Ysatis Givenchy
Ісатіс, Ізатіс чи, навіть, пропонують називати Сатіс. Що це? Є версія, що це випадкове поєднання імен міфологічних персонажів з різних культур Ізольди (середньовічна європейська героїня, кохана Тристана, ім'я якої перкладається, як "Та, на яку споглядають") і чуттєвість аромату, думаю, від неї та Ісіди (одна з головних божеств єгипетської міфології, богиня родючості й материнства), яка наділяє Ysatis жіночою сутністю, мудрістю та силою. Хоча, можливо, я це все придумала, бо культ Ісіди був поширений не лише в Єгипті, за античності він поступово утвердився також у Греції та Римі. Та так чи інакше квітково-шипрова композиція про гармонію, красу та проникливу емоційну чуттєвість.
Пишуть, що у свій час Ysatis повторив успіх легендарного L'Interdit Givenchy. Та навіть у рік виходу аромату флакон, автором якого є П'єр Дінан, вважали одним із найгарніших. Форма пляшки імітує задрапірований шарф - витончений аксесуар жіночого гардеробу, який як і парфуми, додає особливої родзинки.
Мій зразок Ysatis Givenchy edt поважного віку у чорній коробці, але я знаю екземпляр у концентрації парфуми та ще й року випуску. З того часу не маю спокою і мрію про такий.
Через кремово-воскову хмарину просвічуються цитруси та зелена гіркота гальбануму.
Солодкість іланг-ілангу відразу ж додає французького шарму. Я вже розповідала, що саме запах цієї "квітки квітів" у мене асоціюється з рафінованою французистістю.
Прохолодний ніжний та надчуттєвий аромат жасмину з металевим присмаком та згодом можна вловити і індольність. А можливо, це болотно-гнилуваті ознаки нарцисів...
Ніжна молочність кокосу та густа вершково-кремово-ванільна солодкість туберози. Поки не з'являться ознаки останньої мені Ysatis видається прозоро-холодним, кришталево-чистим.
Помадність троянди, ванільна свіжість лілій. Щось хмільне та п'янке, дурманне. Солодко-гіркий рідкий мед, від якого першить у горлі.
Волога мшистість, хоча і не надто глибока та й не така вже об'ємна, як мені до вподоби. Чи це так квіти своєю багатогранною палітрою закривають тло, що просвічується лише гіркувато-борошниста деревина.
Ще Ysatis у мене асоціюється з дощем, а точніше за спостереженням за ним та милуванням величезними краплинами на склі. Це як дивитися на світ через стікаючі краплі, що у свою чергу нагадує приглушений мелодійний та чуттєвий смут-джаз.
Немає коментарів:
Дописати коментар