Аромати та запахи Карпат

 

 Правічна гармонія та упорядкована краса.

 

   Карпати - оксамитові та затишні, розлогі та широкі. Видаються не високими і тим викликають нестримне бажання рухатися, заманюють піднятися на вершини і доторкнутися до мережива хмар.

      Я ще літом намагалася написати про Карпати, коли повернулася із подорожі. Але все щось стримувало, тому кілька абзаців так і залишилися у чернетці не закінченими.

    А можливо, мені тоді не вистачило вражень та емоцій, щоб виплеснути їх на папір. Можливо, я на підсвідомому рівні вже знала, що через три місяці знову потраплю у ці краї, які наповнені бездонним спокоєм, величною красою та нескінченною гармонією.

      Моє естетичне задоволення просто зашкалює від фрагментів, пейзажів, сцен ... Куди не поверну голову, отримую нову ідею для радості, нову порцію для насолоди, нові барви для захоплення, нові запахи для досвіду, нові миті для щастя.

   Мій балкон виходить на залізничну станцію, яка нагадує, швидше, бачені колись кадри із фірмового фільму, ніж реальність. Звуки потягу не відволікають від думок та милуванням горами, які створюють горизонт, а навпаки, додають романтики та ритмічного супроводу.

      На тлі багряних гір виблискують куполи невеличкої церкви, яка органічно доповнює палітру дерев у жовтому вбранні.

Гори димлять…
Так казково, велично.
Гори димлять…
І димлять вони вічно.

Гори димлять…
Мов небесна завіса.
Начебто сплять.
Нехай мир їм насниться.

Гори димлять..
Українські вершини
В небо летять,
Наче крила пташині.

Справжня краса –
Неповторні Карпати,
Ці чудеса
Богом дані нам мати.
Вікторія Бондаренко

             

     Ранок починається з кави на балконі та сіро-коричневих гір, які димлять. Це ті відтінки сірого, які не нагадують ні про модний фільм, ні про смуток, ні про безхарактерність. Це щось містичне, таємниче, загадкове, інтимне. Наповнене особливим благородним змістом та викликає поетичні порівняння та бажання філософствувати.

         Взагалі, гори - це щось не буденне. Для мене, мандрівниці. Чи милуються ними місцеві? Чи вбирають кольори та фарби, чи слідкують за контурами, чи прислуховуються до ароматів?

«- Моя тіточка марить Парижем, - сказав професор. - Вона мріє про те, як пила б каву з маленьких чашок на лівому березі Сени.
- Так, це прекрасно, - сказала Клара.
- Ні я не розумію! - сказав професор. - Чому ж? - Як може змінитися смак кави в залежності від місця, де його п'єш.
- Але це саме так і є!
- Нехай! Але я цього не відчув.
Клара Йоргенсен глянула на нього співчутливо.
- Справа не в тому, що п'єш каву, - сказала вона. - Головне - це настрій.
- Ти п'єш настрій?
- Так. Подорожі - це чуттєві відчуття.«
(Крістін Валла «Мускат»)

    Гори додають містечку особливої атмосфери і автоматично викликають симпатію. Їх магія заповнює всі куточки, навіть ті, де не має охайних доріжок та вишуканих парканів, де у стильних чобітках місиш болото та замазуєш модні штани.

       У містечку, обрамленому горами, всі побутові заклади, магазини, аптеки, кав‘ярні не кидаються у очі, видаються маленькими та незначними. Не виникає бажання оцінити їх рівень чи асортимент. Швидко придбавши найнеобхідніші речі, виходжу на вулицю, щоб бачити гори.

    Хоча осінь взагалі багата на різнобарвність та яскравість, все ж такої палітри я не можу пригадати. Сіро-коричневий ранок доповнюється рожевою ніжністю сонця, яке згодом яскраво засяє і підсилить сприйняття жовтого листя на блакитному небі. Багряно-зелено-коричневі гори створюють загальне тло, а якщо до них наблизитися та ввійти, то з‘являються смарагдово-мшисті галявини, біло-сіро-коричневі стовбури, сіро-червоно-оранжеві скелі та печери, руді стежки-килимки. Листя видається ще більш зеленішого кольору на тлі глибокого синього неба.

      Якщо від ліній, обрисів, кольорів та емоцій я отримую стільки задоволення, то від ольфакторної палітри просто зашкалює.

   Запах вологої землі, прілого листя, сухої розтрісканої солодкуватої кори, терпко-гіркого моху, пильного каміння, хвойно-смолистих гілочок смерек та ялин, запаху грибів, солодкуватого сіна та трави. Трохи анімалістичності та п‘янкої бальзамності. Чим вище піднімаєшся у гори, підвальна сирість змінюється дзвінкістю кришталевого повітря, м‘яким теплом та радістю.

      Особливого акценту до емоцій та вражень додає гірська стрімка річка, вода якої надзвичайно чиста та прозора та холодно-крижана. Її гомін одночасно і лякає, і вабить. Та не має сили втриматися, щоб не наблизитися максимально близько, не пройтися по величезних камінних брилах, не роздивитися своє зображення, як у дзеркалі.

    У інших місцях вода Пруту насиченого зеленого кольору. Ще більше шумна та стрімкіша, від чого стає ще більш лячніше та тривожніше. Шаманський танець водоспаду Пробій - як кульмінація дійства природи.

      Ті, що народилися або провели дитинство у Карпатах, неодмінно мають бути чаклунами. Щодня бачити красу природи, дихати цілющим повітрям, вмиватися холодною водою рік, збирати м‘яту, чебрець, іван-чай, звіробій, ласувати ожиною та чорницями, мріяти, зустрічаючи світанок, засинати під бурхливий гомін ріки.

   

      Парфуми ж у Карпатах зайві. Так, не має потреби наносити запашну рідину, коли навколо стільки ароматів. П'янких, апетитних, глибоких, витончених, насичених, яскравих, різноманітних... Та все ж я згадувала і влітку і тепер, восени, саме Parure Guerlain та Issara Parfums Dusita. А ще - всю улюблену групу шипрових з різними нюансами та акцентами.

      А ще мені захотілося неодмінно стати ольфакторним художником, щоб змалювати все бачене та пережите, щоб зафіксувати та зберегти емоції, які викликають у мене Карпати.

       

 

Аромати Єлєні Гури та її околиць

   Будь-яка звичайна людина, коли готується у відрядження у якесь місто чи то країну, зазвичай вирішує робочі та організаційні питання. Приємні турботи, збори, перевірка необхідним документів та речей. І ніхто з пересічних подорожуючих навіть не здогадується , що є особи, які зосереджено вибирають парфуми, які варто взяти з собою. Так, це ми - парфумерні маніяки. Адже, так важливо, щоб аромат нікому не заважав, нам подобався, не відволікав, не набридав, відповідав сезону і гармонував з навколишнім середовищем.

   Ось і я, ще з далека, коли валізи спокійно стояли в темній шафі, вже планувала свій парфумерний гардероб.

   Квітуча весна мене надихала на Beloved Amouage та Hanbury Maria Candida Gentile. Перебирала Chamade Guerlain та Hasu-no-Hana Grossmith. А потім різко стало холодно і мої плани кардинально змінилися. Нехай буде Mischief Roja Dove, вирішила я. І як же не помилилася! Цей одночасно ніжний і яскравий аромат з кришталевим шлейфом став моїм парфумерним Я, підтримував мене, супроводжував, доповнював образи, збирав компліменти. Не було жодного дня, коли б у мене не запитали назви парфумів.

   Mischief однаково органічно звучав на вулицях старого міста, у приміщенні театру, у музеї кришталю, у лісі в горах. Тому що в ньому є всі ті ароматні відтінки, що і повітрі околиць Єлєні Гури. Він не заважав сприймати оточуючу красу, насолоджуватися чистим гірським повітрям, не перекрикував голоси квітів, не виглядав недоречним серед досконалої природи.

   Місто, яке має назву Гора Оленя чи Оленяча Гора (Єлєня Гура) пахне чисто і прозоро, як гірське повітря. І не дивно, бо розміщене в живописних Західних Судетах, в центрі гірської долини.

   Пахне дзвінко, як делікатний та витончений кришталь.

   Пахне прілою вологою землею, розтрісканою сухою корою, мохом, камінням.

   Пахне квітами, які прикрашають клумби, сквери, парки, галявини і просто ростуть на узбіччях. Пахне медовим пилком, скошеною травою та соковитим зеленим листям.

   Пахне холодними стрімкими річками і заворожуючими водоспадами.

   Пахне адріналіном, який з'являється від гірських серпантинів.

   Пахне пильно від старої бруківки та кам'яних стін, яким більше 9 століть.

   Пахне ладаном і воском, тонкий запах яких доноситься із соборів.

   Пахне тихо анімалістично, так як олені не лише на картинах і емблемах, а вільно гуляють на території готелю.

   Околиці Єлєни Гури пахнуть так само розкішно і колоритно, як і виглядають.

   Жодного разу я не сумувала за іншими ароматами. Навіть по приїзді нанесла знову Mischief Roja Dove - так зжилася з ним, здружилася і щоб пригадати щасливі миті.

 

 

Ароматный Буковель (июнь 2016)

   Какие духи нужны на природе? Правильно, никакие, но если уж сильно хочется, то что-то зеленое, терпковатое, на мой взгляд. За две недели до поездки в Буковель я знала, что возьму только с собой 19 Chanel. За день мне пришла в голову мысль, что хорошо будет звучать Miss Balmain, но лень было отливать из флакона и я взяла только капельку на дне атома.

   Первое ольфакторное впечатление было не симпатичным. Я ожидала свежий воздух, запах трав, сосны, коры, земли, мха, цветов, древесины, а услышала запах дыма из печных труб и смолы ( делали дороги). "Запах денег" - прокомментировала моя попутчица. Не только я, увлеченная ароматной темой, но и нормальные люди постоянно принюхивались и ждали запаха природы.

   Даже 19 Шанель не очень вписывалась своими зелено-мшистыми переливами, потому на второй день я радостно достала Miss Balmain - и она оказалась идеальным вариантом - дым и кожа, строго и уверенно. Мне нравилось улавливать ее шлейф и очень пожалела, что поленилась взять больше.

   Приятные сюрпризы появились очень быстро и ольфакторные впечатления тоже. Возле озера с форелью запахло морем, водорослями и рыбой - это первое, что мы услышали кроме дыма, и так обрадовались этому запаху.

   Чтобы услышать запах травы и деревьев, нужно было двинуться в горы. Сразу у подножия горы Буковель запахло сладковато- травянисто-свежим ароматом ангелики. Такой сильный и очаровательный ее голос, что невольно вспомнилась Черная Ангелика Герлена.

   Когда спускались с горы, нашла исландский мох, который пахнет терпко-пыльно-прело. Конечно, это не дубовый мох, но оказался еще лучше, так как узнала, что это естественный антибиотик и ужасно полезный при кашле и укреплению иммунитета.

  В сувенирных магазинах приятно пахло сухим деревом, чаем из трав, воском и медом. Не смогла не купить медовые свечи из вощины.

   Свежестью и страхом пахло у водопада Пробий в Яремче. Это не тот легкий испуг, который испытываешь на канатной дороге. Сила природы пугала своей силой и мощью, и очаровывала величественной красотой.

   Chanel 19 все это время была рядом. Спокойная, элегантная, сдержанная, горько-терпко гальбанумная она органично сочеталась с джинсами и кроссовками в горах. Я не отвлекалась на ее нюансы, но приятно было уловить ее зеленый ароматный хвост, особенно, когда возвращалась в помещение. Я пропахла этими духами вся: и кожа, и волосы, и одежда. Она стала мне доброй подругой в эти дни и ,наверно, теперь всегда будет ассоциироваться именно с Буковелем.