Madame Rochas Rochas

    В передчутті весни дістаю Madame Rochas Rochas. На мшисто-деревному тлі добре помітна гіркота гіацинтів, а згодом витончена борошнистість.

    Водянистість. Прохолода жимолості. Помадність троянди та натяк на жасмин. Свіжість конвалій. Можливо, не у такому порядку чи то щоразу інша мінливість. Та з кожним новим вдихом нові нюанси та фрагменти.

   Аромату нарцисів не менше ніж гіацинтів. Це не букет весняних квітів. Це галявина чи ціле поле, адже лише там так пахне особливо бентежно. Не можу похвалитися, що бачила таку красу, дуже мрію опинитися у долині нарцисів, де ростуть гірські квіти. А поки тішуся трав'янисто-гірким запахом у Madame Rochas.

   Альдегіди такі прозорі, що легко й не помітити з першого разу. Додають діамантового сяяння та підсилюють контури. Та з часом все ж роздивляюся їх делікатну восковість та кремовість.

   Дивно, що димну терпкість бергамоту та мильність лимону помічаю не на старті, як і трав'янисту соковитість. Наявність зелені спонукає схарактеризувати Madame Rochas зелено-квітковою та неодмінно весняною.

   Повільно парфуми стають амброво-карамельно-помадними з масною деревною основою.

   Аромат, який вийшов у 1960 році видається мені сучаснішим, ніж багато композицій 1980 років. Можливо, тому, що такий ніжний та тендітний. А ще елегантний, стриманий та добірний.

   Кажуть, що Madame Rochas Rochas погано зберігається і важко знайти гарний зразок. Мені ж пощастило придбати "живі" парфуми.

   Не можу не пригадати Chanel 19, та Madame Rochas більш квіткова, ніжна та весняна. Іншим разом - впізнаю Gold Amouage й вже планую найближчим часом дістати. Таки так, всі дороги лютого все ж таки приведуть до весни, але як добре, що є засоби, які прикрасять цей час.

    Ще більше про Madame Rochas Rochas