Hiroko Koshino Hiroko Koshino

   26.04.2020

  Розтерте в пальцях листя смородини. Терпкість, мильність, солодкуватість, гірчинка. Кожну характеристику можна розкласти ще на кілька фрагментів. Наприклад, гірчинка трав'яниста, деревна, борошниста, ментольна, бальзамна...

   Одного разу заварила зелений чай, але з'явилася необхідність вийти з квартири. Коли повернулася через 5 хвилин, була здивована, що ще на порозі почула насичений запах чаю, який не має такого яскравого звучання, як, наприклад, кава чи смажені страви. Напевно, у мене розвинулася у мізках здатність розрізняти цей витончений запах. З того часу я вловлюю його навіть, якщо чай був не щойно заварений. То ось цей запах чаю є у Hiroko Koshino Hiroko Koshino.

   Якщо уважно внюхуватися у зап'ястя, то помітно анімалістичний нюанс. Я навіть дуже здивувалася, коли зафіксувала це. Напевно, завдяки наявності уду, хоча інших ознак, на велике щастя, не помічаю. Хоча ні, від уду все ж таки є смолистість та запах вологої деревини. А можливо, це завдяки амбретті, бо її присутність дуже відчутна: солодкувата прохолода з металевим присмаком, яка доповнюється тихою фруктовістю (інколи чути запах груши). Мимоволі на згадку приходить Chanel 18, а вона у мене як камертон на визначення цього рослинного мускусу. 

   Добре знайомий, але стриманий льодяниково-солодкувато-кремовий голос іланг-ілангу.

   Прохолода та зелений нюанс фрезії. Так чітко зрозуміло, як не дивно, що цей зелений відтінок саме квітковий, а не належить траві, чи листю, чи лугу. Хоча і ознаки свіжоскошеної трави теж є.

   Для Hiroko Koshino є ще одна характерна риса - кремово-вершкова зелень. Точно такий запах сьогодні помітила вранці в парку, саме він і надихнув дістати ці парфуми.

   Ще один зелений нюанс - це запах листя конвалій. Галявину з пролісками я вмилувала цієї весни, от би ще розшукати місце з конваліями.

   Ця кремова-вершковість, на яку постійно відволікаюсь, думаю завдяки квітці лотосу. Про її дивовижний аромат я якось вже згадувала. Завжди дістаю свою пробірку з рідиною для порівняння так це зробила і сьогодні.

   А ось різкуватий зелений, який уявляю саме оливковим, створюють сирі землисті пачулі. Далі деревно-зелена гірчинка, ніби здерли тонку кору з юної гілки, що крім запаху додає композиції ще й і смутку.

   Ще багато витончених нюансів у звучанні я помітила впродовж дня, але вже не записувала, лише подумки фіксувала. Ніби рибалка, що ловить рибу, цілує та відпускає у воду. Як же ж добре, що колись я знайшла майже не відомий Hiroko Koshino Hiroko Koshino у дивному червоно-коричневому флаконі у формі морського камінця у темному кутку маленького магазину. Він так полюбився і моєму чоловіку, що прийшлося розшукати ще один флакон. Саме тому, що флакони не прозорі, я використала їх для дизайну ванної кімнати і щоразу милуюся, споглядаючи на форму та пригадуючи зелено-квітковий аромат.

   13.03.2018

   Еще один аромат с полки мужа. Hiroko Koshino Hiroko Koshino - один из его любимых и моих тоже. Мы использовали первый флакон очень быстро и какое счастье, что "утолили жажду" и сейчас растягиваем удовольствие. И когда хочется чего-то особенного, я достаю его. "О! А чего это ты мой парфюм взяла?" - спросил муж, увидев на столе флакон.

   Флакон тоже очень интересный. Спокойно может стоять для украшения интерьера. Насыщенного красно-коричневого цвета, с черными элементами и золотыми надписями, напоминающий то ли камушек, то ли деревянную шкатулку.

   Hiroko Koshino - одноименный бренд от японского дизайнера Хироко Кошино. В 2005 году вышел в свет первый и пока единственный аромат - Hiroko Koshino Hiroko Koshino.

   В красно-коричневом флаконе совсем неогненная ароматная композиция. Спокойная, прохладная, медитативная, уравновешенная зелено-древесно-цветочная история. Не в стиле акварельных японских ароматов, но и не насыщенная громкими голосами и яркой палитрой.

   Зелень с присущей ей терпкостью, сочностью, кислинкой и горчинкой, а еще с особенной сливочностью. Прохладный, фруктово-сладковатый, чуть металлический аромат амбретты.

   У меня есть пробирка с экстрактом лотоса. Совсем недавно доставала ее, чтобы показать Рите этот необычный сливочно-цветочно-кремовый аромат. И вот сегодня в Hiroko Koshino я улавливаю его оттенки.

   Спокойное развитие взбадривает неожиданно появившаяся влажность, терпкость и сочность только что срезанного стебля и молочко, которое растение сразу выделяет.

   Прелый нюанс смолистых бархатных пачули чередуется с мыльностью.

   Роза мне показалась с кислым необычным ароматом и еле уловимой помадностью. Рядом - прохладная красота фрезии с древесным тоном.

   Соленая влажность - то ли капельки пота, то ли морской пены.

   Запах терпкого чая дополнен экзотическим цветочным нюансом, кисло-сладким тихим ягодно-фруктовым оттенком и еле уловимой ментольностью.

   В воздухе - дымность сладко-пряного ладана.Сухая сладковатая древесность и бальзамичность. Среди этих древесных оттенков хорошо выделяется агар со своей богатейшей палитрой.

   Хочется соответствовать аромату - быть уравновешенной, сдержанной, но при этом выразительной, и мудрой.

   17.08.2014

   Древесно - зеленое начало. Горечь скошенной травы. Мне очень нравится этот аромат на муже, что вдохновило надеть и на себя. Терпкость молодого листа смородины, аромат некрепкого чая. Цветочные оттенки нежные, но выделить не могу отдельные цветы. Одновременно слышу сливочность и одеколонистость.

   Аромат часто садится по разному. Иногда бывает неуловимым, не поддающимся описанию, а иногда раскладывается по полочкам. Иногда бывает холодным, иногда прозрачно - нежным. На муже - древесно - зелено - ладанно - сладковатый. Никогда не слышала определенных цветов : ни розу, ни жасмин, ни иланг. Все так мастерски переплетено, что тяжело выделять конкретные компоненты, хотя всего много. Аромат сложный и множество оттенков.

   На зелено - древесном фоне появилась дымность, которая быстро сменяется терпкостью, то вдруг мыльностью.

   Суть аромата ( для меня) : душевное равновесие, гармония, баланс чувств, спокойное течение мыслей.

   Горько - землистые пачули с оттенком прелых листьев. Легкая бальзамичность.

   Много влажной древесины с зелеными тонами, с терпкостью, но уда не слышу. Еще через время появился и уд, не медицинский, приятно - дымный.

   Стойкость отличная даже в жару. Красивый шлейф. Аромат никого не придушит и не будет навязчивым. Чем больше носишь, тем больше начинаешь понимать его красоту. Но на муже он мне больше всего нравится.

 

 

Amyitis Mona di Orio

   Кислинка листя фіалки з весняною свіжістю, сонячною бадьорістю та життєстверджуючою радістю. І хоча цьогорічна весна кілька раз стратила, все ж її відчуття не здатні притупити ні морозний вітер, ні сніг 23 березня.

   Зелена терпкість зрізаних стебел з ознаками ревеню, гіркотою шкірки бергамоту, щойно скошеною травою та навіть, як не дивно, тюльпанами. Мені Amyitis Mona di Orio завжди асоціювався зі смарагдовим кольором, і ось ці чотири дні, які ношу парфуми, я ще більше поринула у його безодню, і здається, вибратися не вдасться.

   Далі вся ця зелена компанія Amyitis задимлюється, загущується та вже звучить тягучо вершково-пряною деревиною.

   Солоність та карамельність амбри, а часом навіть натяк на анімалістичність.

   Непомітно прохолоду Amyitis змінює тепло. Спочатку навіть не вдається усвідомити, що саме не так стало з ароматом. Лише згодом помічаю тиху солодкувату бальзамність.

   Квіткове серце на тлі смолисто-кремового опопонаксу виглядає тендітним та полохливим. Милуватися ним краще на відстані, у шлейфі. Та витреноване терпіння та уважність - і я насолоджуюся кремово-помадною тілесністю фіалки, яка видається неймовірно чуттєвою, та гірко-борошнисто-солодкуватим голосом ірису блідого фіолетового кольору.

   Ще через якийсь час Amyitis став повністю деревним, але таким особливим, вершково-кремовим, огортаючим моховою оксамитовістю та викликаючим нестримне бажання відправитися у лісові хащі.

   17.05.2020
    Сьогодні я довго не могла визначитися з парфумерним гардеробом. Конкретного бажання не було, спроба прив'язати до якоїсь визначної дати провалилася. Довго розглядала пляшки, які дивилися чомусь байдуже і навіть не подали жодного запашного натяку. Якщо чесно, не люблю такий стан...

   Одна ідея виникла несподівано, а як потім вияснилося, неймовірне потрапляння у ціль. У нас запланована поїздка у місце, яке колись носило поетичну назву Янова Долина. Саме там знаходиться одне із природних чудес України - геологічний заказник Базальтові стовпи.

   А у моїй колекції є аромат, який присвячений одному із Семи чудес світу: Висячим садам Семіраміди і парфумер Mona di Orio назвала його Amyitis на честь дружини вавілонського правителя, для якої і створили вічно квітучий зелений рай.

   Хоча краса Висячих садів Семіраміди, яку я з величезним задоволенням розглядаю на картинках, та Янової Долини різні, та енергія їх, яскравість вражень та сила емоцій перекликаються.

   Здавалося, що і повітря біля озера зі смарагдовою водою в оточенні величних сосен пахне точно так, як Amyitis.

   Соковита трав'янистість, кислувато-гірко-пряна-солодкувата насиченого смарагдового кольору зелень, яка з часом стане вершково-кремовою.

   Прохолода ранкової роси випаровується і Amyitis огортає оксамитово-деревним теплом.

   Медово-квітково-пряні ознаки шафрану чергуються з кремовою помадністю фіалки. Ледь вловима гірчинка ірису та багато солоно-солодко-деревної мшистоті, яка створює тло композиції.

   Розкішна краса та особлива атмосфера. Не можливо надивитися було на воду озера, як і надихатися тим дзвінким запашним повітрям. Якби можливо було ввібрати в себе силу та непохитність тих Базальтових стовпів, яким по 700 млн. років. А Amyitis Mona di Orio як згадка про чудово проведений день та ароматна пам'ять.

 
   19.03.2019
    Пряність та прозора камфорність швидко розсіюються. На перший план виходить соковита, терпко-кислувата, зі свіжістю весни та насиченістю літа зелень, яка створює для Amyitis Mona di Orio глибоку трав'янисто-зелену палітру зі смарагдовими переливами.

   Свіжоскошена трава, щойно зламана гілочка, розтерте в руці листя, молочний сік на пошкодженому стеблі. На такому зеленому фоні розквітають блідо-фіолетові іриси з тихим гіркувато-солодкувато-трав'янистим вологим ароматом.

   Теплий вершковий нюанс змінюється карамельністю, далі знову терпка мшистість, серед якої помітно суху деревину, а потім кислинка оксамитового на дотик листя фіалок і ледь помітна кремова помадність квіток.

   Не можу сказати, що Amyitis Mona di Orio це ірисова композиція, бо запах квітів тоне в бездонному зеленому морі садів, але й не додати у список ірисових композицій не можу, бо гіркувато-кремовий та солодкувато-пудровий післясмак разом з кремовою помадністю фіалок ще довго мене переслідує.

   14.03.2018
   В списке семи чудес света вторым чудом по счету считаются Висячие сады Семирамиды. Амитис, дочь царя Киоксара, которая выросла среди гор зеленой и плодовитой Мидии, пыльный и шумный Вавилон, расположенный на песчаной равнине, не понравился. Ее муж, вавилонский правитель, Навуходоносор II оказался перед выбором – перенести столицу поближе к родине своей жены или сделать так, чтобы её пребывание в Вавилоне стало более комфортным. Им было принято решение построить висячие сады, которые напоминали бы царице о родине. Где именно они находятся, история умалчивает, а потому существует несколько гипотез.

   Созданное древними мастерами сооружение походило на вечно цветущий зелёный холм, поскольку состояло из четырёх этажей (платформ), которые возвышались друг над другом в форме ступенчатой пирамиды, соединялись между собой широкими лестницами из белых и розовых плит. Описание этого чуда света мы узнали благодаря «Истории» Геродота, который вполне возможно, видел их собственными глазами.(с)

   Про это чудо света можно долго рассказывать и лучше всего посвятить отдельную тему. Я вспомнила об Висячих садах потому что достала парфюм, название которого посвящено  Амитис. И легко догадаться, что речь идет об Amyitis Mona di Orio.

   Кислинка листьев фиалки смешивается с оттенками изумрудной зелени и приобретает терпкость и влажность. Чуть дальше - появляется дымность и густая мшистость, а потом шершавая кора и смолистая древесность, которая медленно приобретает сливочность. Висячие Сады были восхитительны — деревья, кустарники и цветы со всего света росли в шумном и пыльном Вавилоне. Растения расположены были так, как должны были расти в естественной среде: растения низменностей — на нижних террасах, высокогорные — на высших. В Садах были высажены такие деревья как пальма, кипарис, кедр, самшит, чинар, дуб.(с)

   В звенящем прохладном воздухе улавливается прозрачная ментольность.

   Древесность приобретает камфорный и пряный оттенки. Вверх поднимаются влажные и землистые испарения. Навуходоносор приказал своим воинам выкапывать все неизвестные растения, встречавшиеся им во время военных походов, и немедленно доставлять в Вавилон. Не было караванов или судов, которые бы не привозили сюда из дальних стран все новые и новые растения. Так в Вавилоне вырос большой и разнообразный по составу сад-первый ботанический сад на свете.(с)

  Я долго "всматривалась" в эту густую терпко-пряную зелено-древесную ароматную палитру в надежде "увидеть" нежные фиолетовые цветы. Но сегодня сад оказался влажно-холодным, как и погода за окном. Вместо ожидаемой кремово-пудровой нежности зазвучала дивная бальзамичность, укутывая жемчужно-изумрудную зелень смолистой дымностью, сладковато-пряным облаком.

   А вся цветочная нежность и изящество, кремовость и пудровость оказались в ароматной ауре вокруг меня. Когда развеялась смолисто-древесная дымка, распустились цветы с тонким ароматом.

   Там были миниатюрные речки и водопады, на маленьких прудах плавали утки и квакали лягушки, пчелы, бабочки и стрекозы перелетали с цветка на цветок. И в то время, как весь Вавилон изнемогал под палящим солнцем, сады Семирамиды пышно цвели и разрастались, не страдая от зноя и не испытывая недостатка влаги.(с)

 

   Источник: https://galactika.info/semiramida/, https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/visyachie-sady-semiramidy.html

 
   6.04.2017
   Мне часто дарят цветы и не только по торжественных случаях, а и в обыкновенные дни и самые обыкновенные букетики. Это очень приятно и всегда поднимает настроение. Вчера, например, мне подарили букет фиалок сразу две девочки. И подарок такой они сделали именно из-за аромата цветов, как продолжение нашего разговора о запахах.

   Удивительный аромат! Сладко-фруктово-пудровый. Одновременно нежный и яркий. Со временем сладость сменяют кисловато-травянистые и даже древесные оттенки. Это точная копия Bois de Violette Serge Lutens.

   Сегодня фиалки уже не пахнут, к сожалению, но запах их меня преследует. Именно потому я достала Amyitis Mona di Orio.

   Кисло-терпкое изумрудное начало. Влажная мшистость, в которой спрятались маленькие и бледные, но ароматные, сладковато-пудровые цветы фиалки. Эта ароматная зарисовка полностью соответствует моменту, когда сорванные цветы, уже постоявшие в вазе, начинают приобретать кисловато-травянистые оттенки.

   Пряный запах шафрана я, кажется, раньше не замечала, а это уже с самого начала заметно его пикантное звучание.

  Тончайший, интеллигентный голос ириса с легкой горчинкой. Он даже не акварельный, а прозрачный. Изящный, как балерина. Нежный и хрупкий. Свежий и прохладный, как раннее весеннее утро.

   Сегодня мне Amyitis одновременно напоминает запах и моря и леса, но несмотря на это представляю его в фиолетово-лиловом цвете.