Issara Parfums Dusita

    Чергову осінь прикрашаю ароматом Issara Parfums Dusita. Чи то навпаки, осінь допомагає парфумам розкритися яскраво та багатогранно. Уявляю у мить вологе пріле опале листя після дощу, коли наношу запашну рідину. Ще - розтріскану пильну кору дерев, самотні лавки та високі ліхтарі, мерехтливе світло яких видається приглушеною мелодією. Трохи смутку чи то від сирості, чи від тривоги, яку підсилює часом осінь. Чомусь саме восени стаєш найбільше чутливим до власних відчуттів, як і до ароматів.

   Та за мить лікерна п'янкість та шоколадно-вишневе огортаюче тепло тютюну асоціюється з кав'ярнею у парку, від чого стає затишно.

   Пряно-димна аптечна шалфейність змінюється смолисто-хвойним запахом. Медово-сінно та магічно. Енергія аромату наповнює так, як це трапляється простояти обнявши дерево.

   З темної глибини доноситься індольність, запах риби та чуттєвість, а у повітрі блукає невизначений аромат квітів. Нестримно хочеться придбати осінній букет хризантем.

   Часом відчувається солодкий присмак, який чергується із пряною гіркотою та терпкістю. Ледь вловна фруктовість, а потім незкінченна солона карамельність та відчуття спокою.

   Issara Parfums Dusita викликає компліменти та захоплення у довкілля, а мені вдається не помічати, навіть часом забути взагалі про осінній смолисто-тютюново-деревний аромат.

 Issara Parfums Dusita , Issara Parfums Dusita

 

Grenadille d'Afrique Aedes de Venustas

      21.02.2017

Из двух не опробованных новинок первой захотелось нанести Grenadille d'Afrique Aedes de Venustas из-за запаха пудры и сладковатой терпкости, слышимой из флакона. А на коже первым услышала запах пыльного, острого, пряного перца, чему очень удивилась.

   Смолистый, дымный, терпкий, бальзамический аромат можжевельника со свежестью, клейкостью весенних почек и пряностью.

   На этом серьезном дымно-древесном фоне растекается помадный со сладостью аромат фиалки. И та пудровость, что мне так понравилась, скорее всего, благодаря ей.

  Но это лирическое отступление было недолгим. Сначала узнаваемая любимая сладковатая смолистость лабданума и его характерный винный оттенок, а потом - глубокий, сухой, сладковатый, дымно-травянисто-древесный запах ветивера. И началось чередование смолистой тягучести и дымной шершавости, сладости и пряности, бархатного тепла, обжигающего пламени и свежести, что напомнило африканский ритуальный танец у костра темной ночью.

   Ритм и музыка сначала кажутся устрашающими, а потом магическими и завораживающими, проникают глубоко под кожу. Танцующие движениями подражают животных и поведению охотников, исполняют огромное количество движений то на согнутых ногах, то тряся телом, то вращаясь, то наклоняясь вперед и назад, разбрасывая руки в разные стороны. Кажется, что сегменты человеческого тела существуют независимо друг от друга. Невозможно уследить за точными и сложными движениями головы, диафрагмы, бедер, плечей, конечностей, которые одновременно исполняют разные движения. Это не просто танец, это - зрелище.

   А вообще, аромат Grenadille d'Afrique Aedes de Venustas посвящен африканскому розовому дереву, которое еще называют Дальбергией или эбеновым деревом, или Grenadille d'Afrique по-французски.

   В аромате я уловила не так присутствие запаха самого плотного и тяжелого дерева в мире, не только представила земли, где это дерево произрастает, а с головой окунулась в африканскую культуру и кажется, что тоже принимала участие в ритуальном танце. Это благодаря таланту парфюмера, который смог создать среду, которая оживает при распылении в воздух, и моему огромному интересу к культуре, в частности к танцу.

 

 

 

 

Amyitis Mona di Orio

   Кислинка листя фіалки з весняною свіжістю, сонячною бадьорістю та життєстверджуючою радістю. І хоча цьогорічна весна кілька раз стратила, все ж її відчуття не здатні притупити ні морозний вітер, ні сніг 23 березня.

   Зелена терпкість зрізаних стебел з ознаками ревеню, гіркотою шкірки бергамоту, щойно скошеною травою та навіть, як не дивно, тюльпанами. Мені Amyitis Mona di Orio завжди асоціювався зі смарагдовим кольором, і ось ці чотири дні, які ношу парфуми, я ще більше поринула у його безодню, і здається, вибратися не вдасться.

   Далі вся ця зелена компанія Amyitis задимлюється, загущується та вже звучить тягучо вершково-пряною деревиною.

   Солоність та карамельність амбри, а часом навіть натяк на анімалістичність.

   Непомітно прохолоду Amyitis змінює тепло. Спочатку навіть не вдається усвідомити, що саме не так стало з ароматом. Лише згодом помічаю тиху солодкувату бальзамність.

   Квіткове серце на тлі смолисто-кремового опопонаксу виглядає тендітним та полохливим. Милуватися ним краще на відстані, у шлейфі. Та витреноване терпіння та уважність - і я насолоджуюся кремово-помадною тілесністю фіалки, яка видається неймовірно чуттєвою, та гірко-борошнисто-солодкуватим голосом ірису блідого фіолетового кольору.

   Ще через якийсь час Amyitis став повністю деревним, але таким особливим, вершково-кремовим, огортаючим моховою оксамитовістю та викликаючим нестримне бажання відправитися у лісові хащі.

   17.05.2020
    Сьогодні я довго не могла визначитися з парфумерним гардеробом. Конкретного бажання не було, спроба прив'язати до якоїсь визначної дати провалилася. Довго розглядала пляшки, які дивилися чомусь байдуже і навіть не подали жодного запашного натяку. Якщо чесно, не люблю такий стан...

   Одна ідея виникла несподівано, а як потім вияснилося, неймовірне потрапляння у ціль. У нас запланована поїздка у місце, яке колись носило поетичну назву Янова Долина. Саме там знаходиться одне із природних чудес України - геологічний заказник Базальтові стовпи.

   А у моїй колекції є аромат, який присвячений одному із Семи чудес світу: Висячим садам Семіраміди і парфумер Mona di Orio назвала його Amyitis на честь дружини вавілонського правителя, для якої і створили вічно квітучий зелений рай.

   Хоча краса Висячих садів Семіраміди, яку я з величезним задоволенням розглядаю на картинках, та Янової Долини різні, та енергія їх, яскравість вражень та сила емоцій перекликаються.

   Здавалося, що і повітря біля озера зі смарагдовою водою в оточенні величних сосен пахне точно так, як Amyitis.

   Соковита трав'янистість, кислувато-гірко-пряна-солодкувата насиченого смарагдового кольору зелень, яка з часом стане вершково-кремовою.

   Прохолода ранкової роси випаровується і Amyitis огортає оксамитово-деревним теплом.

   Медово-квітково-пряні ознаки шафрану чергуються з кремовою помадністю фіалки. Ледь вловима гірчинка ірису та багато солоно-солодко-деревної мшистоті, яка створює тло композиції.

   Розкішна краса та особлива атмосфера. Не можливо надивитися було на воду озера, як і надихатися тим дзвінким запашним повітрям. Якби можливо було ввібрати в себе силу та непохитність тих Базальтових стовпів, яким по 700 млн. років. А Amyitis Mona di Orio як згадка про чудово проведений день та ароматна пам'ять.

 
   19.03.2019
    Пряність та прозора камфорність швидко розсіюються. На перший план виходить соковита, терпко-кислувата, зі свіжістю весни та насиченістю літа зелень, яка створює для Amyitis Mona di Orio глибоку трав'янисто-зелену палітру зі смарагдовими переливами.

   Свіжоскошена трава, щойно зламана гілочка, розтерте в руці листя, молочний сік на пошкодженому стеблі. На такому зеленому фоні розквітають блідо-фіолетові іриси з тихим гіркувато-солодкувато-трав'янистим вологим ароматом.

   Теплий вершковий нюанс змінюється карамельністю, далі знову терпка мшистість, серед якої помітно суху деревину, а потім кислинка оксамитового на дотик листя фіалок і ледь помітна кремова помадність квіток.

   Не можу сказати, що Amyitis Mona di Orio це ірисова композиція, бо запах квітів тоне в бездонному зеленому морі садів, але й не додати у список ірисових композицій не можу, бо гіркувато-кремовий та солодкувато-пудровий післясмак разом з кремовою помадністю фіалок ще довго мене переслідує.

   14.03.2018
   В списке семи чудес света вторым чудом по счету считаются Висячие сады Семирамиды. Амитис, дочь царя Киоксара, которая выросла среди гор зеленой и плодовитой Мидии, пыльный и шумный Вавилон, расположенный на песчаной равнине, не понравился. Ее муж, вавилонский правитель, Навуходоносор II оказался перед выбором – перенести столицу поближе к родине своей жены или сделать так, чтобы её пребывание в Вавилоне стало более комфортным. Им было принято решение построить висячие сады, которые напоминали бы царице о родине. Где именно они находятся, история умалчивает, а потому существует несколько гипотез.

   Созданное древними мастерами сооружение походило на вечно цветущий зелёный холм, поскольку состояло из четырёх этажей (платформ), которые возвышались друг над другом в форме ступенчатой пирамиды, соединялись между собой широкими лестницами из белых и розовых плит. Описание этого чуда света мы узнали благодаря «Истории» Геродота, который вполне возможно, видел их собственными глазами.(с)

   Про это чудо света можно долго рассказывать и лучше всего посвятить отдельную тему. Я вспомнила об Висячих садах потому что достала парфюм, название которого посвящено  Амитис. И легко догадаться, что речь идет об Amyitis Mona di Orio.

   Кислинка листьев фиалки смешивается с оттенками изумрудной зелени и приобретает терпкость и влажность. Чуть дальше - появляется дымность и густая мшистость, а потом шершавая кора и смолистая древесность, которая медленно приобретает сливочность. Висячие Сады были восхитительны — деревья, кустарники и цветы со всего света росли в шумном и пыльном Вавилоне. Растения расположены были так, как должны были расти в естественной среде: растения низменностей — на нижних террасах, высокогорные — на высших. В Садах были высажены такие деревья как пальма, кипарис, кедр, самшит, чинар, дуб.(с)

   В звенящем прохладном воздухе улавливается прозрачная ментольность.

   Древесность приобретает камфорный и пряный оттенки. Вверх поднимаются влажные и землистые испарения. Навуходоносор приказал своим воинам выкапывать все неизвестные растения, встречавшиеся им во время военных походов, и немедленно доставлять в Вавилон. Не было караванов или судов, которые бы не привозили сюда из дальних стран все новые и новые растения. Так в Вавилоне вырос большой и разнообразный по составу сад-первый ботанический сад на свете.(с)

  Я долго "всматривалась" в эту густую терпко-пряную зелено-древесную ароматную палитру в надежде "увидеть" нежные фиолетовые цветы. Но сегодня сад оказался влажно-холодным, как и погода за окном. Вместо ожидаемой кремово-пудровой нежности зазвучала дивная бальзамичность, укутывая жемчужно-изумрудную зелень смолистой дымностью, сладковато-пряным облаком.

   А вся цветочная нежность и изящество, кремовость и пудровость оказались в ароматной ауре вокруг меня. Когда развеялась смолисто-древесная дымка, распустились цветы с тонким ароматом.

   Там были миниатюрные речки и водопады, на маленьких прудах плавали утки и квакали лягушки, пчелы, бабочки и стрекозы перелетали с цветка на цветок. И в то время, как весь Вавилон изнемогал под палящим солнцем, сады Семирамиды пышно цвели и разрастались, не страдая от зноя и не испытывая недостатка влаги.(с)

 

   Источник: https://galactika.info/semiramida/, https://awesomeworld.ru/sozdannoe-rukami-cheloveka/visyachie-sady-semiramidy.html

 
   6.04.2017
   Мне часто дарят цветы и не только по торжественных случаях, а и в обыкновенные дни и самые обыкновенные букетики. Это очень приятно и всегда поднимает настроение. Вчера, например, мне подарили букет фиалок сразу две девочки. И подарок такой они сделали именно из-за аромата цветов, как продолжение нашего разговора о запахах.

   Удивительный аромат! Сладко-фруктово-пудровый. Одновременно нежный и яркий. Со временем сладость сменяют кисловато-травянистые и даже древесные оттенки. Это точная копия Bois de Violette Serge Lutens.

   Сегодня фиалки уже не пахнут, к сожалению, но запах их меня преследует. Именно потому я достала Amyitis Mona di Orio.

   Кисло-терпкое изумрудное начало. Влажная мшистость, в которой спрятались маленькие и бледные, но ароматные, сладковато-пудровые цветы фиалки. Эта ароматная зарисовка полностью соответствует моменту, когда сорванные цветы, уже постоявшие в вазе, начинают приобретать кисловато-травянистые оттенки.

   Пряный запах шафрана я, кажется, раньше не замечала, а это уже с самого начала заметно его пикантное звучание.

  Тончайший, интеллигентный голос ириса с легкой горчинкой. Он даже не акварельный, а прозрачный. Изящный, как балерина. Нежный и хрупкий. Свежий и прохладный, как раннее весеннее утро.

   Сегодня мне Amyitis одновременно напоминает запах и моря и леса, но несмотря на это представляю его в фиолетово-лиловом цвете.

 

Cedre Serge Lutens

   Сьогодні Cedre Serge Lutens - це саме запах деревини, а не квітковий спокусливої туберози, хоча її ознаки присутні. Характерений відтінок топленого молока не можливо не помітити.

   Запах солодкувато-гіркої деревини, смолиста липкість, тиха пряність, шоколадна бальзамність, вершкова кремовість та ледь вловима анімалістичність.

   П'янке повітря соснового лісу (кедрового, на жаль, не знаю) у сонячний день. Здається воно таке густе, що можна розрізати на шматочки чи набирати ложкою. Свіжість, змішана з оксамитовим теплом, ніби розтікається, огортаючи гілочки та голочки сосен (кедрів у ідеалі).

   Щільна медовість поступово стає насиченою солодкою, а за нею чується борошнистість знову деревини. Цікаво, саме так пахне кедровий мед? Це найбільш рідкісний сорт меду в природі. Щоразу, коли дістаю Cedre Serge Lutens, згадую про це хвойне диво і мрію скоштувати. Кажуть, що кедровий мед має смак шоколаду та хвойно-смолистий посмак.

   Аромат далі стає тягучо-карамельним, солоно-солодко-амбровим з ледь відчутною присутністю кориці.

   Дуже приємне та особливо доречне у вечір з ознаками насуваючої зими кремово-помадне, ніжно-солокувато-вершкове закінчення.

   7.10.2019

   Яка ж осінь без ароматів Serge Lutens? Хоча композиції маестро завжди бажані і доречні та чомусь саме осінь мені здається найкращим часом для складних, глибоких філософських творів.

   Cedre Serge Lutens я згадувала кілька тижнів тому, коли однокласник Сергій показував світлини кедрового лісу у Лівані. Захотілося доповнити враження ароматом, який нікого не залишає байдужим.

   А сьогодні виникло бажання дістати зігріваючі парфуми, бо, не знаю як вам, а мені холод, який в останні дні все міцнішає, здається чомусь аномальним явищем.

   Солодка вершковість туберози з лікерною тягучістю та п'янкістю. Відразу те бажане оксамитове тепло і відповідно - комфорт та затишок.

   Карамельно-маслянисто-солоно-солодка амбровість, в яку хочеться зануритися з головою. І насолоджуватися мінливістю відтінків, мріяти і не думати про мільйон справ, які терміново потрібно вирішувати.

   Потім - димність, стигла м'якіть слив, терпко-гіркувата медовість. А найбільше подобається - кремова помадність, якою хочеться насолоджуватися чим довше.

Кедровий ліс Tannourine

   Черговий раз ловлю себе на думці, що осінь цього року намагається сподобатись мені і у неї це виходить. За яскравістю кольорів не помічаю сірого, за темпом життя не встигаю сумувати, за насиченістю подій знаходжуся у тонусі. А від холоду рятують аромати, огортаючи теплим шаликом. Ну, і ще де-які приємні та хороші речі та люди.

Кедровий ліс Tannourine

   10.08.2018

   Чим подобаються мені аромати Serge Lutens, що щоразу з'являються нові нюанси, навіть, якщо нанести парфуми через хвилину, неподібне до попереднього звучання гарантовано. Палітра ароматних звуків збільшена в рази і ті, що знайомляться з композицією бігло, вважай, нічого не почули і не зрозуміли. (Та сама історія з ароматами Roja Dove, до речі).

   Здається, Cedre Serge Lutens мені вже давно і добре знайомий та сьогодні стількі всього вловив мій ніс! Почалося все з терпкої пряності гвоздики, яка і приємно здивувала і тонізувала одночасно. Камфорність лоскотала ніс, ментольність та лікарські нюанси викликали певні асоціації і лише потім з'явилася лікерна солодкість тієї квітки, заради якої я і дістала Cedre.

   Солодка вершковість туберози приправлена ще більш солодкою та ще й з бальзамічністю корицею, що створило апетитну комбінацію для ласуна. При всій яскравості і насиченості звучало не нав'язливо, як не дивно.

   Вершковість мінлива від молочно-кисельної до тягучої карамельної, ще буває суха пудрова, свіжо-квіткова, липка на тлі деревини, ванільна, ментольна, шоколадна, смолиста, з відтінком пісочного печива і тіста.

   Поступовий перехід від квіткового аромату до деревного. Здається, все та ж гра, але вже почали відчуватися хвойні нюанси, уявилася розтріскана кора, липкість живиці. І ось він запах сухої солодкуватої деревини, зігрітої яскравим сонячним промінням.

   Потім - це карамельно-солоно-солодка з маслянистістю амбра, а з часом знову деревина, але вже палаюча. Дивовижна без перебільшення історія!

   Завдяки Cedre моя кімната наповнилася сухим солодко-бальзамічним запахом кориці. Шлейф був помічений і прийшлося в деталях розповісти про цю вершково-деревну прекрасну композицію.

   28.10.2017

   Вчера одноклассник рассказывал про кедровый мед, запах которого сравнил с запахом сгущенного молока. Так может именно такой мед вдохновил автора на создание композиции Cedre S.L.? Одноклассник путешествует по Ливану. Заказывать у него это лакомство для знакомства не удобно, потому я решила сделать самостоятельно на просторах Интернета и нашла много интересной информации. Например, кедровый мед делают смешивая живицу кедра и природный мед и это сочетание создает неповторимый аромат и вкус, так как в нем сливаются запахи леса, цветов и солнца.

   Камфорно-древесное с хвойным намеком начало у Cedre становится сливочно-карамельно-туберозным. Цветочная вспышка яркая, даже ослепляющая, но звучит не долго. Сливочность дополняется пряными и древесными оттенками. Кажется, что держишь в руках кору кедра с капельками смолы. И то, что я слышу, сложно описать словами, так как это сложный сладко-сливочно-пряно-древесный аромат, густой, тягучий, но не тяжелый, немного липкий, но не приторный.

   Остроты и особой пикантности добавляет корица. Еле уловимая цветочность, но уже не туберозы. Пушистая древесная ваниль. Дымность костра и рядом - горькая сладость душистого меда, бальзамичность.

   Начало композиции больше подходит женской половине человечества, а древесная база понравится мужчинам.

   Но у меня случился диссонанс. К этому рыжему влажному осеннему дню с танцующими листьями лучше подошла бы горечь и терпкость шипра, а это сливочно-древесное печенье - к Рождеству и Новому Году. Cedr теплый и вязкий, мягкий и уютный, глубокий и спокойный, скорее зимний, чем осенний.

   12.10.2016

   После вчерашней ярчайшей Coco, которая меня утомила своей громкостью, я с большим удовольствием возвращаюсь к Serge Lutens, а именно к его фантазийному Cedre.

   Тягучая сливочная сладость туберозы, среди которой улавливаю фруктово-свежие вспышки жасмина. Сладко-пряная, с бальзамичностью, остринкой, жгучестью корица, внушающая оптимизм, уверенность и одновременно согревающая. Тягучий жидкий мед янтарного цвета.

   Казалось бы это не мое любимое сочетание компонентов и от сладости можно сойти с ума, но очень быстро уже нежность, мягкая сливочность радуют нос. Хорошо знакомый запах цветов, но так и не определила каких. Неожиданно появилась индольность и гнилостность, но так же неожиданно исчезла в этой сладкой белоцветочности. Кожаная нота и маслянистость кастореума.

   Еще мне пахнет растертыми орешками тоже с маслянистостью, но нежной. Не буду утверждать, что кедровыми, не помню хорошо.

   Сливочно-ванильная древесность какая-то особенная, ни на что не похожая и знакомый запах древесины кедра в этом не узнаю. Мягкая шершавость. кремово-желтый цвет

   Никогда раньше не замечала такой игры в ароматах Serge Lutens. Постоянное чередование все новых ароматных звуков, которые не повторяются, завораживает. Чередование яркой сладости и мягкой сливочности, громкой цветочности и тихой пряной терпкости, густой тягучести, почти липкости и свежести, комфортной приятности и дерзкой индольности, горячего и холодного.

   Только теперь понимаю всех лютаноманов мира. Что изменилось? Не знаю, но мне открылся новый мир Serge Lutens. Вижу его совершенно другими глазами и слышу, кажется, другим носом. Как хорошо, что на полочке собралась приличная компания и мне не нужно срочно делать покупки.

 

 

 

 

Santal Royal Guerlain

   Вчора я отримала подарунок від давньої приятельки, яка працює адміністратором та консультантом у парфумерному магазині Mon Arome. Завжди, коли я бачу Оленку, виникає бажання сказати "Яка у тебе чудова робота!". Років 10 тому я їй так і зізнавалася та тепер, маючи частину "парфумерного магазину" вдома, майже байдуже до цього ставлюся. Напевно, сьогодні я більше хотіла б працювати у парфумерному музеї, ніж у магазині...

   На жаль, враховуючи реалії реалії та різні комерційно-маркетологові нюанси, асортимент у рівненських магазинах надто скромний. До цього часу на поличці Герлен не має нового випуску ірисового Шалімару, з яким я так мрію познайомитися. А ось новинка 2015(!!!) року якимось чином потрапила у Mon Arome. І як же було приємно, що згадали про мене і презентували зразок Santal Royal Guerlain.

   Колись, коли я намагалася знайомитися з усіма новинками, у рік випуску Santal Royal у мене вже був зразок. А сьогодні я з задоволенням пригадаю його звучання, а якщо точніше, то ще раз познайомлюся, бо нічого не пам'ятаю.

   Теплий запах пряно-камфорної деревини швидко доповнився маслянистими та шкіряними нюансами. Серед гірко-пряно-терпкої палітри мені чомусь все мерещиться кислуватий вишневий присмак.

   То деревна борошнистість розсипається дрібними пилинками, то знову масляний запах шкіри виходить на перший план. То з'являється гірка шоколадність, то з додаванням вершків.

   Santal Royal Guerlain гармонійно перекликається з осінньою порою. Запах пряної деревини та маслянистої шкіри підсолоджується бальзамністю кориці, а згодом набуває набуває кремово-амбрового посмаку. А в шлейфі, як не дивно, помадна квітковість. Хоча й не виразна, швидше, абстрактна, але привабливо-манка.

   Очікувана брутальність розсіялася, як і деревна борошнистість, і Santal Royal лагідно огортає теплими дружніми обіймами. Та кислинка, що видалася мені вишневою, так і далі прослідковується. Це ще одна характеристика запаху шкіри, як і лікарські ознаки мазі Вишневського в мікроскопічній дозі.

   Мушу визнати, що що цього разу від знайомства з Santal Royal Guerlain я отримала більше задоволення, ніж колись у 2015 році. Можливо, тому що за цей час полюбила запах деревини сандалу, а його у другій частині композиції багато. Можливо, ніс розрізняє більше відтінків у ароматі, а не чує лише запах уду. До слова, останній дуже не нав'язливо з'являється і швидко зникає. Можливо, саме осінь вимагає запахів деревини та шкіри...

   6.07.2015

    У меня сегодня официально первый день отпуска. Решила внести разнообразие и перейти на восточную тему. Первым выбрала Santal Royal Guerlain. Уже давно стоит отливантик, а я все никах не могла с ним познакомиться.

   Сухая древесина уда с легким пряным оттенком, намеком на шоколад, запахом резины, серо-коричневого цвета.

   В шлейфе - роза на фоне того же уда.

   Жарко и освежающе одновременно на первый взгляд. А потом никак. Сначала ни капли сладости, но постепенно появляется деликатная, с молочным привкусом, а потом липко-тягучая, но еле слышная.

   Тихий запах матовой сухой кожи с белесым налетом. Дымно-смолисто, но деликатно. Аромат вишни указывает на наличие амбры.

   Я боялась громкого звучания и наносила очень осторожно, но потом пришлось увеличить нанесение. Жара, наверно, плохо влияет на Santal Royal Guerlain. Очень не выразительно, скромно.

   Настроение подняла удом из Ayoon Al Maha Amouage. Совсем другое дело!

   20.10.2020
   
   Я зацепилась за уд и вот еще один аромат с этим компонентом - Santal Royal Guerlain. Терпко-сладковато, сливочно и пряно.

   Первым слышу сандал с оттенком резины и тихой мускусностью. Дальше - выразительная сладковато-пряная кожа, даже скорее, замша. То в ее запахе улавливается нотка гуталина, то сливочность.

   Влажная древесина уда без стоматологических намеков. Тихая смолистость, немного гнилостности и шоколадность.

   Указанные в пирамиде цветы на мне не расцвели. В основном чередование кожи и древесины, но первый компонент побеждает.

   В Santal Royal нет чего-то особенного, запоминающегося. Не раздражает, но и не вызывает любви. Шлейф пряно-древесный в шоколадной гамме симпатичный.

   Отливант закончился и очень хорошо. Точно повторять не буду!

 

 Issara Parfums Dusita

    Осінь вона ж така - свінгуючо-динамічна, надихаюча на нове і креативне, на смачне і яскраве, на зігріваюче та розважаюче око та душу. Кажуть "Осінь сумна, але жити весело". Та, напевно, кому як. Коли бачиш навколо одні «родзинки», коли захоплюєшся барвами, коли надихаєшся ароматами, коли імпровізуєш у такт дощу, то точно не до суму. Ну, а любителям парфумерії тим більше не до тієї печалі та меланхолії, адже це час багатогранного ольфакторного досвіду, це час насолоди.

   А ще осінь - це можливість експериментувати з кольорами у гардеробі та різними способами зав'язувати шарфи та хустинки, підбирати парасольки та рукавички за гамою та стилем і будь-який образ підсилити парфумами. Так, все зводиться до аромату, як не крути. І як на мене, це найсмачніша "родзинка" у «look».

   На такі роздуми та піднесений настрій надихнув мене аромат Issara Parfums Dusita, який зовсім недавно вразив розкішним звучанням літом, та все ж я вважаю його саме осіннім.

   І це було потрапляння у "яблучко", так як хвойно-свіже, димно-смолисте, камфорно-лікарське, бальзамно-шоколадне, трав'янисто-пряне, лікерно-п'янке розкриття подарувало мені стільки емоцій та задоволення.

   Issara має здатність бути то липкою, то дзвінкою, потім в'язкою і тягучою. То тонізує свіжістю, то огортає теплом. А тепло саме таке, яке потребуєш у осінній дощовий день - апетитно-запашне фруктово-деревне. Це лише властивості тютюну можуть так кутати в тепле листя, яке просочене і димом, і стиглою вишнею, і шоколадом, і бальзамом.

   Здається, все так пристойно і благородно. Запахи лісу та парку, відомих та не відомих видів дерев, моху та тютюну, вершково-кремових тонка бобів та спокою не дає ледь вловиме індольно-інімалістичне, пріло-гниле, солодкувато-гірко-шкіряне, що інтригує, викликає захват та додає особливої пікантності.

   Шоколадний присмак нагадує кав'ярню, наповнену запахом десертів та кави, і дочекатися обідньої перерви, щоб відправитися туди за потрібною атмосферою, здається неможливо.

   Ще хочеться пройтися улюбленими затишними вуличками і отримати задоволення як від безлюдності із-за дощу, так і від шлейфу, який звивається слідом. Та видався особливо насичений день і можливості такої не виявилося, а ось шлейф все ж не залишився не поміченим навіть у кінці робочого дня. "У вас нові парфуми? Дуже гарні!" - прокоментувала одна з учениць за лаштунками, готуючись до виходу на сцену.