Ароматообрази та ольфакторні читання
20.03.2020
Є твори, які хочеться постійно перечитувати, насолоджуючись описами ароматів. Інші відкриваєш для себе саме завдяки цьому захопленню. То запахи - головні герої романів, то персонажі через них сприймають навколишній світ та описують свої почуття, то детективи розслідують заплутані історії, вловивши витончений шлейф. Парфумерними маніяками бувають і письменники, а парфумери зачитуються літературою і найкращі романи надихають їх на ароматні шедеври.
Художня література про аромати та аромати на теми художньої літератури.
Запахи та аромати в Біблії.
Найважливішим чуттям у Біблії показаний слух (див. ВУХО). У порівнянні з ним образи нюху і запаху зустрічаються рідше. Проте нюх грає в Біблії помітну роль, як це показує огляд пов'язаних з ним слів, таких як сморід, пахощі і аромат. Запахи в Біблії, як і в житті, можуть бути або приємними, або неприємними.
Антропоморфний Бог Старого Завіту зображується нюхаючим пахощі всеспалення (близько сорока місць в Старому Завіті; Побут. 8:21; Вих. 29; Лев. 1-3; Чис. 15; Чіс.28). Сенс цього позитивного образу нюху зводиться до задоволеності Бога належним поклонінням Йому і прийняття жертви як примирення за гріх. Слід також зазначити, що характерний прийом висміювання ідолів виражається в демонстрації відсутності у них нюху (Втор. 4:28; Пс. 113: 14).
Образи людських запахів представлені в Біблії по-різному. Яків використовував запах свого брата, щоб обдурити сліпого батька (Бут. 27:27). Трубний звук метафорично пахне майбутньої битвою (Іов 39:25). Порятунок трьох друзів Данила з розжареної печі був настільки чудовим, що, коли вони вийшли, «запаху вогню не було від них» (Дан. 3:27). У Пісні пісень коханий захоплюється ароматом одягу своєї нареченої (Пісні. 4:11) і її дихання (Пісні. 7: 9), і вся ця лірична епіталама або весільна пісня пронизана образами пахощів (Пісні. 1:11, 2:13, 4 : 10, 16, 5:13, 7: 3). В Пс. 44, ще однією епіталаму, одяг царя зображується «як смирна, алое й Касія» (Пс. 44: 9). У двох місцях (Екл. 7: 1; Пісні. 1: 2) використовується гра слів - добре ім'я (sem) порівнюється з ароматним єлеєм помазання (semen).
Найбільша група позитивних образів зв'язується з пахощами в старозавітних богослужіннях. Ароматний фіміам, який використовували при поклонінні, (про який в П'ятикнижжі згадується понад десять разів) був «святинею ... для Господа», і про людину, яка зробила подібне для звичайного вживання, сказано, що він «винищена з своєї рідні» (Вих. 30: 37-38). Пахощі при дарунках священників теж зв'язувалися з богослужінням в храмі (2Хр. 2: 4, 13:11). Новозавітним аналогом служить миро, яким Марія помазала ноги Ісуса (Ін. 11: 2, 12: 3-5).
Пахощі метафорично поширюються на пізнання Христа (2 Кор. 2:14), на тих, хто слідує за Христом і проголошує Його (2 Кор. 2: 14-16), на жертву Христа за тих, хто вірує в Нього (Еф. 5: 2 ), і на дари віруючих місіонера (Флп. 4:18). В розгорнутій аналогії Павла, в якій різні дари в церкви порівнюються з різними частинами людського тіла, Павло задається питанням, в чому сенс нюху, якщо все тіло чує (1Кор. 12:17).
Є і неприємні запахи. Дві з десяти страт супроводжувалися жахливим смородом (Вих. 7:18, 21, 8:14). Після битви трупи неминуче смердять (Іс. 34: 3; Йоіл. 2:20; Ам. 4:10). У більш загальному плані смердить тіло людини після смерті (Ін. 11:39; 2 Кор. 2:16). Відповідно до відомого вислову, «мертві мухи псують та роблять смердючою запашну масть» (Екл. 10: 1). Поганими запахами може супроводжуватися і Божий суд, як це видно з Його попередження, що «буде замість пахощів сморід» (Іс. 3:23).
Джерело https://azbyka.ru/otechnik/Spravochniki/slovar-biblejskih-obrazov/213, автори Райкен Л., Уілхойт Д., Лонгман Т.
Святе пома́зання (миро)
22 І Госпо́дь промовляв до Мойсея, гово́рячи:
23 „А ти візьми собі найкращих пахощів: самотечної мірри п'ять сотень шеклів, і запашно́го цинамону половину його: двісті й п'ятдеся́т, і запашної очере́тини — двісті й п'ятдеся́т,
24 і касії п'ять сотень шеклів на міру шеклем святині, та гін оли́вкової оливи.
25 І зробиш її миром святого пома́зання, масть скла́дену, робота робітника масти. Це буде миро святого пома́зання.
26 І намасти́ш ним ски́нію запові́ту, і ковче́га свідо́цтва,
27 і стола та всі речі його, і свічника та речі його, і жертівника кадила,
28 і жертівника цілопа́лення та всі речі його, і вмивальницю та підставу її.
29 І освятиш їх, і стануть вони найсвяті́шим, — усе, що доторкне́ться до них, освя́титься!
Кадило
34 І промовив Господь до Мойсея: „Візьми собі пахощів: бальза́му, і ониху, і хелбану, пахощів, та чистого ла́дану, — кожне буде в рівній частині....
35 І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе.
36 І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідо́цтва в скинії заповіту, що Я буду являтися тобі там, — це буде найсвятіше для вас!
37 А кадило, що зробите, за постановою про нього це зробите собі, — воно буде тобі святість для Господа!
38 Кожен, хто зробить, як воно, щоб нюхати з нього, той буде витятий із наро́ду свого́!“
Джерело: Біблія
Патрік Зюскінд належав до числа найпопулярніших письменників кінця XX століття. Однак нерідко його називають автором лише одного роману - "Парфуер. Історія одного вбивці"".
У 1985 році був надрукований "тремтливо прекрасний романтичний детектив" - "Парфуми", в якому простежено зацікавленість автора способами виживання мистецтва під час розпаду та вивітрювання міфічних загальнолюдських цінностей.
Те, що описав Зюскінд, можна не тільки впізнати за запахом, відчути на смак, побачити і почути. Це художник, який вмів представити життя вбоге і зникле в його великому внутрішньому драматизмі" - відгуки газети "Tages - Anzeiger", Цюрих.
В основі замислу роману головна метафора — метафора запаху: запах як універсальний, підсвідомий і всеохоплюючий зв’язок між людьми, запах як аура кожної людини — як вона сприймає світ інших людей, як впливає на них і як сприймають цю людину всі, хто її оточує. Метафорами такого масштабу в німецькомовній прозі, як справедливо зазначила перекладач твору російською мовою Є. Венгерова, можуть похвалитися хіба що Томас Манн (хвороба Адріана Леверкюна) чи Герман Гессе (гра в бісер). Аромат у романі (мається на увазі ідеальний запах, створенню якого присвятив своє життя Гренуй) може розглядатись як символ мистецтва взагалі, як символічне позначення духовного. Тоді закономірно буде вважати його творця символом митця, носієм певної істини творчості.
Особливе місце серед приємних запахів займають парфуми, а точніше, ті рослини та квіти, з яких їх виготовляють: аромат амбри (Amber), пачуль (Patschuli), сандалового дерева (Sandalholz), бергамота (Bergamote), масла лимона (Limettenoel), есенції з квітів помаранча (Orangenbluetenessenz), гвоздичного та трояндового масел (Nelken- und Rosenoel), настою мускусу (Moschustinktur). їх перелік може бути безкінечним.
Продовжуючи тему антонімії у сфері ароматів, необхідно звернути увагу на епітети, що характеризують різноманітні запахи. Не зупиняючись на них детально, можна навести приклади опозиції «приємний-неприємний запах»: Ніжний (zart) — грубий (grob), прекрасний (herrlich — (haesslich) гидкий, свіжий (frisch) — затхлий (kadaverhaft), магічний (zauberhaft) — потворний (ekelhaft), квітковий (blumig) — огидний (widerwaertig), неповторний (einzigartig) — їдкий (beissend).
Джерело: Ю. Бардакова "Деякі особливості вживання стилістичних засобів у романі П. Зюскінда «Парфумер»"
У літературі XX ст. одним з найвидатніших письменників-модерністів вважається Марсель Пруст. Найбільш відомим твором французького дослідника людської душі й почуттів став роман “У пошуках утраченого часу”. Автор створює епопею внутрішнього світу людини, свідомість якої складається з душевних рухів та особистих вражень.
Увага письменника зосереджується не на відображенні реальних подій, а на звуках, кольорах, запахах – на тих дрібницях, які складаються в образи, події. Розкриваючи реальний світ через пам’ять, уяву, Пруст створює “нову” реальність, новий світ. І головним для автора стає відображення самого процесу його появи. Твір розгортається в пам’яті оповідача, зближеного з автором. У романі пам’ять стає тією силою, яка оживляє минуле, “втрачений час”.
Джерело: soch.biographiya.com
"В повітрі цих кімнат був розлитий тонкий аромат тиші, до того смачний, до того соковитий, що, наближаючись до неї, я не міг його НЕ передчувати, особливо в перші, ще холодні великодні ранки, коли чуття на запахи Комбре не встиг у мене притупитися."
"Хто закохається в собачий зад, В ньому троянди чує аромат."
"І раптом спогади ожили. То був смак шматочка бісквіту, яким в Комбре кожного недільного ранку (по неділях я до початку меси не виходив з дому) пригощала мене, розмочивши його в чаї або в липовому цвіті, тітка Леонія, коли я приходив до неї привітатися. Сам вигляд Бісквітику нічого не викликав у мене до тих пір, поки я його не спробував; може, тому, що я потім часто бачив це тістечко на полицях кондитерських, але не їв, його образ покинув Комбре і злився з більш свіжими враженнями; може, тому, що жоден зі спогадів, давним-давно випав із пам'яті, чи не воскресало, всі вони розсипалися; форми - в тому числі тістечка-раковинки, кожною своєю суворою і благочестивою складочкою будили гостро чуттєве сприйняття, - загинули або, занурені в сон, втратили здатність поширюватися, завдяки якій вони могли б досягти свідомості. Але коли від далекого минулого нічого вже не залишилося, коли живі істоти вимерли, а речі зруйнувалися, тільки запах і смак, більш тендітні, але зате більш живучі, більш нематеріальні, більш стійкі, більш надійні, довго ще, подібно душам померлих, нагадують про себе, сподіваються, чекають, і вони, ці ледве відчутні крихітки, серед руїн несуть на собі, не згинаючись, величезний будинок спогадів."
"І як тільки я знову відчув смак розмоченого в липовому чаї бісквіту, яким мене пригощала тітка ... в ту ж мить старий сірий будинок фасадом на вулицю, куди виходили вікна тітчиної кімнати, прилаштувався, як декорація, до флігельку вікнами в сад, збудованому за будинком для моїх батьків ... А варто було з'явитися дому - і я вже бачив містечко, яким воно було вранці, вдень, ввечері, в будь-яку погоду, площа, куди мене водили перед сніданком, вулиці, по яких я ходив, далекі прогулянки в ясну погоду. <...> весь Комбре і його околиці - все, що має форму і має густину - виплило з чашки чаю". Джерело : Марсель Пруст " В сторону Свана"
Ефект здобуття яскравих емоційних спогадів через зв'язок з запахами (або з конкретними предметами і відчуттями), здатними викликати в уяві об'ємні сцени з минулого, отримав назву «синдром Пруста», «феномен Пруста» або «ефект Пруста», і являє собою об'єкт серйозних наукових досліджень, зокрема в нейробіології.
Єміль Золя. "Дамське щастя"
"Флакон парфумів вербени, який забули закупорити, видавав невизначений і сумний запах в'янучих квітів."
"Запах сукна і фарб - терпкий запах хімікалій - підсилювався завдяки сирій підлозі. В глибині крамниці двоє приказчиків та продавчиня складали штуки білої фланелі".
"Крамниця зберігала аромат старовини, напівтемряву, в якій вся попередня торгівля, безхитрісна та добродушна, здавалося, оплакувала своє запустіння".
"Бути у неї, вдихати запах улюблених нею парфумів, знаходитися поруч з нею, бачити усмішку..."
"А він, не беручи до уваги хвилюючі аромати, якими пахло її волосся, був як і раніше незворушний, як завойовник. Після кожної фрази він робив ковток; аромат чаю пом'якшував ці більш різкі запахи, в яких було щось чуттєве. "
"Над розкішшю цього варварського мистецтва, серед гострого запаху, який занесли старою шерстяною тканиною із різних країн, наповнених сонцем та грязюкою, майоріли бачення Сходу."
"Запах саксонських рукавичок - цей хижий, немов приправлений мускусом запах,- зазвичай бентежив її, часом вона сміялася над своїм хвилюванням, признаючись в пристрасті до цього двозначного запаху,- немов скажений звір потрапив у пудреницю повії. Але тут, біля банального прилавку, вона не відчувала запаху рукавичок, вони не створювали ніякої чуттєвої атмосфери між нею і якимось прикажчиком, який виконував свою справу."
"Над підлогою піднімалася дрібна пилюка, просочена запахом жінки, запахом її білизни та тіла, її спідниць, її волосся, - гострим, захоплюючим запахом - особливим фіміамом цього храму, який спорудили на честь жіночого тіла."
"Інтимне життя продавчинь стало чистішим та елегантнішим; вони захоплювалися дорогим милом та витонченою білизною, - в цьому проявлявся їх природній потяг до буржуазії, а також і те, що вони стали жити краще."
"Від її лагідності віяло чарівністю, вишуканістю, хвилюючою, як аромат."
"- Там парфюмерний відділ. Мені необхідно зайти в парфюмерний відділ.
Цей відділ, який відкрили лише напередодні, знаходився поруч з читальниою залою... Від самого буфету панянки вже відчули близькість парфюмерного відділу із-за різкого запаху саше, яким пахніла вся галерея. Тут покупці виривали один у одного мило "Щастя" - гордість фірми. Під скляними кришками прилавків, на кришталевих полицях етажерок стояли ряди скляночок з помадами та пастами, коробки з рум'янами та пудрою, флакони з туалетною водою та єсенціями; в особливій шафі милувалися щіточки, гребінці, ножиці і кишенькові флакончики. Винахідливі продавці декорували виставку білими фарфоровими склянками та флаконами із білого кришталю. Але найбільше всіх захоплював срібний фонтан, влаштований в центрі і зображав пастушку серед бускету; із фонтану безперервно била цівка фіалкової води та стікала з мелодійним дзюрчанням в металевий басейн. Навколо поширювалися чудові пахощі, а панянки, проходячи повз фонтану, змочували у ньому носові хустинки".
Є тексти, аромат яких стає безсловесним персонажем твору. Наприклад, оповідання польської письменниці Ольги Токарчук "Шафа". Героїня одного з трьох оповідань "Номери"- покоївка готелю Capital, справжнього лабіринту запахів. Тут запах - особистість. За відвідувачами тягнеться аромат чоловічих парфумів Armani і Lagerfeld, запах сигарет, пудри, крему від зморшок, крокодилової шкіри. В інших номерах стоїть важка дух поспіху, бардаку, замкнутого кола і безнадії. Героїня будує здогади про життя володарів запахів: для цього вона позбавляється від власних фарб і безпечного запаху (надягаючи фартух).
"Тоді-то непомітно я переходжу з частини господарчої у Частину для Гостей. Пізнаю це за запахом – мушу підвести голову, щоби його розпізнати. Часом мені це вдається: пахне чоловічим арманімом, або лягерфельдом, або розкішним, витонченим боухероном. Знаю ці запахи з дешевих проб в “Vogue”, знаю, як виглядають флакони. Пахне також пудрою, кремом проти зморщок, шовком, крокодилячою шкірою, кампарі, розлитим у ліжку, цигарками марки “Caprice” для вишуканих частунків. Це, власне, і є той своєрідний запах третього поверху. А радше не весь запах; радше перший пласт специфічного запаху третього поверху, який я впізнаю, немов давнього знайомого, тоді, коли поспішаю до своєї комірчини, де відбувається"
"Кімната 200 – порожня, ліжко зім'яте, трохи сміття і гіркий запах чийогось поспіху, перевертання у ліжку, гарячкового пакування. Той, хтось повинен був виїхати рано-вранці, певно, поспішав на летовище, може, на вокзал. "
"І, що вже непокоїть, немає їхніх запахів. Пахне тільки готель “Capital”." - про кімнату японців".
"Тільки тут гість мешкає довший час. Я не пам'ятала б цього, якби не той самий запах цигарок, алкоголю і безладу. І те саме поле битви, яке лякає мене: розставлені всюди склянки з недопитими напоями, цигарковий попіл, розлитий сік, відро для сміття повне пляшок з-під горілки, тоніку, коньяку. Запах замкненого кола і безнадії. Відчиняю вікно, вмикаю кондиціонер, але це ще більш поглиблює атмосферу ситуації безвихідності, тому що показує контраст між тим, що свіже і здорове, і тим, що затхле і хворе".
"Коли я сюди заходжу, болить мені. Стою мить без руху і оцінюю розміри цього погрому. Кімната схожа на мале поле битви. Ці шовкові дорогі сукні, недбало перекинуті через поручні крісла, запах вишуканих парфумів, безпечності, багатства, фізичної сили, запах метра дев'яносто вісім, нерахування з порядком, який є інтегральною частиною речей; ціла та нервова активність, незважання на теперішнє і брак розуміння, що це воно є зародком святої прийдешності, – будить в мені страх. " - кімната американців
"Вся косметика – то звичайний крем, рідина для полоскання рота, скромні парфуми і туалетна вода. Коли стелю ліжко, вражає мене відсутність конкретного запаху. Так пахнуть діти. Їхня шкіра сама по собі не виділяє жодного запаху, ловить і утримує тільки запахи зовнішні: повітря, вітру, трави, прим'ятої ліктем, і чудовий солоний запах сонця. Так власне пахне ця постіль. Коли спиться без гріха, без далекосяжних планів, без бунту і розпачу, коли шкіра стає щораз тонша, швидше паперова, коли з тіла поволі тікає життя, як з химерної гумової забавки, коли бачиться минуле раз і назавжди доконаним і зачиненим, коли вночі починає снитись Бог, тоді тіло перестає позначати світ своїм запахом. Шкіра приймає запахи ззовні і смакує їх востаннє."(с)
Анджей Стасюк в книзі «Дукля» («Dukla») писав, що «місця і міста виділяють запах, як тварини, потрібно тільки наполегливо йти по їх сліду».
М. Булгаков "Мастер и Маргарита"
"Девица, хоть и с хрипотцой, но сладко запела, картавя, что-то очень малопонятное, но, судя по женским лицам в партере, очень соблазнительное: - Гэрлен, Шанель номер пять, Мицуко, Нарцисс Нуар, вечерние платья, коктейль.."
"- Берите все тряпки, берите духи и волоките к себе в сундук, прячьте, - кричала Маргарита, - но драгоценности не берите, а то вас в краже обвинят."
"В комнате пахло духами, кроме того, в нее доносился откуда-то запах раскаленного утюга."
"...Маргарита открыла ее и увидела в коробочке жирный желтоватый крем /крем Азазелло/. Ей показалось, что он пахнет болотной тиной. Кончиком пальца Маргарита выложила небольшой мазочек крема на ладонь, причем сильнее запахло болотными травами и лесом, и затем ладонью начала втирать крем в лоб и щеки."
Фредерик Бегбедер "Романтичний егоїст"
"Пані та панянки, дорогі читачки, якщо у вас є одружений коханець, змилуйтесь над його дружиною, не пахніться хмільними пахучими парфумами. До біса «Коко», «Пуазон», «Обсессьон» і, головне, ніякого «Раша». Будьте милосердні. Заздалегідь вдячний вам за тих і за інших."
Френсіс Скотт Фіцджеральд
"Вона себе не переоцінювала. Єдина відмінність між нинішньою Ніколь і Ніколь п'ять років тому полягала в тому, що тоді її краса ще була дівочо незрілою. Але все-таки вона заздрила юним - надавав свою дію сучасний культ молодості, надокучили напівдитячі особи кіногероїнь, які ,якщо вірити екрану, несли в собі всю енергію і всю мудрість епохи.
Вона одягла довгу, до гомілки сукню, яких не носила вдень вже багато років, ревно перехрестилася декількома краплинами "Шанель N_16". До першої години, коли автомобіль Томмі загальмував перед віллою, вона була точно квітучий, добре доглянутий сад."
Хуліо Картасар "Гра в класики"
"Часом на фотографії видно тільки спина або рука, яка спирається в двері, кінець польової дороги, рот, відкритий для крику, черевики в шафі, люди на Марсовому полі, погашена марка, аромат парфумів "Ма Гріфф" тощо. Мореллі вважав, що представлений на фотографії життєвий досвід, який він намагався показати у всій можливій гостроті, повинен був змусити читача вникнути, стати майже учасником долі його персонажів. "
Мілена Завойчинська "Алета"
"Довелося сховатися і, діставши з сумки свою улюблену водичку Аква Алегорія Гроселліна, пшикнутися нею, якщо вже їм так важливо, щоб наречена пахла.
" Легкий ненав'язливий запах червоної смородини саме те, хоч пахне смачно "
Я обняв її і просто зарився обличчям у її волосся, які витончено пахли якимись ягодами. Такий легкий аромат, такий же легкий і солодкий, як вона сама."
Артуро Перес-Реверте "Фломандська дошка"
"Менчу теж купувала парфуми в Парижі, але більш міцні, ніж у Сессара. Коли вона швидким кроком - одна, без Макса - увійшла в вестибюль готелю" Палас ", про її наближення сповістила, подібно герольду, ціла хвиля ароматів "Румби" від Баленсіаги."
Януш Леон Вишневський "Самотність у Мережі"
"Він сів і відразу вловив витончений запах парфумів. «Ланком»? «Бьяджотті»? Він прикрив очі. Ні, все ж таки, «Бьяджотті». Парфуми вже давно мали на нього особливий вплив. Вони, як повідомлення, яке хтось хоче передати. І тут жодна мова не потрібна. Можна бути глухонімим, можна належати до іншої цивілізації, але повідомлення ти все одно зрозумієш. У парфумах є якийсь ірраціональний, таємний елемент.« Шанель № 5 »,« Л'ер дю Тан » або « Поем » подібні до поезії, яку жінка носить на собі. А деякі парфумии шалено еротичні, що притягають. Вони змушують озирнутися, а то і піти за жінкою, яка ними пахниться. Він пригадавв, як два роки тому був у Прадо. І раптом повзо нього пройшила жінка в чорному капелюсі, і його миттєво оточив якийсь містичний аромат. Він тоді забув про Ель Греко, Гойю і інших митців і пішов слідом за жінкою. Наразі він подумав, що за жінкою, яка тут сиділа і залишила свій запах, він захотів би піти.."
Дональд Уестлейк, Рут Ренделл "Заклання вовків. Блаженні недоумкуваті"
"... У лабораторії припустили, що парфуми, якими він пахнув, називаються Guerlain's Chant d'Aromes, але Уексфор, який добре розбирався в парфумерії, і сам це знав.
Після відходу Аніти Марголіс в кімнаті залишився аромат її парфумів, Chant d'Aromes, який Уексфорд розпізнавав без всякого лабораторного аналізу. То був запах легковажності, марнотратства і байдужості - цілком під стать натурі цієї дівиці. Уексфорд відчинив вікно, щоб дух вивітрився до початку співбесіди. "
Анна Берсенева "Гадание при свечах"
"...Марина и не беспокоилась. Ей нравилось сравнивать ароматы духов, нравилось слушать Иветту, когда та объясняла, что «Каландр», например, принадлежит к духам, присутствие которых всегда заметишь, но поймешь не как навязчивость, а как таинственность.
Эти рассказы слегка будоражили её воображение. И все таки, наверное, она слушала Иветту как то не так…
— Марина! — не выдержала однажды та. — Нельзя же так!
В этот момент она как раз показывала ей похожий на выпуклые губы флакон духов "Сальвадор Дали"." ...В салоне пахло Иветтиными любимыми духами «Кабошар»; сидения были кожаные, того же темно изумрудного цвета, что и машина.
Айра Левін "Дитина Розмарі"
" - Який приємний запах, - зауважила міс Жайворон, повертаючись до Розмарі. - Що це?
- Називається «Детчема».
- Набагато приємніше, ніж ваші звичайні парфуми, ви мене вибачте.
- А це були не парфуми, - відповіла Розмарі. - Це амулет з травами. Але я його вже викинула.
Генріх Белль "Очима клоуна"
"Квартира ще пахла парфумами Моніки, надмірно терпкими і надто модними, по-моєму, ця пекельна суміш зветься "Тайгою"."
Роберт Харріс "Енігма"
"... Чи було у цьому винна його уява або ж конверт дійсно зберігав ледве помітний аромат парфумів? "Прах троянд" від "Буржуа", крихітний флакон яких практично розорив Джеріха всього місяць тому."
Ліон Фейхтвангер "Гойя"
"На її столику стояли найдорожчі паризькі парфуми від Франжіпан і Снайпарейль, і вона з царською безсоромністю розповідала, яких зусиль їй вартує домагатися визнання її жіночих чеснот."
Джон Голсуорсі "Сага про Форсайтів"
"В передній, в позі невтішного горя, сиділа якась жінка. Сомс повів носом і покачав головою: пачулі ... Не нашого кола. Можуть бути неприємності."
"І аромат балу, запах квітів, волосся і парфумів, які так люблять жінки, підднімався душною хвилею в теплому повітрі літнього вечора".
Оскар Уайльд "Портрет Доріана Грея"
"Він почав вивчати дію різних запахів, секрети приготування ароматичних речовин. Переганяв пахучі олії, палив запашні смоли Сходу. Він приходив до висновку, що будь-який стан душі людини пов'язаний з якимось чуттєвим сприйняттям, і задався метою відкрити справжні співвідношення. Чому, наприклад, запах ладану налаштовує людей містично, а сіра амбра розпалює пристрасті? Чому аромат фіалок будить спогади про померле кохання, мускус туманить мозок, а чампак розбещує уяву? Мріючи створити науку про психологічний вплив запахів, Доріан вивчав дію різних пахучих коренів і трав, запашних квітів у пору дозрівання їх пилку, ароматних бальзамів, рідкісних сортів запашного дерева, нарду, який розслабляє, говінні, від запаху якої можна збожеволіти, алоє, який, як кажуть, зцілює душу від меланхолії ".
Лилиан Джекон Браун "Кот, который ограбил банк"
"Они подъехали к амбару уже в сумерках. Казалось весь мир погрузился в меланхолический голубой сумрак. Наступил тот чарующий миг между заходом солнца и появлением первых звезд, когда все замолкает в ожидании...
- Волшебно, - вздохнула Полли.
- Французы называют это l`heure bleue.
- У них есть духи с таким названием. Должно быть, прелесть... "
"Полли с нетерпением развернула бумагу и увидела восьмигранный флакон французских духов, обмотанный филигранной золотой сеткой. От изумления она не могла найти слов. Полли в жизни не видела более красивого флакона и даже не мечтала о том, что будет когда-нибудь пользоваться такими духами.
Оба вспомнили вечер в прошлом месяце, когда сумерки окутали землю голубой дымкой и волшебной тишиной, l`heure bleue. "
"Я, Майя Плисецкая"
М.Плисецкая описывает празднование Нового года у Бриков.31 декабря 1958 года.
"Под самы Новый год в Москву приехал Луи Арагон с Эльзой. И они будут у Лили на Кутузовском."
Гости собираются в доме, стол накрыт и ломится от деликатесов.
"У каждого прибора подарок стоит. У меня - флакон духов Роберта Пиге "БАНДИТ". У Щедрина - мужской колон "Диор" и последняя французская пластинка Стравинского. Это Эльза Юрьевна - Дед Мороз подарки из Парижа привезла. С тех пор я предпочитаю запах "БАНДИТА" всей иной парижской парфюмерии. И запах чуден, и память дорога..."
Кажется, 1967 год. В Москву приехал Ролан Пети для постановки "Гибель розы".
"Ролан для историчности момента разоделся в белое с головы до ног. Заблагоухал духами. В Москву он явился-стояла прохладная осень,- вырядившись в меховую длиннополую шубу из енота. Такого французского месье москвичи отродясь не видали. С войны 1812 года!...
Не на шутку всполошив таможню и пограничников Шереметьева,наполнив на сутки московский аэропорт терпким запахом французских парфюмерий, Ролан в енотовой шубе вместе с Бриансом покинул Москву."
Милорад Павич "Ящик для письменных принадлежностей"
Если поднять крышку, предназначенную для письма, под ней обнаружится пространство, слабо пахнущее корицей.
На дне этого большого отделения ящика лежит зубочистка из утиного пера и вывернутая наизнанку кружевная перчатка, сделанная в Которе. Она надушена ароматическим маслом "Кипрская роза".
В это утро я снова лгала во сне, а ложь имеет запах. Она пахла capture "Contour de 1'oeil Christian Dior". Этот запах и разбудил меня.
Тут кто-то позвонил. "Hermes", parfum spray "Caleche", – определила я, принюхиваясь к входной двери.
Это была моя сестра Ева. – Мне кажется, тебе следует сменить image,– сказала я ей.
Мы направились в центр города. В первом же бутике я купила ей "Amarige de Givenchy" в металлическом флаконе, похожем на консервную банку, После этого мы проследовали в роскошный меховой салон, скрывавшийся в зелени авеню Montaigne. Едва мы вошли, нас окутал аромат искусственных фиалок, распространявшийся из подключенных к сети пульверизаторов. Появились две слегка заспанные девушки. Зазвучала музыка, а от них, сквозь запахи звериного меха, пахнуло свежим бельем и утренним женским потом. Сквозь запах пота до нас доносился аромат "Rochas", Globe deodorant spray. Прогуливаясь по подиуму, они демонстрировали шубы разных моделей.
К изумлению Снглфа, я обошла вокруг него и приподняла хвостик у него на затылке.
– Неплохо, неплохо. Но бантик здесь не годится. Лучше возьми цепочку, будет красивее лежать… И тебе не совсем подходит "Armani" After shave. Попробуй что-нибудь более пряное. Может быть, какой-нибудь аромат из престижной коллекции для мужчин "Lancome". Вскоре после этого, сидя в автомобиле марки "Layland-Buffalo" перед домом своего любовника, майора Бейли, я задумчиво смотрела на туман, который тянулся из-под моста в искусственной громаде парка Buttes Chaumont… Я вдруг почувствовала запах этого тумана, горький, слегка отдающий дымом… Из этого состояния меня вывел хорошо знакомый запах.
"Aramis", Havana", – заключила я, распахивая навстречу этому запаху дверцу автомобиля. Мой любовник, майор Бейли, ввалился на сиденье рядом со мной и поцеловал меня, обдав запахом кондома, ароматизированного корицей. После получаса головокружительной гонки по городу я снова запарковала автомобиль на авеню Montaigne. В салоне мехов под тихую музыку девушки демонстрировали свой товар, распространяя запах полуденных улыбок, смешанный с запахом "Le Jardin" Body Lotion Parfume от Max Factor.
– Дальше я пойду покупать своей новой шубе подходящие духи. К этой шубе нужны новые духи. Мне кажется, лучше всего подошли бы "Issey Miyake"…
– Сейчас я ее примерю.
Я распахнула пальто, и капитан удостоверился в том, что под пальто его жена не носит ничего, за исключением духов "Jacomo de Jacomo".
Я только что купила новые духи Elisabeth Arden "Blue Grasse", как и полагается для нового любовника.
Но ты знаешь, в тот свой год я любила все самое сладкое, мужскую косметику "Van Cleef", липкий осенний виноград, а в начале лета черешню, наклюнутую птицами.
– Вы преподавательница? – спросил он, пропуская меня в квартиру. От него повеяло каким-то незнакомым мне приятным запахом, напоминавшим шафран, может быть, правда, слишком сладким, густым, как масло. Это не был запах "Azzaro" – Eau de Toilette, которой он пользовался раньше…
Эти занятия были хорошо оплачиваемыми безмолвными уроками музыки, во время которых я пришла к выводу, что мой parfum spray "Molineux" кажется ненадежным рядом с неизвестным мне запахом, который он носил теперь. В один из следующих дней я надушилась "La Nuit", Eau de Parfum от Расо Rabanne.
На следующий день я обнаружила в одном из выдвижных ящиков пару шелковых перчаток, причем в одной из них оказался флакончик с ароматическим маслом. На пузырьке было написано что-то непонятное: "Io ti sopravivro!"
– "Я переживу тебя!" – перевела мне Селена надпись на флакончике.
Понюхав, я узнала этот запах, так иногда пахло от Тимофея. И он, и тетка Анастасия пользовались одними и теми же духами. Вместо ответа он протянул мне маленькую коробочку в форме деревянной колокольни, внутри которой был стеклянный пузырек.
– Что это такое? – спросила я.
– Называется "Роза Кипра" – "Rose de Chypre". Тот, кто умеет читать запахи, прочитает и этот и узнает, что любовь длится столько же, сколько сохраняется запах в этом пузырьке. Это ароматическое масло, которым пользовалась моя мать Катена.
И тут Тимофей Медош предстал передо мной таким, будто я увидела его впервые в жизни. Его взгляд зарос лишайником, бурьяном и плесенью. Казалось, ему больно смотреть. Я обнюхала его. От него совершенно ничем не пахло. Ни лицо, ни волосы, ни рубашка – ничто не имело запаха. Не пахло ни потом, ни мужчиной, ни женщиной…"
Гарднер Эрл Стэнли "Дело воющей собаки"
- ...Она была в черной шубе, от нее пахло дорогими духами. ...
Марсон вынул из кармана батистовый платочек и поднес его к носу.
— Еще пахнет.
Мейсон взял платок, понюхал его и передал Дрейку Тот принюхался и пожал плечами
— Передай платок Делле, — предложил Мейсон. — Она определит запах.
Делла понюхала платок, взглянула на адвоката и кивнула.
— Я знаю, какие это духи./
— Что это за духи, Делла?
— Моя подруга работает в парфюмерном отделе одного из универмагов, — ответила девушка. — И на днях дала мне понюхать именно эти духи. Они называются " Воль де нью" ("Уоле Гип" др. перевод). Очень дорогие духи.
Мейсон встал и прошелся по кабинету.
— Делла, — сказал он, — идите к своей подруге и купите флакон этих духов. Потом возвращайтесь и ждите меня здесь./
Затем он направился к туалетному столику, взял флакончик духов, понюхал и, подойдя к умывальнику, вылил духи в раковину.
— Что вы делаете? — ахнула женщина. — Вы представляете, сколько стоит…
— Представляю! — оборвал ее Мейсон./Купите себе дешевые духи. Именно дешевые. И опрыскайте ими все наряды. Ясно?
Гастон Леру "Духи дамы в черном"
"Почувствовав, что бедняжка сейчас лишится — чувств, я поддержал ее, и тут, среди неистовства стихий, в разгар бури, под проливным дождем, среди бушующего моря, я вдруг почувствовал аромат — нежный, волнующий и грустный аромат духов Дамы в черном. Я понял, каким образом Рультабийль пронес воспоминание о нем сквозь годы. Да, да, это был аромат, полный грусти, аромат глубокой печали… Как будто скромный, одинокий и очень непохожий на другие, аромат цветка, которому суждено одиноко цвести лишь для себя одного. Наконец‑то я ощутил аромат, навеявший мне все эти мысли. В них я попробую разобраться позже — ведь Рультабийль столько раз повторял мне их. Этот нежный и вместе с тем навязчивый аромат словно бы опьянил меня в разгар битвы воды, ветра и молний, опьянил внезапно, лишь только я его ощутил. Необыкновенный аромат. Да, необыкновенный: ведь я раз двадцать проходил мимо Дамы в черном и не понимал, что в нем такого необыкновенного, а открыл это в миг, когда запах самых стойких духов на свете, даже тех, от которых болит голова, был бы унесен морским ветром, словно нежное дыхание розы. Я понял, что этот аромат нужно не только услышать, но и почувствовать (пусть это сочтут хвастовством, но я убежден: понять запах духов Дамы в черном дано не всякому, для этого нужно обладать глубоким умом, и, вероятно, в тот вечер на меня низошло озарение, хотя я так и не понял, что творилось вокруг меня). Да, этот грустный, пленительный, упоительно безнадежный аромат нужно почувствовать раз и на всю жизнь, и тогда сердце наполнится благоуханием, если оно принадлежит сыну, такому, как Рультабийль, воспламенится, если оно принадлежит возлюбленному, такому, как Дарзак, или наполнится ядом, если оно принадлежит разбойнику, такому, как Ларсан. Нет, после этого мимо него пройти невозможно, и я разом понял и Рультабийля, и Дарзака, и Ларсана, равно как и все беды дочери профессора Стейнджерсона."
Рей Бредбері "Туди і назад"
"Найбільше місіс Александер знудьгувалася за новими туфелькам; як тільки вони з чоловіком розійшлися в різні боки, вона шмигнула в перший-ліпший взуттєвий. Однак не відразу, а лише після того, як опустила один цент в щілину парфумерного автомату, який вистрілив в її курчачу грудку величезною хмарою леткої рідини з запахом вербени. Оповита цим ароматом, ніби ранковим серпанком, вона кинулася в магазин ..."
Діана Геблдон "Чужоземка"
"У глечику ні краплини води; Френк використовував всю, коли приводив себе в порядок, збираючись до містера Бейнбріджа, а я не подбала знову наповнити глечик з крана в туалетній кімнаті. Я взяла флакон "Блакитної години", налила в долоню велику кількість рідини, а потім обома руками швидко намочила запашною вологою волосся. Змочила одеколоном головну щітку і зачесати волосся назад, за вуха. Прекрасно. Вийшло набагато краще, вирішила я, повертаючи голову з боку в бік перед дзеркалом в плямах. Волога прибрала з волосся статичну електрику, і тепер вони лежали важкими, блискучими хвилями, обрамляючи обличчя. Спирт випарувався, а тонкий приємний запах залишився. Френку запах сподобається, йому взагалі подобається "Блакитна година"".
Алан Бредлі "Солодкість на скоринці пирога"
"Кімната купалася у світлі. Крізь високі вікна на трьох стінах потоки сонячних променів, що розсіювалися нескінченними оборками італійських мережив, лилися в кімнату, яка могла б стати декорацією до п'єси про герцога і герцогині Віндзорських. На трюмо лежали щітки і гребінці роботи Фаберже, немов Гаррієт щойно відлучилася в сусідню кімнату прийняти ванну. Флакончики парфумів від Лалик були прикрашені різнокольоровими браслетами з темного і світлого бурштину, маленька плитка і срібний чайник стояли напоготові для її ранкового чаю. У вазі з тонкого кришталю поникла самотня жовта троянда.
На овальній таці стояв крихітний кришталевий флакончик, в якому залишалася крапля або дві парфумів. Я взяла його, витягла пробку і провела нею під носом.
Це був запах маленьких блакитних квітів, гірських лугів та льоду.
Дивне почуття охопило мене - чи, вірніше, пронизало мене, немов я парасолька, яка згадує, як це, коли її відкривають під дощем. Я подивилася на етикетку і побачила єдине слово: Міратрікс."
Елізабет Адлер "Персик"
"Лоїс виглядала дуже гарною, але зовсім іншою. Волосся зачесане назад і схоплене оксамитовим бантом кольору морської хвилі, на ній був білий лляний піджак від Шанель, штани кольору морської хвилі і такого ж кольору замшеві туфлі. Але вона все так само чудово пахла парфумами Герлена "Блакитна година", романтична назва яких символізувала ту годину між заходом сонця і темрявою - блакитну годину, коли закохані, нарешті, зустрічаються, а потім знову розлучаються."
Джоджо Мойєс "До зустрічі з тобою"
"- Сподіваюся, кава смачна і міцна, круасани свіжі, погода ще досить сонячна, щоб сидіти зовні на металевих стільцях, які незмінно нерівно стоять на бруківці. Непогане місце цей «Маркіз». Стейк теж хороший, якщо ти надумаєш тут пообідати. А якщо подивитися ліворуч, ти побачиш "L'Artisan Parfumeur", де після прочитання листа обов'язково повинна спробувати парфуми під назвою, здається, "Papillons Extrême" (точно не пам'ятаю). Мені завжди здавалося, що вони тобі підійдуть ..."
"А чи не краще переміряти весь гардероб удома, отак ось над ранок, коли не сплять лиш півні і такі дурепи, як ти сама... Міряй старі нафталінові сукні - і розумій, чому ти не могла бути потрібною тому, хто має якихось-надцять коротких років і пахне одеколоном Карт'є, а ти відшукай на споді дівочої скрині "Быть может" чи "Может быть" і насолоджуйся спогадами про ті часи, коли і ти була в моді, лиш не переноси затхлий шлейф у сьогодні, коли мода інша."
Романи, оповідання та повісті, які надихнули на створення парфумерних композицій
"Битва" Клод Фаррер - Mitsouko Guerlain
"Нічний політ" Антуан де Сент-Екзюпері - Vol de Nuit Guerlain
"Сигнал до капітуляції" Франсуаза Саган - Chamade Guerlain
"Пікова дама" А.С.Пушкін - Pikovaya Dama Xerjoff
" Мене звуть червоним" Орхан Памук - Mon Nom est Rouge Majda Bekkali
"Любий друг" Гі де Мопассан - Bel Ami Hermès
"Дама з камеліями" А.Дюма-син - La Dame aux Camelias - Night Cologne Jardins d’Ecrivains
"Жіжі" Колетт - Gigi Jardins d’Ecrivains
"The Perfume Lover"/"Люитель парфумерії" Деніза Больє Seville a l'Aube L'Artisan Parfumeur
Bibliothèque Byredo
Paper Passion Wallpaper* STEIDL
Paperback Demeter Fragrance
Немає коментарів:
Дописати коментар