Elisabethan Rose Penhaligon's

   Якщо чесно, то мені прийшлося вмовляти себе нанести Elisabethan Rose Penhaligon's. Десь здалека відчувала ознаки "англійського суму" - таку хандру, яку, напевне, спровокували стримані аромати Penhaligon's. Я вже нетерпляче мріяла про розкіш Grossmith та яскравість Roja Dove. Та моя методичність все ж перемогла, тому аромат дня - Elisabethan Rose Penhaligon's.

   Одна із легенд, що на створення Elisabethan Rose Penhaligon's парфумера Майкла Пиктолле надихнула історія замку Сіссінгхерст у графстві Кент. Ніби саме тут у 16 столітті зупинялася королева Єлизавета I й назва аромату на її честь.

   У 1930 році нова власниця маєтку письменниця Віта Секвіл-Уест, дружина дипломата Гарольда Нікольсона, розбила сад, який вважають і сьогодні одним із найгарніших у Британії. Сад поділявся на "кімнати", які утворювали мінісади, об’єднані арками і проходами. На відміну від звичних пейзажних англійських парків і садів, в Сісінгхерсті не має плавних переходів з одного саду в інший. Всі мінісади індивідуальні і неповторні не тільки за формою, а й за кольоровим рішенням. Відомі Білий сад, Трав'яний сад, Фіолетовий квітник, Весняний сад та найпопулярніший і найбільший - Трояндовий сад. І сьогодні сад має значну колекцію троянд, переважно старовинних, оскільки їх дуже полюбляла хазяйка саду.

Трояндовий сад у Сісінгхерсті

   Композиція Elisabethan Rose Penhaligon's має передати красу англійської троянди. Саме червона троянда була улюбленою квіткою і королеви Єлизавети II.

   Та й взагалі троянда - символ Британської імперії. А символізм - один із критеріїв патріотизму, повага до державної символіки, показник відданості. Троянда є головним принтом на тканинах, її образ зображається в архітектурі, прикрасах, сувенірах. Троянда - нагрудний знак англійських королів. Англії пощастило мати пару тисяч років безперервної культури та соціальної історії, тому традиційність - ще одна характерна риса. До слова, Шекспір у своїх творах згадує троянду не менше 50 разів.

   Трояндові аромати популярні у Британії, як і трояндові сади. 

   Англійські троянди - група сортів троянд, виведених у кінці 20 століття селекціонером Девідом Остіном. Англійські троянди отримані в результаті схрещування французької, дамаської, бурбонської та ін. троянд з сучасними сортами чайно-гібридних квітів. Їх називають ще "остинками".

Англійські троянди

   У 1954 році у США на честь королеви Єлизавети II, яка успадкувала трон у 1952 році, вивели троянду Queen Elisabeth, яка добре почувається у всьому світі. Аромат цієї рожевої квітки описують як помірний солодкуватий. Чи вирощують саме цей сорт, який ще називають grandiflora rosa, у Сісінгхерсті, не знайшла жодної інформації.

Queen Elisabeth

   Трояндовий аромат Penhaligon's розпочинається свіжістю та терпкуватістю, як на мене, саме болгарської троянди з вловими зеленим нюансом та медовістю. У мене відразу виникла стійка асоціація з болгарською Албеною та трояндовою галявиною, а ще з квітковим кремом для тіла, який  привезла звідти.

   Гірчинка натякає на присутність герані, яка відрізняється від королеви квітів меншою емоційністю та більшою стриманістю, хоча палітра самого аромату не менш цікава: в ній є і пряність, і фруктовість, і ментольність, і квітковість.

   Сам аромат поступово набуває солодкої фруктовості та фіалкової помадності.

   Характерною рисою для англійських ароматів є використання у квіткових композиціях тих рослин, які ростуть на рідній території: троянда, лаванда, конвалія, фіалка. Часто наголошують, що саме лаванда найпоширеніший компонент у парфумерії. У мене ж відразу виникає асоціація з фіалкою. Навіть Elisabethan Rose у якийсь момент винятково помадно-філкова.

   У стриманому (не крикливому!) елегантному звучанні, на яке поступово налаштувалася та звикла, з часом помічаю тихі, проте бентежні нюанси. Так, наприклад, запах сіна, трав'яниста гірчинка та медова солодкість відтворили реалістичну літню галявину.

   Троянда ж набуває нового мармеладно-сяючого звучання, та в її ароматі є особливий вершково-карамельний відтінок, у який я просто закохалася. Як добре, що я вмовила себе напахнітися сьогодні саме цим ароматом Penhaligon's! Відкрила для себе стільки нового від історичних деталей до ольфакторних вражень!

   Саме трояндово-фіалково-помадною на сандаловому тлі мені запам'яталася сьогодні Elisabethan Rose Penhaligon's. І при всій британській стриманості аромат розвивався протягом дня та наповнював приміщення красою. "Як від вас пахне трояндами!!!" - з захопленням прокоментувала моя знайома. "Здається, що потрапила у трояндовий сад!". Шкода, що не знаємо як пахне у Сісінгхерсті.

   На етикетці Elisabethan Rose Penhaligon's зображена троянда Тюдорів - традиційна геральдична емблема Англії у вигляді подвійної троянди: білої квітки зверху червоної. Назва й походження пов'язані з обставинами виникнення англійської королівської династії Тюдорів.

 

 

 

Malabah Penhaligon's

   Malabah Penhaligon's - це парфумерні фантазії на тему Індії та прянощів, але спочатку про запашний чай. Відразу подумала про англійське чаювання - народну традицію пити чай о 17.00. Десь днями читала, що британці полюбляють саме індійський чай, а у подорожі з собою беруть англійський. Але це не перевірені факти, тому не буду стверджувати.

   Тим часом Malabah стає солодко-гірко-бальзамно-терпким, зі свіжістю, пряністю, краплиною ментольності. Та при спробі уважно роздивится жменю зі спеціями, вдається впізнати лише солодкувато-деревний запах мускатного горіха та гіркоту кардамону. Та й все це звучання хоча і виразне та, швидше, делікатне й стримане.

   Згодом аромат стає солоно-солодкувато карамельним та запомаднюється, часом видається алкогольним. Тепло Malabah ніжно огортає, створюючи затишну атмосферу.

   Напевно, я не можу бути об'єктивною, бо рідина у моєму чудовому 5 мл флакончику, який можна використовувати як прикрасу для ялинки, випарувалася. Залишилася тягуча густа масна краплина, яка нагадує вінтажні парфуми. Навіть розкриття таке ж повільне, як у естрактів. Для екперименту додала трохи спирту, чим прискорила процес та пряно-деревна тема не змінилася.

 

Artemisia Penhaligon's

   Чому б не додати осені англійської елегантності та вишуканої запашної стриманості? Тим більше коли у запасі є набір чудових мініатюр від старезної британської компанії Penhaligon's. До слова, це моя найперша ніша у колекції - подарунок подруги на ДН.

   Penhaligon's заснували ще у кінці 60 років 19 століття. У 1975 році діяльність компанії відновили. Ми маємо можливість познайомитися зі зразками бренду як сучасними, так і відтвореними за старими формулами.

   Penhaligon's присвячує свої аромати легендарним особам чи місцям. Так, наприклад, парфуми, з яких мені заманулося розпочати англійський період цієї осені, присвятили у 2002 році італійській художниці епохи бароко - Артемізії Джентилескі. Мисткиня була першою жінкою, яку обрали у члени Академії малярського мистецтва у Флоренції. Ім'я Артемізії стало популярним у 1970 роках, коли міжнародна феміністична організація зробила її символом свого руху. Та це вже інша історія, не менш цікава, та все ж хочеться більше самого аромату.

Артемізія Джентилескі, автопортрет, 1615 р

   Artemisia Penhaligon's швидко розвивається, не втомлює та не відволікає. Часом здається, що звучить надто тихо та близько до шкіри. Крім того, що аромат стриманий, неодмінно хочеться схарактерузувати - шляхетний.

   Розпочинається запахом холодного чаю та сухою трав'янистістю на виразному борошнисто-вершковому тлі деревини.

   Солодка фруктовість та помадність фіалки виглядають акварельними та повітряними, відповідають за ніжність та жіночність.

   Карамельність амбри додає тягучості та чуттєвості. Та з часом Artemisia стає гірко-борошнистою сандаловою. її приглушеність та серпанковість мені навіть подобається і я налаштовую свої думки на вивчення англійських ароматних (та лише) традицій.