Про різдвяно-новорічні дива або фідбек долі
Ця святкова пора розпочинається у мене з Дня народження, 4 грудня. Звичайно, як і всі ви, я традиційно отримую купу вітань та подарунків, які приносять таку ж щиру втіху, як колись у дитинстві. Не залежно очікувані презенти чи ні, виконані на замовлення чи несподівані, від рідних чи друзів, учнів чи колег...
А ще я маю щастя отримувати дарунки абсолютно від сторонніх у моєму житті людей і без вагомої на те причини. І інакше, як втручання магії чи сили всесвіту, я не можу знайти пояснення. Помітила закономірність, що саме такі сюрпризи доля влаштовує чомусь із Одеси. Напевно, є якийсь кармічний зв'язок з цим містом, його історією чи жителями.
Отже, напередодні Дня народження смс повідомило мене, що на Нову пошту прийшло відправлення з Одеси. "Оце вже накупувалася, що не пам'ятаю що саме замовляла"- найперше подумалось мені, але, зрозуміло, що це жарт і я зателефонувала за номером відправника, щоб вияснити що це не помилка. "Ні, не помилка! Це картина від Діми!"- прокоментував жіночий голос. У мить я подумала - від Діми Мілютіна, хоч не було абсолютно ніяких підстав так думати.
Хто такий Дмитро Мілютін знають всі у парфумерному товаристві. Це відомий колекціонер та власник парфумерного магазину Moluar у Одесі. Кілька років тому я мала щастя побувати у нього в гостях та час від часу купувала рідкісні пляшки. Та не можу похвалитися дружніми тісними стосунками. І ось Діма відправив мені романтичну світлину, яку, напевно, всі ви бачили у його стрічці новин на ФБ, з зображенням сонця. Просто так! Без попередження і потім без коментарів! "Дякую! я трохи розгублена..." "А чому?" скромно запитав Дмитро, ніби це була якась традиція.
Я замовила рамку і забрала сувенір саме напередодні Різдва. У обрамленні картина набула чогось ще більш особливого, чи то додалося глибини, чи емоцій, чи підсилила віру у чудеса. Неодмінно мені кортіло розповісти про цей подарунок та все не вистачало часу і я відкладала з дня на день, як взагалі передумала писати.
Інша історія відбулася сьогодні вранці чи точніше вже вдень. Вибита із звичного графіку вставати о 5, я толком не розуміла що робити, коли прокидаєшся о 12. "Нехай мій перший день буде лінивим..."- вирішила я. Потім планувала дочитати вподобаний роман "Схиблені на вині", насолоджуючись порівнянням змісту з нашим (парфумерних маніяків) сприйняттям світу. Але спочатку взяла телефон, щоб відповісти всім, хто прислав вітання з Новим роком.
І ось один лист, який прийшов у мессенджер, мене так розчулив, що зачитуючи його чоловіку, я навіть розрюмсалася. Чесно, мені хочеться показати його усім і зачитувати, і перечитувати, і коментувати. Але ж це приватне повідомлення, тому поділюся лише стислим змістом.
Пані Надя, авторка листа, у період, коли дуже важко хворіла ковідом, знайшла візитну карточку мого блогу, яку я надіслала їй колись напередодні Нового 2017 року разом з чудовою вінтажною Mitsouko. І ось вона почала читати мої "Парфумерні фантазії" та "залипла", знайшовши гарну та корисну інформацію... Далі написала купу теплих та добрих слів, від яких я, як вже писала, розплакалась.
Чоловік, який завжди жартує, що моє захоплення має значення лише "для космосу" (ви зрозуміли? тобто ніякого ні толку, ні користі), вислухавши все це, підсумував: "Нічого не буває просто так! Все, що робиш, для чогось потрібно. Лише потрібно час, щоб зрозуміти для кого і для чого."
А в цей час Надія майже так само написала рядки, які я процитую з великим задоволенням: "Для мене ще одне переконання - нічого не буває просто так. НІЧОГО! Закон збереження енергії працює. Вкладаючись щиросердно у щось, будь певен, що комусь це обов'язково якось стане в нагоді.) ДЕ і Коли - питання часу. Сама трохи в шоці... Як все взаємопов'язано в наших світах..."
Дякую! Щиро дякую за ці емоції, Дімо та Надійко, які ви у мене викликали! Дякую за фідбек моїй творчості, космос! Дякую за новорічну казку! Дякую за щирість!
З Новим роком, друзі!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар