Unspoken Roja Dove

   Маю звичку читати свої старі враження про аромати вже після пережитих нових. Часто дивуюся, що майже однакові підбираю слова для характеристики. Так протягом багатьох років розпочинаю опис Unspoken Roja Dove зі згадки про фруктово-солодкуватий запах стиглої груші, якої, швидше за все, немає і близько у композиції. Та вона мені мариться на старті щоразу. І сьогодні не виняток.

   Анімалістичні ознаки викликають інтерес та хвилююче передчуття "чуттєвої" історії. Цього разу вони надто виразні.

   Сухі альдегіди, як морозне повітря, колючі та свіжі, але миттєві.

   Запах забродивших фруктів натякає на присутність алкоголю та можливість сп'яніння. Іншим разом - це запашний аромат узвару.

   Смолистість на тлі деревини.

   І ось із цих солодкувато-фруктових, оксамитово-теплих обіймів виривається загадкова квіткова мелодія, яка видається прекрасною та одночасно незрозумілою.

   Яскрава чуттєвість жасмину не кидається у очі у ніс, але коли згодом помічаю його звучання, то виникає бажання в першу чергу говорити про його медово-фруктово-полум'яну душу.

   У центрі уваги квіткового серця Unspoken все ж таки тягучий кремово-карамельний сонячний екзотичний та цього разу ще й хмільний іланг-іланг.

   Часом чути помадність троянди, яку хотілося б підсилити та продовжити.

   Медово-смолистий, густий та щільний, шкіряно-пряно-гіркуватий запах лабдануму.

   Далі солодкувато-карамельна амбра, яку змінюють сухі смолисто-деревні з прілими ознаками пачулі. Така собі п'янка амброво-медово-бальзамна передбачувана краса з анімалістично-квітковою недомовленыстю.

   Вже не перший раз, думаючи про аромати Roja Dove, від яких колись я була у захваті, помічаю ледь вловиме, але все ж розчарування, від чого стає сумно. Це перенасичення? Чи снобізм? Чи натренований ніс помічає щось таке, що раніше не розумів? Швидше за все, це як у житті - не існує ні у чому досконалості, але точно є баланс і потрібно намагатися його утримувати, для спокою та рівноваги.