Cuir de Russie Le Jardin Retrouve

   2.01.2017
   Про русскую кожу - юфть - написано очень много, но чтобы никуда не ходить, а была информация под рукой, сохраню текст из Энциклопедического словаря Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона: "юхта, русская кожа - выделывается из ялового или коровьего сырья и шкур годовалых быков, за исключением сырья телячьего. После промывки и мездрения сырье подвергается золке, промывке, топтанию и разминанию в толчеях и барабанах, разделке, стружке, отжиманию лица, бучению в киселях, заличке в слабом дубильном соке и затем дублению соковому и пересыпочному. Ю. бывает белая, красная и черная. Для белой Ю. отбираются лучшие кожи. По окончании дубления белая Ю. смазывается по бахторме смесью березового дегтя и тюленьего жира. Ю. красная приготовляется так же, как и белая, но по просушке смазывается раствором квасцов и красится по лицу красным сандалом. Ю. черная после дубления окрашивается солями железа в черный цвет, а после окраски кожи смазывается по бахторме смесью березового дегтя с тюленьим жиром (ворванью). Смазка повторяется, если приготовляется так называемая дегтярная Ю. Все сорта Ю. подвергаются окончательной отделке для придания ей вида, требуемого торговлей и местными потребителями. Отделка состоит из целого ряда операций, неоднократно повторяющихся: высушенные кожи отволаживаются (смачиваются), проминаются на тупом беляке, прострагиваются стругом, размягчаются (пушатся) на остром беляке, прокатываются мерейными досками, для сообщения лицу известного рисунка, мереи, крупно или мелко шагреневой, полосатой, клетчатой, или же лицо отглаживается стеклом или камнем, если желают его получить гладким и глянцевитым. По окончании отделки кожу жируют слегка тюленьим жиром или салом. Черный дегтярный товар смазывается по лицу смесью дегтя и жира. Белая Ю. гладкая или мелкомерейная идет преимущественно на обувь армии, а также употребляется на патронные сумки, чемоданы и для многих приложений. Красная Ю. мерейная продается в Азию и в значительном количестве вывозится в Западную Европу, где под названием русской кожи весьма ценится иностранцами и перерабатывается в разнообразнейшие мелкие изделия: портмоне, портсигары и т. п., которыми в особенности славится город Вена. Черная Ю. отделывается гладко или с мереей и идет для сбруи, чемоданов, экипажей и особенно много для народной мужской и женской обуви. В старину наиболее известным русским кожевенным товаром была Ю., которая вывозилась за границу и продавалась кипами (по 1-1½ пуда в кипе). В середине XVII столетия отпускалось за границу около 75000 кип Ю. Сбыт за границу производился через Холмогоры в Архангельск. Издание департамента торговли и мануфактур (СПб., 1893)."(с)

   Подробной инструкции с описанием всех этапов выделки русской кожи не сохранилось, но известно, что весь процесс занимал от 18 месяцев до двух лет.

   Во второй половине XIX века запах русской кожи занял почетное место в мире парфюмерии. До 1940 года парфюмерными домами было выпущено около 30 ароматов на базе запаха юфти. Самые известные Cuir de Russie у Домов Guerlain, Chanel, Creed, Volnay, Lubin, Houbigant, Coudray, Pive, Molinard, Rimmel.

   Cuir de Russie Le Jardin Retrouve Юрий Гутзатц посвятил дягилевским "Русским сезонам", которые покорили весь мир. В 2016 году заново выпустили Cuir de Russie, не изменили название и формула осталась прежней, как утверждает Мишель Гутзатц. Воссоздали кожаную базу, в которой только один компонент не одобрила ИФРА.

   Мне кожа в Cuir de Russie Le Jardin Retrouve пахнет тем, чем ее дубили - дымом, деревом, золой можжевельника, травами, пудрой, но все по порядку.

   Пудровая фиалка с оттенком резины и приятной мыльностью. Одеколонистый иланг-иланг появился всего на минуту.

   Смолисто-сладковато-древесный можжевельник с дымностью, терпкостью, кислинкой. Сухие травы добавляют шершавости и душистости.

   Мыльно-пудрово-кожаный запах неожиданно становится кожаным с пряно-горьким оттенком, с еле уловимой маслянистостью.

   Наверно, подходить к семейству кожаных ароматов нужно именно с этой Cuir de Russie, так как она совершенно без брутальности, тончайшая, мягкая, приглушенная, деликатная. И даже хочется добавить - нежная.

   Совершенно без дегтя, но с еле уловимым животным нюансом. Иногда становится цветочной, но цветочность эта акварельная, размытая. Из-за ярких, но не громких оттенков трав и древесины мне представляется оливково-коричневой.

   Вспомнилась Miss Balmain. Есть какая-то нота или целая фраза, объединяющая ароматы. И почему-то кажется, что именно тихая кислинка фиалки и эта травянистая пудровость и есть знакомая цитата.

   Кто-то назвал Cuir de Russie Le Jardin Retrouve весенней кожей, а мне она, скорее, летняя.

   Несколько раз подумалось, но я отгоняла эту мысль, но все-таки озвучу, так как она стала навязчивой. В аромате присутствует эротизм. Не знаю что именно вызывает чувственность. И этот момент мне напомнил Empreinte Courreges. Есть запах мужской кожи. Не могу сказать, что Русская кожа аромат для мужчин или только для женщин, но вот то, что напоминает о мужчине, мне очень нравится. Добавляет таинственности и тревожности, или точнее волнительности.

   Cuir de Russie Le Jardin Retrouve - многокомпонентный элегантный, грациозный аромат. Если вчерашнюю Розу Трокадеро мне достаточно в пробирке, то Кожу я хочу со всем набором. Возможно, желание и пройдет, но сегодня очень хочу. И, может, тогда я не буду волноваться, что Miss Balmain заканчивается, что винтажных духов Chanel с одноименным названием у меня нет, что Empreinte Courreges в духах я даже не знаю. Может, Cuir de Russie Le Jardin Retrouve  заменит все это...

 

Cuir de Russie L.T. Piver

Фото з мережі

   Спонтанний вибір вчора шкіряного Cabochard Gres викликав бажання дістати невідомий для мене аромат Cuir de Russie L.T. Piver, зразок якого подарувала мені колекціонер Людмила. Якщо чесно, то я прагнула познайомитися з композицією легендарного бренду, але згодом дістати щось інше для виходу до людей, не зважаючи на коментар Люди "Дуже гарний аромат". І яке ж було моє здивування, що Cuir de Russie L.T. Piver реально дуже гарний та цікавий. Я його не лише впевнено зробила ароматом дня, а ще й напахніла чоловіка. Людочко, черговий раз щиро дякую за рідкісні парфуми!!!

   Про одну із найдавніших французьких парфумерних компаній, відлік якої ведеться від 1774 року, я вже трохи розповідала, коли знайомилася із ароматами із колекції Галині Анні. Сьогоднішній варіант у мене 2002 року із флакону, як у лівому верхньому куті (фото з мережі). З часом компанія не лише змінила дизайн флакону, але й назву скоротила до одного слова Cuir. Хоча любителі шкіряних ароматів знають відмінності і російської шкіри, і іспанської, і англійської. Я є не великим знавцем цієї групи парфумів, тому знання маю поверхневі та, звичайно, дуже хочу розібратися.

Фото з мережі

    Як розповідає парфумерний критик Сергій Борисов: "У доісторичні часи технологія виготовлення сириці (сиром'ятної шкіри) була схожою на всіх континентах: в Європі і Америці, в Азії та Африці. Ескімоси і індіанці зберегли цей спосіб. Шкіру скоблили, жирували, розминали - пергамент і веленевий папір, індіанські мокасини і овчинні кожухи, офіцерські лосини і хутряні парки алеутів були сирицевими. У разі голоду їх можна було зварити і з'їсти, адже це була сира шкіра".

   Згодом, в залежності від дубильної сировини, шкіру стали виробляти у різних країнах по-своєму. Вироблення шкіри було моторошно смердючим виробництвом (розм'якшення, гноїння, дубіння), та й готова шкіра теж мала неприємний запах. Щоб благородні пани залишилися задоволені, майстри шкіряних справ стали просочувати шкіру ароматними оліями та жирами. Сама ж професія парфумерів у Франції була пов'язана з ароматизацією шкіри (вони виготовляли рукавички, тому Грас у XVII столітті став центром цього ремесла). Граські парфумери використовували амбру, цибетин, мускус, розмарин. Іспанську шкіру (Peau d'Espagne) просочували трояндовою та жасминової водою, корицею, амброю, камфорою, кедровою і сандаловою олією, мускусом. Шкіра в Італії пахла солодким мигдалем, ірисом, мускусом, амброю і цибетином. Українські козаки дубили шкіру протягом місяця у саморобному квасі з додаванням кори дуба.

   Юхта або російська шкіра пахне березових дьогтем, так як шкуру великої рогатої худоби, коней, свиней просочували цим компонентом замість димлення чи компечння. Для більшої міцності, щоб шкіра не розмокала, до березового дьогтю додавали жир морських тварин. Не зважаючи на сильний не дуже приємний запах юхта користувалася попитом у Європі, з неї виготовляли взуття, сумки, ремні, обтягували меблі та робили палітурки для книг.

   У 19 столітті запах юхти почали використовувати в одеколонах та парфумах для створення певного образу та для того, щоб продукцію можна було продавати у різних країнах, розширяючи ринки збуту. Аромати Cuir de Russie є у Volnay, Chanel, Lubin, Guerlain, Houbigant, E. Coudray, Molinard, Mury, Roger & Gallet, Le Jardin Retrouve, Mad et Len.

   У 1939 році компанія L.T. Piver випустила і свій варіант Cuir de Russie. Вінтажні парфуми можна придбати на eBay ще й сьогодні.

 Фото продавця superalx, eBay

 Cuir de Russie від Люди розпочинається одеколонисто. Колючий цитрусовий старт доgjвнюють пряні відтінки спецій. Змішалися у єдиному звучанні димність бергамоту та солодкувато-пильна камфорність перцю. Дуже виразні ознаки лаврового листа і в то й же час чіткий бальзамно-хвойний запах сосни та смолистість.

   Прохолода та свіжість разом з тонізуючими та організовуючими властивостями. 

   Кислинка цитрусів та квіткові ознаки на деревному тлі неролі. Колюча шипровість.

   До того часу, коли з'явився запах шкіри, відбулося багато всього цікавого та захопливого, а його поява підсилила лише інтерес. Юхта має пряний, кислуватий, трохи маслянисто-анімалістичний та місцями мильний  запах, присипана перцем, просочена терпко-солодким медом, ввібрала в себе прілість листя пачулі. А ось березового дьогтю я не помітила.

   Якщо пряно-мшисто-шкіряна частина Cuir de Russie L.T. Piver може злякати жіночий не підготовлений ніс, то карамельно-помадне продовження, а згодом винно-медово-лабданумне зачарує будь-яку пані. І саме така аура навколо та ще й доповнена приємною квітковістю.

   З часом аромат стає смолисто-деревним, потім сухим димним, борошнистим. Російська Шкіра і далі розвивається, а я все не перестаю дивуватися мінливості та захоплюватися красою.

   Якби не карантин, вже б точно придбала флакон вінтажних парфумів...