретать кисловато-травянистые оттенки.

   Пряный запах шафрана я, кажется, раньше не замечала, а это уже с самого начала заметно его пикантное звучание.

  Тончайший, интеллигентный голос ириса с легкой горчинкой. Он даже не акварельный, а прозрачный. Изящный, как балерина. Нежный и хрупкий. Свежий и прохладный, как раннее весеннее утро.

   Сегодня мне Amyitis одновременно напоминает запах и моря и леса, но несмотря на это представляю его в фиолетово-лиловом цвете.

 

Hermessence Iris Ukiyoé Hermès

   Весняний дощ запускає метаболізм рослин і у відповідь із почуття вдячності вони виділяють приємний аромат. І цей аромат один талановитий парфумер розміщає у флакон та підписує Iris Ukiyoé. Звісно, любителі таких дощових та чистих ароматів знають про кого йде мова - про неймовірного Jean-Claude Ellena.

   Ніжна кислинка на межі між трав'янистістю та цитрусовістю, трохи водяниста, прохолодна та кришталево чиста, з діамантовим сяйвом.

   Солодкувато-помадна кремовість фіалки та делікатне оксамитове тепло чергується з запахом щойно скошеної трави, борошнистою гірчинкою ірисів, вологою землистістю, а точніше - петрикором, та трохи бетоном.

   Здається і все. Здається, що тихо і майже непомітно. Але цей мінімалізм вражає чуттєвістю, прозорістю відтінків та непомітною присутністю.

   З першим днем весни, парфумерні друзі! Ніжних запахів та ароматів! Гармонійного розкриття та багатогранної палітри.

   8.03.2019
    "Гравюра - це одне з найпопулярніших напрямів образотворчого мистецтва Японії, яке є візитною карткою Країни висхідного сонця. Японські техніки малювання не можна сплутати ні з чим. Вони колоритні, самобутні, неповторні у своєму виконанні і привабливі для вивчення.

   Дуже характерний істинно японський стиль укійо-е – це традиційні гравюри, ксилографія, що зображують міську культуру. Подібні твори можна охарактеризувати, як незвичайне в буденному. Художник бере за основу непримітні деталі, з якими ми стикаємося щодня і приймаємо це як належне. Шукає родзинку в сюжеті і дуже вдало обігрує всі нюанси. Подібні картини заслуговують захоплення, адже яким тонким душевним складом потрібно володіти, щоб з простої і непоказною речі створити складну і багатозначну гравюру."

   Це унікальне явище привертало увагу відомих європейських митців, таких як Ван Гог, Моне, Мане та інші. Дехто був їх поціновувачем, дехто – наприклад, Ван Гог, навіть їх наслідував. А парфумер Jean-Claude Ellena під впливом цього яскравого і одночасно стриманого живопису створив витончену, тендітну та граційну парфумерну композицію в імпресіоністській манері Hermessence Iris Ukiyoé для Hermès.

   На перший погляд аромат здається тихим, простим і нічим не примітним, але чим більше з ним знайомлюся, тим все більше відкриваю нових відтінків та нюансів.

   Волога землистість та кислувато-гіркувато-деревний запах неролі. Ніжна зелень та молоді пагони створюють весняний настрій. Аромат акварельно-натурально-природній, прозорий і чистий, неймовірно симпатичний і милий, романтичний та ніжний.

   Кажуть, що Iris Ukiyoé - це історія про лісові іриси. Шкода, що ніколи не зустрічала саме ці квіти, а ось в композиції запах ірису тихий, гіркувато-трав'янистий, з ледь відчутною солодкуватою борошнистістю.

   Інколи мені здається, що я чи то чую, чи то мариться прохолодний аромат жасмину. З часом Iris Ukiyoé стає помадно-фруктовим, але при цьому, так само залишається прозорим.

   Кульмінацією враження про композицію стали схвальні відгуки моєї приятельки, до якої я прийшла у гості. "Що за божественний запах! Дивовижний!!! Хочу! Знайди мені, будь ласка!" На запитання, що саме подобається, відповіла - дивні білі квіти.

"Зимородок, гвоздика, ірис" Кацусіка Хокусай, 1834 рік, Національний музей східних мистецтв Ґіме

 

   Для мене Hermessence Iris Ukiyoé Hermès - це діамантові прохолодні краплини роси на ніжних ірисових пелюстках, які ввібрали в себе делікатну трав'янисту гірчинку квітів.

   Hermessence Iris Ukiyoé Hermès - це асоціація європейців з японською парфумерією, прозоро-водянистою, тихою, невагомою. Чомусь мені здається, що якби створювали композицію для японської компанії на тему стилю укійо-е, то аромат значно відрізнявся б.