Alpona Caron

Alpona Caron

 

    За останні дні я вже кілька разів діставала Alpona Caron. Не лише діставала, а й з задоволенням носила у подорожі по Чернігівщині. Сьогодні знову у Alpona і саме ці парфуми органічно переплітаються зі святом Івана Купала.

   А ще Alpona Caron гідно доповнює список моїх улюблених цитрусових ароматів поруч із Neroli Roja Dove, Paris – Biarritz Chanel, Ete M. Micallef, Lux Mona di Orio.

   Традиційно Alpona розкривається цедрою лимону, цитрусовою соковитістю, солодко-грайливою льодяниковістю, кислинкою, свіжістю та маслянистістю. Липкість нагадує Lux Mona di Orio.

   Сьогодні чомусь увага зосередилась саме на звучанні гірко-трав'янистого чебрецю. Можливо, справа у атмосфері Івана Купала? Чебрець із тих рослин, які вплітають у традиційний вінок. І я матиму відповідну запашну ауру.

   Крім гірчинки у ароматі чебрецю добре відчуваю і зігріту сонцем хвою, і медовий дух соняха, і суху духмяну трав'янистість ромашки, і ментольність м'яти, і ознаки лимону. Напевно, із-за такої колоритної ароматної палітри Ернест Дальтрофф використав цей компонент у композиції для створення ольфакторного образу природи Альп.

   Ботанічна назва чебрецю - Thymuc cerpyllum - перекладається "подих життя", "дух". Взагалі це одна із найдавніших культових рослин. У всіх народів існував звичай приносити чебрець у жертву богам. Його спалювали у храмах або прикрашали вівтарі, щоб запашний дим нісся до неба та викликав прихильність богів. У Стародавній Греції він присвячувався Афродіті, У Римі - Сатурну. Наші предки з давніх давен прикрашали квітками цієї рослини церкви на свято Успіння Богородиці, оздоблювали ікони Божої Матері. Взагалі, в Україні чебрець є символом Батьківщини, мужності та відваги. Його брали з собою на чужину, як згадку про рідну домівку.

   У французів чебрець традиційно додають у страви і він входить до складу приправи "Прованські трави", а ми з задоволенням п'ємо чебрецевий чай.

   А тим часом гірчинка Alpona змінюється, доповнюється смолистою солодкістю та ледь відчутним присмаком грибів - і в цьому описі можна впізнати всі характеристики смирни.

   Солодкувата помадність, хоч про квіти я так і не можу нічого додати, як і зимою, змінюється чудовим запахом вишуканого парфумерного мила вищого гатунку. Далі пухким мускусом та солодкувато-терпкою борошнистою мшистістю.

Мої враження, і попередні також, від сучасних парфумів Alpona Caron. Звичайно, мрію про вінтажний зразок! І так сподіваюсяя на "роздивитися" квіткове серце...

 

   19.01.2020

   Альпона (ранголі) - малюнок молитва - нанесення орнаменту на зовнішній стороні будинку, особливо на зовнішній стороні дверей, а також на добре розчищеній та утрамбованій площадці перед входом у будинок.

   "Альпона" - це остання парфумерна прем'єра компанії Caron перед війною (1939р) та лебедина пісня Ернеста Дальтроффа, яку він представив на виставці у Нью-Йорку. Композиція присвячена французьким (швейцарським?) Альпам та захопленню спортом і модою на лижні курорти.

   Як характеризує Ліззі Остром у своїй книзі "Парфуми.Історія ароматів": "Альпона" пахне оптимізмом, гірською бадьорістю та новаторським поєднанням квіткових нот та грейпфруту".

   Для мене "Альпона" - це цитрусовий орнамент із зелено-жовтих арабесків та гірко-солодко-помадна гармонія. А ще згадка про мелодійне та дзвінке повітря Альп, магічний вигляд гір та бажання неодноразово повернутися. Неодмінно побувати там влітку, весною, восени і, звичайно, зимою на лижному курорті.

   Альпона - це соковиті цитруси, з кислинкою, фруктовістю, радісною льодяниковістю, терпкістю та мильністю шкірки, гірчинкою, восковим нальотом і ще чимось добре знайомим і неймовірно приємним, прохолодним та свіжим.

   Димність бергамоту, як плавний перехід до іншої замальовки,- солодкувато-трав'янисто-пряно-ментольно-теплої, з ледь вловимою камфорністю, а іншим разом - запахом кори.

   Дістала на кухні чебрець, розтерла в пальцях і вдихнула запах, який хвилину тому точно так само звучав на зап'ясті. Неймовірно!!!

   Солодка соковитість апельсину несподівано підсилила мрії про літо і ще одне нестерпне бажання - потрапити на Амалфі.

   Чергування прохолоди і тепла, липкості та дзвінкості, гіркоти та апетитної солодкості.

   Гірчинка деревини змінюється карамельною помадністю, далі масляниста пряність з бальзамність. Дивна кремовість з лимонним присмаком доповнюється запахом сухої трави та духмяного сіна, квітковою медовістю. А через мить - волога землистість, а потім лікарські нюанси із аптеки, на зміну яким з'являється суха смолистість, яка у свою чергу перетворюється у борошнисту пудровість сандалу. І  так безкінечно.

   Яблучне пюре, мармеладність, висушені лимонні шкірки. Пухкий мускус, який пахне чистим тілом та дорогим милом. Я не чую ознак ні троянди, ні жасмину, ні орхідеї, але це не засмучує, бо постійно мінливі ароматні картинки не дають можливості втратити інтерес.