Aqua Allegoria Tiare Mimosa Guerlain

   Останнім часом компанія Guerlain активно рекламує колекцію Aqua Allegoria. Дуже гарні світлини та відео-ролики надихають підійти до полички у магазині з ароматами. І я чесно підходжу щоразу до них з надією закохатися, але щоразу розчаровують. Хоча старти у всіх ароматах дуже симпатичні.

   У мене також є один флакончик Aqua Allegoria - Tiare Mimosa. Навіть далекого 2010 року, а це всього через один рік після виходу композиції. І як не дивно, але ще ні разу я не поділилася враженням. Можливо, тому, що не хочеться розповідати про все те ж розчарування чи виглядати снобом. Хоча знаю щирих любителів аромату і тому у моєму флаконі залишилось всього 20 мл із 125 мл і я радію, що хоч хтось отримав задоволення.

   Кислинка лимону доповнюється гірчинкою пористої жовтої шкірки, фруктовою солодкістю та пряністю перцю. Радісно солодко-пряно, грайливо соковито-липко, сонячно-терпко, свіжо-ранково. "Чудово!!!" - зраділа я.

   Солодкість стає щільною, помадно-кремовою і в ній впізнається смачна екзотичність тіаре. Підсилює квіткову солодкість пухка ваніль і тим ще більше створює літню атмосферу та гарний настрій.

   Напевно, сьогодні не особливо вдалий день для звучання мімози. Хоча все ж деревні ознаки з медово-гіркуватою борошнистістю мені вдалося роздивитися.

   Таке яскраве цитрусово-квітково-ванільне розкриття у Tiare Mimosa, що я з одного боку зраділа, а з іншого засумнівалася у своїх спогадах. Виявляється, даремно була чимось не задоволена...

   Та пройшло зовсім не багато часу, як захоплення розвіялося. Спочатку з'явився шершаво-сірий запах мускусу, а згодом аромат став водянисто-цитрусово-кислуватим, монотонним і не особливо привабливим. Все стало на свої місця і вималювалося пояснення чому ж усе-таки не ношу Tiare Mimosa. І справа абсолютно не в снобізмі...

Etoile d'Or Volnay

   Колюча порція мшистості, терпкості та деревини з льодяниковим присмаком. Свіжий, холодний, фіолетово-синій запах лаванди, який пронизує наскрізь і залишає мильно-чистий та хрусткий післясмак.

   Димність соковитого бергамоту. Маслянистість та анімалістичність галантерейної шкіри.

   Смолисто-ванільно-мигдалева тягучість тонка бобів. Масляниста восковість.

   Солодкість здається такою ж колючою, як і мшистість на початку композиції. І те, і інше здаються золотого кольору і цією асоціацією повністю відповідають назві Etoile d'Or Volnay - Золота Зірка.

   Повільно, на зразок вінтажних парфумів, розкривається аромат. Не відразу здається помітним маслянисто-помадно-густе звучання троянди. І чим більше я вдивляюся, тим більше відтінків помічаю: рожевого кольору фруктовість, сяюча мармеладність, вишнево-бордова винність.

   З часом Золота Зірка стає оксамитово-шоколадно-пачульною. Кремово-пудрова база здається перевернутою з ніг на голову, так як таке ніжне звучання актуальне для початку композиції, а колюча мшистість для тла та фіналу.

Cabochard Gres

  У мене саме той флакон Cabochard Gres з сіро-бежевим оксамитовим бантом, що ще до 1984 року, коли з'явиться скляне оформлення. Важкий стопер із матового скла з літерою G виймати із пляшки особливе задоволення, з яким не порівняти рясне обливання ароматною рідиною із спрею.

   Та рік випуску свого 30 мл флакону я не знаю, так як придбала його без коробки. У 1960 роки Cabochard випускали у рябому чорно-білому дизайні упаковки, який колекціонери прозвали "берізка", а у 1970 роки дизайн коробки змінили: рябий верх та чорний низ. У 1980 роки упаковка повністю стала чорного кольору. Мій зразок із 1960 чи 1970? Можна було б відштовхнутися від характеристик парфумів. Так, колекціонер Катерина Хмелевська вказує, що для перших випусків характерні ірисова пудра та сиром'ятна шкіра, а ось перевипуски відрізняються шкіряно-зелено-трояндовими особливостями. Парфуми, які є у мене, розкриваються щоразу по-іншому, то зелено-полинно, то шипрово-димно, а сьогодні, наприклад, виразно шкіряно. Тому загадка залишається не відгаданою та на якість аромату ці незнання, на щастя, не впливають зовсім.

   Кислувато-пряний запах шкіри, який звучить протягом усього розкриття та постійно змінюється. Маслянистість та помадність, анімалістичність та медовість. Звучить м'яко-плюшево, делікатно огортаючи та заспокоюючи відчуттям стабільності. З часом шкіра пахне апетитно солодкувато ванільно.

   Солодка фруктовість змінюється гіркотою спецій.

   Із букету першими виділились свіжо-фруктовий жасмин та льодяниково-сонячний іланг-іланг. Першими і останніми. Ні помадності троянди, ні кислинки герані мені не вдалося вловити, як це було у інші рази.

   Вишнево-шоколадний запах тютюну чергується із гірким та пильним запахом попелу цигарки. Останній момент вже не викликає асоціацію з задумливою жінкою, яка елегантно тримає довгими гарними пальцями цигарку. Лише бажання відвернутися, щоб зайвий раз не вдихати дим.

   Мильно-воскові альдегіди такі тихі, що можна і не звернути увагу. Терпкість та лікарські ознаки шавлії, на зміну яким з'являються пачулі з шоколадно-прілим запахом листя та кори.

   Запах резини, а потім довге емоційне та чуттєве плавлення солоної карамельності амбри.

   Я дістала сьогодні Cabochard Gres спонтанно. Напевно, не найкращий час для парфумів ця літня парка погода, бо швидке розкриття закінчилося стрімким затиханням. Але коротке життя легендарного аромату все ж було прекрасним. І здається, я вже знаю який логічний ланцюжок з'явиться завтра...