Монако - квітковий аромат розкоші
Щоразу, переглядаючи фото з Монако, я відчуваю ті ж емоції, які наповнювали мене там. Хоч всі враження з часом тьмяніють, я чомусь не поспішаю зафіксувати їх в кольорах, щоб не забулося. Відкриваю телефон, щоб відновити хронологію знайомства з країною, гортаю світлини і забуваю свій намір. Черговий раз проживаю ті щасливі миті.
Сьогодні дощовим ранком у останній вихідний день перед новим робочим сезоном подумала: якщо я не напишу розповідь зараз, то не зроблю цього ніколи, а потім буду шкодувати, що не використала можливість. І смакуючи кожним епізодом, кожним кадром, найменшими дрібничками, я організувалася. Шкода лише, що не володію талантом письменника, щоб текст відповідав рівню того, про що буду писати.
Отже, в Князівство Монако ми приїхали о сьомій ранку. Сонце вже зійшло та світ видався у пастельних кольорах. Здавалося, що повітря мерехтить, а сіро-рожево-жовтуватий серпанок на очах розчиняється. Хотілося постійно посміхатися і відчуття радості переповнювало кожну клітину. Це кришталеве чисте повітря, яке на фізичному рівні помітила ще минулого року, наповнювало особливими емоціями і без будь-яких маніпуляцій відчула себе принцесою. А мальовничі декорації природи та архітектури в рази підсилили цей стан.
О восьмій ранку всі заклади зачинені, проте ні однієї душі навколо, як я це люблю. Здавалося, що ми потрапили не в старовинне місто Монако-Вілль, не в країну, а на окрему планету, про яку мав би написати Екзюпері.
Недавно я згадувала, що дуже люблю маленькі міста: Верону, Брно, Падую. Вони мені здаються декораціями до чарівної казки. То тепер я знаю таку ж цілу країну на березі Середземного моря, площа якої всього 2 кв. км.,а назва приблизно з грецької мови означає "сам по собі".
Це зараз пригадую лише, як слайди гортаю, лазурове море, що омиває скелі, Океанографічний музей, собор Св.Миколая, резиденцію правителів Монако, дорогі яхти, не менш дорогі автомобілі, Казино та Оперу в Монте-Карло, Готель де Парі, вигляд на Фонтвілль, а тоді я жила і дихала тією вишуканою естетикою.
Найперше знайомство у Князівстві було з громадськими ліфтами. Хоч відразу я і не зрозуміла, що це є такий незвичний спосіб пересуватися по країні. Так як опускатися і підніматися по горах не дуже легко , по всій території Князівства рівномірно розміщено 28 громадських підйомників, які вирішують цю проблему абсолютно без зусиль, втоми та безкоштовно (навіть для нас, туристів).
Далі був Океанографічний музей. Потім ми повернулися до нього, щоб зайти в середину, та спочатку милувалися загальним виглядом на фоні моря, жовтим батискафом та фотографували гостинну чайку. Мушу сказати, що музей вражає всім: і розміщенням на скелі, і унікальними експонатами, і різнобарвними строкатими рибками та рибами, яких є понад 600 різновидів у відтвореному для них природному середовищі існування. Керував музеєм багато років знаменитий французький дослідник Світового океану, фотограф, автор книг та фільмів Жак-Ів Кусто.
Величний кафедральний собор Св.Миколая або також відомий як Собор Непорочного Зачаття Богородиці, головний собор для віруючих Князівства, де проходять всі церемонії вінчання князівської родини та знаходяться усипальниці. Ми з приятелькою розшукували усипальницю принца Рен'є III та його дружини, колишньої голлівудської актриси Грейс Келлі, але обійшовши собор два рази, так і не знайшли. Для будівництва собору був обраний особливий камінь, який має властивість вибілюватися, коли йде дощ.
До слова, Грейс Келлі монегаски (корінне населення Монако) дуже любили. Її зображення можна побачити повсюди на вулицях.
Я ніколи не цікавилася гонками і Формулою I, а тепер мені конче подивитися Гран-Прі Монако, яка вважається найпрестижнішою автомобільною гонкою у світі. Уявити не можливо, що ті вузькі вулички, круті повороти, численні спуски та підйоми, тунелі, по яких ми ходили, за шість тижнів перетворюються в гоночні траси.
У Монако, куди не глянь, побачиш сад. Сади зправа, сади зліва, попереду, позаду, зблизька та здаля, на краю скелі, у центрі кожного району та на дахах.
Найперший сад, який викликав інтерес, - Сади Святого Мартіна (були створені в 1830 році князем Оноре V, який мав пристрасть до екзотичних рослин. Сам князь любив їздити по світу і привозив для саду рідкісні екземпляри). Так як було дуже рано, він був зачинений, і ми розглядали звивисті доріжки, численні бронзові скульптури, сосни та агави зверху. Потім, на щастя, ми повернулися і насолодилися насиченим ароматом середземноморських рослин, і відпочили на лавочках в тіні старовинних дерев, і намилувалися мальовничими неймовірно прекрасними пейзажами. Саме там вперше я побачила в природі квітку гарденії та почула запах, який знала лише в парфумерії. Аромат дивовижної краси квітки поєднував у собі відтінки лілії та жасмину, ніжну зелень та кремову вершковість, тонку землистість та грибний нюанс. Чудовий і цікавий досвід викликав нову хвилю захоплення.
А які чарівні та казкові виявилися сади біля казино в Монте-Карло (Jardin du Kassino)! Романтичний райський куточок!
Сади компанії Société des Bains de Mer з'явилися з розвитком частини Князівства Монако, названої Монте-Карло, - її розквіт почався в 1893 році завдяки відкриттю казино на скелі Спелюг, засушеної і позбавленої рослинності в той час. Планування садів було виконана у французькому стилі знаменитим ландшафтним архітектором Едуардом Андре - з характерними екзотичними пагорбами, водоспадами, струмками і ландшафтними басейнами.
На пологому схилі навпроти Казино знаходилися так звані «буленгріни» (назва утворена зі слів «bowling» і «green») у вигляді майданчиків зі зниженням, обсаджених деревами вашингтонії міцної і брахіхітону різнолістного, на тлі яких виділялися рівномірно розподілені квітники. З боків цього саду знаходилися ландшафтні зони. Едуард Андре використовував природний ухил місцевості для створення струмка з невеликими водоспадами.
Багато деталей загального оформлення були змінені з моменту створення садів, але, в цілому, вони зберегли свій екзотичний вигляд, створений Едуардом Андре за рахунок посадки субтропічних видів рослин. До речі, ця частина садів названа «мала Африка». Простір, спочатку призначений для прикраси і створення перспективи перед Казино, було переглянуто, щоб надати відвідувачам можливість прогулятися по саду повз прекрасних басейнів і спуститися по терасах до Казино.(c)
На галявині ми зустріли качок. "Як же ж добре бути і качкою у Монако!"- мрійливо прокоментувала моя приятелька Тамара.
Заключною точкою у цій середземноморській казці був Jardin Japonais - Японський Сад, який займає площу в 7 кв.км, і розташований просто на узбережжі Середземного моря.
За наполяганням принца Монако Райнера III цей сад спроектований переможцем квіткової виставки в Осака 1990 року, ландшафтним дизайнером Ясуо Беппу. У листопаді 1992 р сад освятив високопоставлений синтоістський священик з японського Храму Dazaifu.
Jardin Japonais de Monaco представляє собою справжній витвір ландшафтного мистецтва, яке включає всі основні складові справжнього японського саду - воду, каміння і рослини в природній гармонії, а також безліч різних дизайнерських елементів з символічним змістом. Природа в мініатюрі - такий підхід до створення природного саду приходить з філософії Дзен, яка надихає до медитації, як шляху пошуку пізнання і краси.
У японському саду Монако вдалося поєднати красу статичного китайського споглядання саду з типово японською традицією, коли послідовно відкриваються пейзажні картини при русі по доріжках. Сад в Монако дозволяє відвідувачам насолодитися кожною гранню японського пейзажу. Кожен елемент в цьому саду представлений в найдрібніших деталях, щоб направити духовний погляд відвідувача до внутрішнього світу, як навколишнього ландшафту, так і його власної душі.
Сади-храми в Японії виникли вперше ще в першому столітті до нашої ери під впливом китайської культури. В ті часи імператор Китаю Ву Ді з династії Хань створив сад, в якому було три невеликих острови в озері, в наслідування островів безсмертних, на яких мешкали основні даоські божества.
Посол Японії побачив цей сад і привіз ідею в Японію. Розвиток культури японських садів почалося вже в VI столітті нашої ери. Сприйняття природи в японській культурі абсолютно відрізняється від європейського: японці шанують природу як Храм Божий, союзника в набутті хліба насущного і ідеалу внутрішньої духовної краси. Нікому в Японії не прийде в голову "панувати" над природою, "царювати" над нею і поневолювати її. Саме тому японські сади представляють відтворення природної природної краси в мініатюрі, а не "покращення" або "корекцію" природи в європейських садах. Весь світ природи можна побачити і в японському саду Монако, повільно обходячи озеро Ік.
Монако мені видалось ідеальним світом, потрапивши в який і себе відчуваєш саме так. Світ, який пахне квітами, соснами, морем та розкішшю. Здається, що якщо дзвінке повітря розмістити у флакон, то вже буде готовий аромат у концентрації parfum. Це неодмінно аромати Roje Dove, відомі мені. А із невідомих - пристрасне бажання познайомитися з Perris Monte Carlo та Monaco Parfums.
Парфуми можна придбати і не залишаючи рідного міста, а ось коли наступного разу я потраплю у казкову країну принцес Монако, а я цього дуже палко хочу, неодмінно скоштую кави у Café de Paris, відвідаю Розарій Принцеси Грейс та Екзотичний сад, який перетворив скелю на яскраве сюрреалістичне панно, відкрию для себе нові запахи, інші доріжки та отримаю нові емоції.
Немає коментарів:
Дописати коментар