Aura Mugler Mugler

    Про Aura Mugler Mugler, яка вийшла ще у 2017 році, вже написано і сказано дуже багато від захоплених відгуків до засмучених, як і про будь-який інший аромат, в принципі. Я пробувала познайомитися з композицією у магазині у рік випуску, але це не те місце, де мені вдається "роздивитися" запашні особливості аромату. І ось Aura завітала до мене у гості у компанії з Vendetta Donna Valentino завдяки Наталі, за що дуже-дуже дякую! Як я люблю таких гостей!!!

   Зелена свіжість та терпкість. Часом соковита трав'янистість аж до присутності у роті. Солодкуватість, а іншим разом кислинка розтертого листя фіалок. Промайнула ментольність, яку хотілося б підсилити. Інша кислинка, яка викликала у пам'яті Porichka BZ Parfums, є характерною ознакою ревеню і її легко розпізнати. Додам, що це звучання мені дуже подобається, особливо коли доповнюється солодкістю ванілі. Такий ненабридливий мінливий тандем. Взагалі, зелень можу охарактеризувати делікатною, без улюбленої гіркоти гальбануму та терпкості полину, смарагдово-квітковою. Напевно, глибину кольору та запаху все ж підсилює палітра флакону, яка налаштовує на сприйняття та створює попередній ольфакторний образ до того, як ти його рознюхаєш.

   Чомусь я все очікувала появу жасмину, бо саме такою запам'яталася Aura Mugler у торговому центрі.

   Солодка вершково-кремова фруктовість, делікатна помадність та деревна гіркувата борошнистість.

   З часом з'являється пильність, що характерна для кашмерану та де-яких інших популярних синтетичних компонентів, і не дає льодяниковій екзотичності іланг-ілангу зазвучати на повний голос. Хоча із квіткових ознак саме сонячний іланг мені видався найвиразнішим.

   Маслянисто-карамельна амбровість, димність, знову пильність...

   Здається, Aura Mugler нагадує щось добре знайоме і я чітко уявляю кому буде пасувати.

   Не можу охарактеризувати, що аромат оригінальний, напевно, із-за перенасичення інформації, та цікавий. Солодко-кисла, зелено-квітково-деревна Aura Mugler одночасно видається простою і зрозумілою для сприймання, але затримує увагу і викликає бажання ще раз нанести рідину і уважніше роздивитися у зеленій палітрі нові відтінки.

   Для тих, хто не заморочується глибинами парфумерії, не потребує пірнання за ексклюзивними перлинами, саме те, що потрібно, щоб прикрашало як косметичний столик, так і образ.

Vent Vert Pierre Balmain

З Vent Vert Pierre Balmain неодмінно потрібно познайомитися, як мінімум із-за двох поважних причин. По-перше - для парфумерно-ольфакторної освіти та ерудиції. Адже це один із перших в історії жіночих зелених шипрів, який був створений у 1947 році. Хоча у 1946 році про зелень у парфумерії вже була історія: легендарний Jean Carles для бренду Carven створив Ma Griffe. Автор Vent Vert - Жермена Сельє, яка як і Жан Карл, працювала парфумером у Givadan. З новими матеріалами та ідеями парфумери знайомилися одночасно. Як пише Ліззі Остром, ніби вони не товаришували.

   Експерименти Жермени Сельє з передозуванням певного компоненту привели до появи легендарних композиції Fracas (тубероза!) та Bandit (шкіра) для Robert Piguet, а у Pierre Balmain так з'явився Зелений Вітер, у складі якого 8% (6%?) гальбануму. Це був другий аромат модної компанії.

   Як розповідає Лука Турин, для Vent Vert парфумер використала 1100 складників.  "Весна, закрита у флаконі" - так ще називали ці парфуми..

   Випускали аромат у двох концентраціях: parfum та edt, для яких використовували квадратний флакон з кришкою "шайбою" та циліндричну пляшку з такою ж кришкою.

Для Vent Vert талановитий художник-ілюстратор французької моди Рене Грюо створив кілька образів. Найвідоміший з них - це "Русалка" у 1952 році.

Реклама Рене Грюо 1952 року "Русалка"

У 1969 році було випущено Eau de Vent Vert.

Фото продавця perlerare63 на eBay

Згодом у 1991 році Зелений Вітер перевипустили, обравши для цього завдання Calice Becker. Флакон став прямокутним з зеленою кришкою, що нагадує зігнутий вітром пучок трави. У мене була саме така мініатюра. Завдяки Фрагрантиці я тепер розумію, що аромат подобався. Я його описувала так: "Ось така зелень мені подобається. Молода, світло - зелена, соковита. Ні гіркоти і жорсткості. Доповнюють кислинка лайму, квіткові ноти фрезії і жасмину. Іноді чую конвалію, тут вона не нав'язлива і зовсім не багато. Аромат саме вітру, а не трави. Одночасно ніжний і яскравий. Хочеться його вдихати, як чисте повітря. Шлейфовий і стійкий."

Реклама 1991 року

  У 1999 році вийшов ще один варіант Vent Vert, автором якого була Natalie Feisthauer. Дизайн флакону не суттєво змінився - прямокутний флакон з зеленою кришкою у горохи, а останні випуски стали із сріблястим шаром. Поціновувачі Зеленого Вітру пишуть, що варіант не дуже вдалий вийшов.

Дизайн 2000 років

   Мені ж пощастило, що я познайомилася з майже першоджерелом. Флакон на фото у лівому верхньому куті належить колекціонеру Наталі. За всіма характеристиками це випуск 1980 років. Дуже якісно збережений зразок і, як і всі аромати Balmain, елегантний та витончений. Чомусь здається, що перші випуски ще більш гіркі та трав'янисті.

   Отже, Зелений Вітер розпочинається терпкістю та маслянистою гіркотою гальбануму, солодкуватою вологою зеленню та борошнистістю трав'янистого гіацинту.

   Димність бергамоту, сиза мшистість, зелене листя конвалій, камфорність та лікарські нюанси шалфею, краплина ментольності. О! Як мені останнім часом хочеться мати парфуми з м'ятою. У Vent Vert Pierre Balmain її майже не помітно, але прохолода все ж відчувається. Багатство зеленої палітри вражає та поглинає, дає відчуття свіжості та затишку, вгамовує спрагу та створює тінь, захищаючи від палаючих променів.

   Коли повністю вдається натішитися смарагдово-трав'янистими соковитими ефектами, з'являється квіткове серце, не менш захопливе.

   Вершковість туберози змінюється фруктовою свіжістю жасмину. Ознаки гіацинту не зникли, його гіркувато-солодкувату пудровість довго добре помітно у букеті.

   Ледь помітна індольність та смак пилюки на деревині. Ніжна фруктовість та прохолода фрезії. Виразний нарцис, який крім зеленого гіркоти видає щось болотне. Далі дивувати настає  черга помадної троянди. В повітрі зависли  льодяниково-екзотичні ознаки іланг-ілангу та гірчинка вже згадуваного ж нарцису.

   При насиченості кольорів та відчутності різних фактур, мокрого, шершавого, пильного, шовкового, аромат видається легким та повітряним, сонячним та дзвінким. Це розкішна гіацинтово-нарцисова пудра на гіркій гальбамній основі.

   Мені здалося, що Вітер швидко розкрився і залишив на шкірі лише солодкувато-борошнисто-мшистий післясмак. Та це все дійство тривало десь 7 годин, не так вже і мало. Коли цікаво, то й час пролітає миттєво. А це вже друга причина для знайомства з Vent Vert Pierre Balmain.

Реклама 1956 року

L'Ombre Dans L'Eau Diptyque

   Свіжість, терпкість та кислинка смородини. Гіркувата трав'янистість та солодкість ягід. Димність бергамоту та маслянистість товстої шкірки.

   Ранкова кришталева прохолода розсіюється і на зміну їй з'являється тепло амбри.

   Мильність шкірки цитрусів чергується з соковитою зеленню, потім з розтертими в пюре ягодами та задерев'янілими стеблами.

   Якщо зайти у глибину смородинових зарослів, то у затишному місці вдасться зустріти квітник з маленькими трояндами, помадний аромат яких здається особливо ніжним у насиченій по-літньому зеленій палітрі. Згодом вдається роздивитися і фруктовість, і миле кокетство, і навіть фактуру шовковистих пелюсток квітів.

   Виникло бажання поставити L'Ombre Dans L'Eau Diptyque поруч з Eau du Soir Sisley, Balmain de Balmain Pierre Balmain, Chanel 19 - на поличку зелених ароматів, які на перший погляд ніби перекликаються. Але при одночасному нанесенні помічаю такі різні нюанси, на які не звертала уваги.

   Так, у Eau du Soir Sisley зелень видалася вершковою, м'якою та рясно присипаною квітами на деревному смолисто-липкому тлі.

   Balmain de Balmain - видався більш елегантним та квітково-зеленим.

   Chanel 19 - мшисто-зелено-борошниста та квіткова і, як не дивно, чуттєво-емоційна.

   А у L'Ombre Dans L'Eau Diptyque на тлі всіх інших зразків дав про себе знати пухкий та дещо "кисільний" мускус. Також проявили виразніше ягідні ознаки, троянда виявилася акварельною та сам аромат водянистим.

   Запах листя смородини на волоссі тримається ще й на другий день так виразно, що можна не поновлювати парфуми.

   За L'Ombre Dans люблю спостерігати з боку, коли від колеги чую кришталево-зелений шлейф, або від чоловіка вловлюю зелено-деревні відтінки. Саме для нього я і придбала цілий флакон, знаючи його інтерес до зелених парфумів.