Les Nombres d’Or Musc Mona di Orio
Аромат Musc Mona di Orio із флакону у мить відправив мене у ті часи, коли лише зароджувалася любов до парфумів Мони ді Оріо, коли її "абсолютна гармонія" затягувала у свої тенета і я реагувала як "загіпнотизований кролик на удава". Напевно, я у той час не могла пояснити чим мені подобаються аромати і, швидше за все, половину запашної "розповіді" "не чула і не бачила". Та тепер через 10 років можу поступово надолужити та спробувати розібратися в ольфакторних образах та власних смаках. Зеленкувата свіжість та деревна терпкість, ледь вловима кислинка, цитрусова гіркота та специфічна квітковість неролі хоча змінюються солодко-кремовою вершковістю та ловлю себе на думці, що такого яскравого пряно-ароматичного старту, пульсуюча енергія якого надихає, а загадкова магічність гіпнотизує, не пам'ятаю.
Суха гіркувата борошнистість та солодко-трав'яниста кремовість дягелю.
Поки що ледь вловима колючість смолисто-ванільних тонка бобів, яка згодом стане оксамитово-теплим, огортаючим коконом. Напевно, не дуже вдале слово... Обов'язково підберу інше...
Хвилююча чуттєвість, приємне відчуття очікування та натяк та індольність.
Маслянисто-невагомий мускус, як фантазійні хмари, спостерігати за якими очі ніколи не втомлюються. І я вже налаштувалася на "подорож" по "пухким стежкам та доріжкам", як розквітли ванільно-солодкі квіти гіліотропу, які часом смачно пахнуть випічкою, а іншим разом стиглою вишнею.
Фіолетову гармонію освіжила на мить рожево-шовкова свіжість троянди. Аромат самої квітки зникає та рожевість лишається, як і фруктова помадність.
Потім знову мускус - пахучо-мильний та крипучо-чистий, то прозорий, то пухкий, то з легкістю пір'їнки, то об'ємністю хмар.
А далі те м'яке огортаюче тепло тонка бобів, у якому затишно та комфортно, спокійно та мрійливо.
21.01.2019
Після вчорашнього враження про мускус мені здалося, що мій інтерес до цього компоненту зник абсолютно. Миттєво згадала Musc Mona di Orio та Clair de Musc Serge Lutens. А що ж, тепер вони мені не сподобаються? - з хвилюванням подумала я. І відразу ж вирішила переконатися, діставши два флакони. Здається, все ок! Та з'явилася причина відновити враження.
Отже, Musc Mona di Orio з лінії Les Nombres d’Or старого дизайну.
Цитрусова кислинка і щось невиразне індольно-вологе відразу з'явилося на шкірі, а в повітрі - прекрасна трав'яниста гірчинка ангеліки, терпкість трави та свіжість.
Солодко-десертний, ванільно-квітковий, з вишневою кислинкою запах геліотропу. Смолистої сухості та вершковості додають тонка боби.
Мускус довго не привертає до себе увагу і якщо не вишукувати його, можна і не помітити за загальним солодкувато-пухнастим невагомим десертним образом. Я відразу згадую картинку з релізу Мони ді Оріо, яка неймовірно співпадає і з моїм враженням, абсолютно без навіювання.
Але якщо прискіпливо рознюхувати і намагатися охарактеризувати, то вдається виділити сухість, солодкувато-борошнистість, крихкість і майже прозорість. Мускус довго не демонструє ні мильність, ні перламутрову маслянистість, ні кислувату терпкість, це все буде згодом.
Аромат все стає сухішим і пудровішим. Крихка солодкість з часом змінюється квітковою свіжістю неролі, а потім на мить помадністю троянди. Ваніль нагадує пір'ячко. За мить увага перключається на на гірку борошнистість мигдалю, а потім на найніжнішу кремовість.
Musc Mona di Orio - невагомий, м'який, теплий, делікатно-гурманський. Сьогодні мені здався гламурним. І знову перед обличчям картинка витонченої жінки з великими вологими очима та ледь відкритим ротом. Головне, не розмовляти цій пані, щоб не зіпсувати цей здивований вираз обличчя і загадкове враження, яке він викликає. Сьогодні хочеться бути такою...
