Enslaved Roja Dove

    Вчора я не могла збагнути, що не так. Не залишало відчуття пригнічення і виникало бажання зробити крок назад. Справа навіть не в тому, що з'явилося розчарування у ароматі, а у здатності розібратися, що саме не влаштовує чи турбує.

   Я чітко відчула себе "поневоленою", позбавленою можливості дихати на повні груди і повна відсутність інтимності...

   Сьогодні ж прийшла до висновку, що Enslaved Roja Dove неодмінно потрібно морозне повітря. Можливо, не обов'язково морозне, але має бути конче простір. Аромат потрібно сприймати на відстані і бути впевненим у наявності свободи.

   Для цього потрібно пірнути у так звану "хмаринку пахощів", саме такий використати спосіб нанесення парфумів, і тоді "ланцюги", які гнітили та давили волю зникнуть і виникне бажання охарактеризувати Enslaved не інакше, як "мій ніжний та лагідний звір". І на анімалістично-гірко-пряному тлі у скрипучому мурчанні ольфакторна історія набуде іншого значення.

   Як у сні, сплине ніжний прохолодний запах лаванди з кислинкою, і натяк на присутність цитрусів, і мильність мускусу, і пильність смолисто-деревних пачулі, і гірко-солодкувато-м'ятно-квітковий специфічний запах герані, і борошниста деревина кедру.

   Залишиться лише чергування землистого, сухого, димного ветиверу та смолистості та колючості тонка бобів. Ще - ваніль, що нагадає страусине боа, але не як елемент у образі, а частина декорації.

   Бонусом за філософське відношення отримую кремово-вершкову помадність та спокій, що все ж розібралася та змогла налагодити якщо не гармонію, то баланс. З ароматами точно так, як і у житті, ніякої стабільності, постійний компроміс.