Amyitis Mona di Orio
Зелена терпкість зрізаних стебел з ознаками ревеню, гіркотою шкірки бергамоту, щойно скошеною травою та навіть, як не дивно, тюльпанами. Мені Amyitis Mona di Orio завжди асоціювався зі смарагдовим кольором, і ось ці чотири дні, які ношу парфуми, я ще більше поринула у його безодню, і здається, вибратися не вдасться.
Далі вся ця зелена компанія Amyitis задимлюється, загущується та вже звучить тягучо вершково-пряною деревиною.
Солоність та карамельність амбри, а часом навіть натяк на анімалістичність.
Непомітно прохолоду Amyitis змінює тепло. Спочатку навіть не вдається усвідомити, що саме не так стало з ароматом. Лише згодом помічаю тиху солодкувату бальзамність.
Квіткове серце на тлі смолисто-кремового опопонаксу виглядає тендітним та полохливим. Милуватися ним краще на відстані, у шлейфі. Та витреноване терпіння та уважність - і я насолоджуюся кремово-помадною тілесністю фіалки, яка видається неймовірно чуттєвою, та гірко-борошнисто-солодкуватим голосом ірису блідого фіолетового кольору.
Ще через якийсь час Amyitis став повністю деревним, але таким особливим, вершково-кремовим, огортаючим моховою оксамитовістю та викликаючим нестримне бажання відправитися у лісові хащі.
17.05.2020
Сьогодні я довго не могла визначитися з парфумерним гардеробом. Конкретного бажання не було, спроба прив'язати до якоїсь визначної дати провалилася. Довго розглядала пляшки, які дивилися чомусь байдуже і навіть не подали жодного запашного натяку. Якщо чесно, не люблю такий стан...
Одна ідея виникла несподівано, а як потім вияснилося, неймовірне потрапляння у ціль. У нас запланована поїздка у місце, яке колись носило поетичну назву Янова Долина. Саме там знаходиться одне із природних чудес України - геологічний заказник Базальтові стовпи.
А у моїй колекції є аромат, який присвячений одному із Семи чудес світу: Висячим садам Семіраміди і парфумер Mona di Orio назвала його Amyitis на честь дружини вавілонського правителя, для якої і створили вічно квітучий зелений рай.
Хоча краса Висячих садів Семіраміди, яку я з величезним задоволенням розглядаю на картинках, та Янової Долини різні, та енергія їх, яскравість вражень та сила емоцій перекликаються.
Здавалося, що і повітря біля озера зі смарагдовою водою в оточенні величних сосен пахне точно так, як Amyitis.
Соковита трав'янистість, кислувато-гірко-пряна-солодкувата насиченого смарагдового кольору зелень, яка з часом стане вершково-кремовою.
Прохолода ранкової роси випаровується і Amyitis огортає оксамитово-деревним теплом.
Медово-квітково-пряні ознаки шафрану чергуються з кремовою помадністю фіалки. Ледь вловима гірчинка ірису та багато солоно-солодко-деревної мшистоті, яка створює тло композиції.
Розкішна краса та особлива атмосфера. Не можливо надивитися було на воду озера, як і надихатися тим дзвінким запашним повітрям. Якби можливо було ввібрати в себе силу та непохитність тих Базальтових стовпів, яким по 700 млн. років. А Amyitis Mona di Orio як згадка про чудово проведений день та ароматна пам'ять.
19.03.2019
Пряність та прозора камфорність швидко розсіюються. На перший план виходить соковита, терпко-кислувата, зі свіжістю весни та насиченістю літа зелень, яка створює для Amyitis Mona di Orio глибоку трав'янисто-зелену палітру зі смарагдовими переливами.
Свіжоскошена трава, щойно зламана гілочка, розтерте в руці листя, молочний сік на пошкодженому стеблі. На такому зеленому фоні розквітають блідо-фіолетові іриси з тихим гіркувато-солодкувато-трав'янистим вологим ароматом.
Теплий вершковий нюанс змінюється карамельністю, далі знову терпка мшистість, серед якої помітно суху деревину, а потім кислинка оксамитового на дотик листя фіалок і ледь помітна кремова помадність квіток.
Не можу сказати, що Amyitis Mona di Orio це ірисова композиція, бо запах квітів тоне в бездонному зеленому морі садів, але й не додати у список ірисових композицій не можу, бо гіркувато-кремовий та солодкувато-пудровий післясмак разом з кремовою помадністю фіалок ще довго мене переслідує.
14.03.2018
В списке семи чудес света вторым чудом по счету считаются Висячие сады Семирамиды. Амитис, дочь царя Киоксара, которая выросла среди гор зеленой и плодовитой Мидии, пыльный и шумный Вавилон, расположенный на песчаной равнине, не понравился. Ее муж, вавилонский правитель, Навуходоносор II оказался перед выбором – перенести столицу поближе к родине своей жены или сделать так, чтобы её пребывание в Вавилоне стало более комфортным. Им было принято решение построить висячие сады, которые напоминали бы царице о родине. Где именно они находятся, история умалчивает, а потому существует несколько гипотез.
Созданное древними мастерами сооружение походило на вечно цветущий зелёный холм, поскольку состояло из четырёх этажей (платформ), которые возвышались друг над другом в форме ступенчатой пирамиды, соединялись между собой широкими лестницами из белых и розовых плит. Описание этого чуда света мы узнали благодаря «Истории» Геродота, который вполне возможно, видел их собственными глазами.(с)
Про это чудо света можно долго рассказывать и лучше всего посвятить отдельную тему. Я вспомнила об Висячих садах потому что достала парфюм, название которого посвящено Амитис. И легко догадаться, что речь идет об Amyitis Mona di Orio.
Кислинка листьев фиалки смешивается с оттенками изумрудной зелени и приобретает терпкость и влажность. Чуть дальше - появляется дымность и густая мшистость, а потом шершавая кора и смолистая древесность, которая медленно приобретает сливочность. Висячие Сады были восхитительны — деревья, кустарники и цветы со всего света росли в шумном и пыльном Вавилоне. Растения расположены были так, как должны были расти в естественной среде: растения низменностей — на нижних террасах, высокогорные — на высших. В Садах были высажены такие деревья как пальма, кипарис, кедр, самшит, чинар, дуб.(с)
В звенящем прохладном воздухе улавливается прозрачная ментольность.
Древесность приобретает камфорный и пряный оттенки. Вверх поднимаются влажные и землистые испарения. Навуходоносор приказал своим воинам выкапывать все неизвестные растения, встречавшиеся им во время военных походов, и немедленно доставлять в Вавилон. Не было караванов или судов, которые бы не привозили сюда из дальних стран все новые и новые растения. Так в Вавилоне вырос большой и разнообразный по составу сад-первый ботанический сад на свете.(с)
Я долго "всматривалась" в эту густую терпко-пряную зелено-древесную ароматную палитру в надежде "увидеть" нежные фиолетовые цветы. Но сегодня сад оказался влажно-холодным, как и погода за окном. Вместо ожидаемой кремово-пудровой нежности зазвучала дивная бальзамичность, укутывая жемчужно-изумрудную зелень смолистой дымностью, сладковато-пряным облаком.
А вся цветочная нежность и изящество, кремовость и пудровость оказались в ароматной ауре вокруг меня. Когда развеялась смолисто-древесная дымка, распустились цветы с тонким ароматом.
Там были миниатюрные речки и водопады, на маленьких прудах плавали утки и квакали лягушки, пчелы, бабочки и стрекозы перелетали с цветка на цветок. И в то время, как весь Вавилон изнемогал под палящим солнцем, сады Семирамиды пышно цвели и разрастались, не страдая от зноя и не испытывая недостатка влаги.(с)
Источник: https://galactika.info/semiramida/, https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/visyachie-sady-semiramidy.html
6.04.2017
Мне часто дарят цветы и не только по торжественных случаях, а и в обыкновенные дни и самые обыкновенные букетики. Это очень приятно и всегда поднимает настроение. Вчера, например, мне подарили букет фиалок сразу две девочки. И подарок такой они сделали именно из-за аромата цветов, как продолжение нашего разговора о запахах.
Удивительный аромат! Сладко-фруктово-пудровый. Одновременно нежный и яркий. Со временем сладость сменяют кисловато-травянистые и даже древесные оттенки. Это точная копия Bois de Violette Serge Lutens.
Сегодня фиалки уже не пахнут, к сожалению, но запах их меня преследует. Именно потому я достала Amyitis Mona di Orio.
Кисло-терпкое изумрудное начало. Влажная мшистость, в которой спрятались маленькие и бледные, но ароматные, сладковато-пудровые цветы фиалки. Эта ароматная зарисовка полностью соответствует моменту, когда сорванные цветы, уже постоявшие в вазе, начинают приобретать кисловато-травянистые оттенки.
Пряный запах шафрана я, кажется, раньше не замечала, а это уже с самого начала заметно его пикантное звучание.
Тончайший, интеллигентный голос ириса с легкой горчинкой. Он даже не акварельный, а прозрачный. Изящный, как балерина. Нежный и хрупкий. Свежий и прохладный, как раннее весеннее утро.
Сегодня мне Amyitis одновременно напоминает запах и моря и леса, но несмотря на это представляю его в фиолетово-лиловом цвете.
