Sables Annick Goutal

   Одного вихідного дня ми вирішили з чоловіком відправитися на фестиваль байкерів, який проходив на базі відпочинку у лісі. Не те щоб ми цікавилися брутальною естетикою, швидше, щоб додати колориту. Та потрапивши у відповідне середовище у першій половині дня, а фестиваливали учасники вже два дні і три ночі, ми зробили висновок, що найцікавіше все ж спостерігати збоку за чисельною колоною на трасі, яка проноситься на шаленій швидкості під ревучі звуки байків. Тому ми залишили компанію людей, об'єднаних любов'ю до свободи, швидкості, шкіряного одягу, татуювання та міцного алкоголю, відійшовши всього на 200 метрів у сторону.

   Уподобаавши затише місце, ми ліниво відпочивали та не отримавши очікуваної колоритної дози вражень, все більше відчувалося розчарування. Щоб хоч якось прикрасити перебування, я вирішила зібрати букет квітів і мій погляд зупинився на жовтогарячих плямах безсмертників.

   Внюхавшись у букет, здивувалася, хоча це не перше знайомство з рослиною, який багатий та цікавий аромат простої на вигляд квітки. І уважне "розглядання" аромату повністю компенсувало те невиправдане очікування. Я поринула у світ ароматів та запахів, у якому не буває нудно. Пригадався улюблений Sables Annick Goutal і слідом здивування та запитання: чому ж я не ношу таку красу?

    Висушені квіти, які з часом розкрили ще більше свої сухі пелюстки, абсолютно не змінили свій яскравий колір. Запах втратив ту солодку медовість та фруктово-квітковий відтінок, але все ж до цього часу виразно нагадує запашне сіно та має у своїй ольфакторній палітрі пряну трав'янистість.

   І щоранку, милуючись сонячним букетом, я з дня на день відкладала дістати із коробки аромат, який пахне безсмертниками. Та ось сьогодні саме його день - день Sables Annick Goutal.

   Чудовий аромат!!! Солодко-медовий, з гірчинкою, сухою пильністю, духмяністю сіна та фруктовістю реалістичний запах безсмертника.

   Ще більш солодкий аромат кориці, у якому також присутні бальзамність та лікерність. Взагалі, помітно ознаки алкоголю, які додають окрім тепла ще й драйву.

   Димний запах чаю та масні розводи на поверхні напою. Камфорність перцю. Дивна квітковість.

   Шоколадно-карамельна амбру чітко чути як на шкірі, так і в повітрі. Далі помадність, прикопчена ванільність, гірко-пряна борошнистість. Запах пачулі від пріло-землистих відтінків до смолисто-шоколадних.

   Чудові враження!!! Аромат про цьогорічне спекотне літо та безсмертники. Як згадка про той день, коли ми з чоловіком вирішили відправитися на фестиваль байкерів. До слова, Sables буде пасувати і якомусь любителю байків, у шкіряному одязі і з алкогольним шлейфом. Ще й поліпшить образ, додавши гірко-шоколадно-амбрового флеру.

   12.01.2018
   

   Сладко-пряный медовый бессмертник, хорошо высушенный и освещенный солнцем. Его аромат теплый, шершавый, пыльный, густой и насыщенный. Сладко-бальзамичный запах корицы органично дополняет звучание бессмертника. Их симбиоз - прекрасное звучание сухих трав, приправленных сливочной карамелью и присыпанных пряной коричной пудрой.

   От горечи полыни замирает дыхание. Глоток свежего воздуха и хочется опять ощутить эту горько-камфорную терпкость, а ее уже нет. Шоколадно-карамельная волна накрывает с головой. Толстый слой чего-то сухого, колючего и такого душистого. Мелкий песок вперемешку с высохшими мелкими соцветиями. Иногда появляется оттенок прелого сена и рядом - обжигающий глоток коньяка. Алкогольный нюанс постоянно мерещится. Он не такой явный, чтобы уверенно говорить, но отпустить эту мысль не получается.

   Невесомая пряность перца и тягучая густая карамельная амбра с соленым привкусом, которая звучит дольше всего. Незаметный плавный переход и вместо солнечно-желтой поляны на растресканной, изнывающей от зноя почвы представляю мелкий песок, омываемый соленой морской пеной.

   Sables Annick Goutal - многослойный и многогранный аромат. Его смог бы нарисовать Сальвадор Дали или другой художник-абстракционист. Одновременно звучит столько голосов, что последовательно передать впечатления не получается. И ничего бы не забыть! Неуловимая ментольность, дымные сухофрукты, горелое дерево, сладкая ваниль, немного анималистичности и ветер, который присутствует постоянно, неустанно перемещаясь в новое пространство.

Постоянство памяти. Сальвадор Дали. 1931

  

   Sables - харизматичный, эмоциональный и запоминающийся.

   Sables - золотисто-солнечный аромат, такой, как и цвет бессмертника. Научное название этого растения - гелихризиум, которое так и пререводится "золотое солнце", а за то, что сохраняет этот цвет долго, в народе его назвали бессмертником. Sables в переводе значит пески. Да, название полностью соответствует содержанию, но мне почему-то хочется назвать композицию "Бессмертник"."Прославится тот, кто совьет себе венок из бессмертника и окропит его миррой из сосуда золотого самородка"(с).

"Укрытие" Владимир Куш

 

 

   

 

Amyitis Mona di Orio

   Кислинка листя фіалки з весняною свіжістю, сонячною бадьорістю та життєстверджуючою радістю. І хоча цьогорічна весна кілька раз стратила, все ж її відчуття не здатні притупити ні морозний вітер, ні сніг 23 березня.

   Зелена терпкість зрізаних стебел з ознаками ревеню, гіркотою шкірки бергамоту, щойно скошеною травою та навіть, як не дивно, тюльпанами. Мені Amyitis Mona di Orio завжди асоціювався зі смарагдовим кольором, і ось ці чотири дні, які ношу парфуми, я ще більше поринула у його безодню, і здається, вибратися не вдасться.

   Далі вся ця зелена компанія Amyitis задимлюється, загущується та вже звучить тягучо вершково-пряною деревиною.

   Солоність та карамельність амбри, а часом навіть натяк на анімалістичність.

   Непомітно прохолоду Amyitis змінює тепло. Спочатку навіть не вдається усвідомити, що саме не так стало з ароматом. Лише згодом помічаю тиху солодкувату бальзамність.

   Квіткове серце на тлі смолисто-кремового опопонаксу виглядає тендітним та полохливим. Милуватися ним краще на відстані, у шлейфі. Та витреноване терпіння та уважність - і я насолоджуюся кремово-помадною тілесністю фіалки, яка видається неймовірно чуттєвою, та гірко-борошнисто-солодкуватим голосом ірису блідого фіолетового кольору.

   Ще через якийсь час Amyitis став повністю деревним, але таким особливим, вершково-кремовим, огортаючим моховою оксамитовістю та викликаючим нестримне бажання відправитися у лісові хащі.

   17.05.2020
    Сьогодні я довго не могла визначитися з парфумерним гардеробом. Конкретного бажання не було, спроба прив'язати до якоїсь визначної дати провалилася. Довго розглядала пляшки, які дивилися чомусь байдуже і навіть не подали жодного запашного натяку. Якщо чесно, не люблю такий стан...

   Одна ідея виникла несподівано, а як потім вияснилося, неймовірне потрапляння у ціль. У нас запланована поїздка у місце, яке колись носило поетичну назву Янова Долина. Саме там знаходиться одне із природних чудес України - геологічний заказник Базальтові стовпи.

   А у моїй колекції є аромат, який присвячений одному із Семи чудес світу: Висячим садам Семіраміди і парфумер Mona di Orio назвала його Amyitis на честь дружини вавілонського правителя, для якої і створили вічно квітучий зелений рай.

   Хоча краса Висячих садів Семіраміди, яку я з величезним задоволенням розглядаю на картинках, та Янової Долини різні, та енергія їх, яскравість вражень та сила емоцій перекликаються.

   Здавалося, що і повітря біля озера зі смарагдовою водою в оточенні величних сосен пахне точно так, як Amyitis.

   Соковита трав'янистість, кислувато-гірко-пряна-солодкувата насиченого смарагдового кольору зелень, яка з часом стане вершково-кремовою.

   Прохолода ранкової роси випаровується і Amyitis огортає оксамитово-деревним теплом.

   Медово-квітково-пряні ознаки шафрану чергуються з кремовою помадністю фіалки. Ледь вловима гірчинка ірису та багато солоно-солодко-деревної мшистоті, яка створює тло композиції.

   Розкішна краса та особлива атмосфера. Не можливо надивитися було на воду озера, як і надихатися тим дзвінким запашним повітрям. Якби можливо було ввібрати в себе силу та непохитність тих Базальтових стовпів, яким по 700 млн. років. А Amyitis Mona di Orio як згадка про чудово проведений день та ароматна пам'ять.

 
   19.03.2019
    Пряність та прозора камфорність швидко розсіюються. На перший план виходить соковита, терпко-кислувата, зі свіжістю весни та насиченістю літа зелень, яка створює для Amyitis Mona di Orio глибоку трав'янисто-зелену палітру зі смарагдовими переливами.

   Свіжоскошена трава, щойно зламана гілочка, розтерте в руці листя, молочний сік на пошкодженому стеблі. На такому зеленому фоні розквітають блідо-фіолетові іриси з тихим гіркувато-солодкувато-трав'янистим вологим ароматом.

   Теплий вершковий нюанс змінюється карамельністю, далі знову терпка мшистість, серед якої помітно суху деревину, а потім кислинка оксамитового на дотик листя фіалок і ледь помітна кремова помадність квіток.

   Не можу сказати, що Amyitis Mona di Orio це ірисова композиція, бо запах квітів тоне в бездонному зеленому морі садів, але й не додати у список ірисових композицій не можу, бо гіркувато-кремовий та солодкувато-пудровий післясмак разом з кремовою помадністю фіалок ще довго мене переслідує.

   14.03.2018
   В списке семи чудес света вторым чудом по счету считаются Висячие сады Семирамиды. Амитис, дочь царя Киоксара, которая выросла среди гор зеленой и плодовитой Мидии, пыльный и шумный Вавилон, расположенный на песчаной равнине, не понравился. Ее муж, вавилонский правитель, Навуходоносор II оказался перед выбором – перенести столицу поближе к родине своей жены или сделать так, чтобы её пребывание в Вавилоне стало более комфортным. Им было принято решение построить висячие сады, которые напоминали бы царице о родине. Где именно они находятся, история умалчивает, а потому существует несколько гипотез.

   Созданное древними мастерами сооружение походило на вечно цветущий зелёный холм, поскольку состояло из четырёх этажей (платформ), которые возвышались друг над другом в форме ступенчатой пирамиды, соединялись между собой широкими лестницами из белых и розовых плит. Описание этого чуда света мы узнали благодаря «Истории» Геродота, который вполне возможно, видел их собственными глазами.(с)

   Про это чудо света можно долго рассказывать и лучше всего посвятить отдельную тему. Я вспомнила об Висячих садах потому что достала парфюм, название которого посвящено  Амитис. И легко догадаться, что речь идет об Amyitis Mona di Orio.

   Кислинка листьев фиалки смешивается с оттенками изумрудной зелени и приобретает терпкость и влажность. Чуть дальше - появляется дымность и густая мшистость, а потом шершавая кора и смолистая древесность, которая медленно приобретает сливочность. Висячие Сады были восхитительны — деревья, кустарники и цветы со всего света росли в шумном и пыльном Вавилоне. Растения расположены были так, как должны были расти в естественной среде: растения низменностей — на нижних террасах, высокогорные — на высших. В Садах были высажены такие деревья как пальма, кипарис, кедр, самшит, чинар, дуб.(с)

   В звенящем прохладном воздухе улавливается прозрачная ментольность.

   Древесность приобретает камфорный и пряный оттенки. Вверх поднимаются влажные и землистые испарения. Навуходоносор приказал своим воинам выкапывать все неизвестные растения, встречавшиеся им во время военных походов, и немедленно доставлять в Вавилон. Не было караванов или судов, которые бы не привозили сюда из дальних стран все новые и новые растения. Так в Вавилоне вырос большой и разнообразный по составу сад-первый ботанический сад на свете.(с)

  Я долго "всматривалась" в эту густую терпко-пряную зелено-древесную ароматную палитру в надежде "увидеть" нежные фиолетовые цветы. Но сегодня сад оказался влажно-холодным, как и погода за окном. Вместо ожидаемой кремово-пудровой нежности зазвучала дивная бальзамичность, укутывая жемчужно-изумрудную зелень смолистой дымностью, сладковато-пряным облаком.

   А вся цветочная нежность и изящество, кремовость и пудровость оказались в ароматной ауре вокруг меня. Когда развеялась смолисто-древесная дымка, распустились цветы с тонким ароматом.

   Там были миниатюрные речки и водопады, на маленьких прудах плавали утки и квакали лягушки, пчелы, бабочки и стрекозы перелетали с цветка на цветок. И в то время, как весь Вавилон изнемогал под палящим солнцем, сады Семирамиды пышно цвели и разрастались, не страдая от зноя и не испытывая недостатка влаги.(с)

 

   Источник: https://galactika.info/semiramida/, https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/visyachie-sady-semiramidy.html

 
   6.04.2017
   Мне часто дарят цветы и не только по торжественных случаях, а и в обыкновенные дни и самые обыкновенные букетики. Это очень приятно и всегда поднимает настроение. Вчера, например, мне подарили букет фиалок сразу две девочки. И подарок такой они сделали именно из-за аромата цветов, как продолжение нашего разговора о запахах.

   Удивительный аромат! Сладко-фруктово-пудровый. Одновременно нежный и яркий. Со временем сладость сменяют кисловато-травянистые и даже древесные оттенки. Это точная копия Bois de Violette Serge Lutens.

   Сегодня фиалки уже не пахнут, к сожалению, но запах их меня преследует. Именно потому я достала Amyitis Mona di Orio.

   Кисло-терпкое изумрудное начало. Влажная мшистость, в которой спрятались маленькие и бледные, но ароматные, сладковато-пудровые цветы фиалки. Эта ароматная зарисовка полностью соответствует моменту, когда сорванные цветы, уже постоявшие в вазе, начинают приобретать кисловато-травянистые оттенки.

   Пряный запах шафрана я, кажется, раньше не замечала, а это уже с самого начала заметно его пикантное звучание.

  Тончайший, интеллигентный голос ириса с легкой горчинкой. Он даже не акварельный, а прозрачный. Изящный, как балерина. Нежный и хрупкий. Свежий и прохладный, как раннее весеннее утро.

   Сегодня мне Amyitis одновременно напоминает запах и моря и леса, но несмотря на это представляю его в фиолетово-лиловом цвете.